Свого не цурайтесь! · “Наша зброя в тилу – Слово. І воно має бути чисте!” · с. 10сторінка оригіналу ↗
Учімо дві мови. Свою для життя – чужу для спілкування Світлої пам’яти Ірини Дмитрівни Фаріон
Слово Просвіти, №12 за 2026 рік
Лілія ХАРЧУК, катедра української мови Навчально-наукового інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”
Усе розпочалося 28 вересня 2020 року зі слів “Розпочинаємо щопонеділковий проєкт ПРОТИ- АНГЛІЗМ, аби загострити увагу на безглуздості англо-українського суржика. Учімо дві мови. Свою для життя – чужу для спілкування” (Англізми і протиаглізми: 21). До 18 лютого 2022 року на ютуб-каналі Ірини Фаріон у межах авторського проєкту “Протианглізм” оприлюднено 68 відео про окремі англізми та їхні українські відповідники (#ПРО- ТИАНГЛІЗМ). Упродовж цих років видано низку наукових досліджень на цю тематику, адже все, за що бралася Ірина Дмитрівна, завжди було досліджено ґрунтовно, сповна, ретельно і детально. Усе обірвалося 19 липня 2024 року…, коли Україну сколихнула жахлива новина – жорстоке вбивство тендітної, але водночас непохитної жінки, відомої мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон. Востаннє, коли ми бачилися з Іриною Дмитрівною 25 червня 2024 року, ми домовилися, що Вона неодмінно підготує, як завжди, свій неперевершений допис для новин на сайт Львівської політехніки. У ньому мало йтися про всі презентації лебединої пісні Ірини Дмитрівни – монографії “Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті”, що вийшла друком наприкінці 2023 року. Не сталося… На жаль, напередодні цієї непересічної події розпочався страшний “чорний листопад” у житті Ірини Дмитрівни. Листопад, який розпочав тривалий час страшних та неймовірних гонінь і переслідувань… Але це не зупинило безстрашну жінку. Навпаки, ці події відчинили двері для всіх, хто хотів чути Її Слово. Маємо за святий обов’язок перелічити всі презентації та “написати” останню обіцяну новину, використовуючи враження від цих зустрічей самої Ірини Дмитрівни… Особисті дописи почерпнуто й запозичено із соціальної мережі “Фейсбук” та телеграм-каналу Ірини Дмитрівни Фаріон. Презентації монографії Ірина Фаріон, Галина Помилуйко*Не* дашківська, Анна Бордовська. “Англізми і протианглізми: 100 іс* торій слів у соціоконтексті” “Подарунок на Різдво для спраглих на Правду і Силу. Тема англізмів в українській мові вийшла за межі філології. Це проблема національної тожсамости і здатности нації протистояти згубним глобалістським і космополітичним впливам. Знаково, що автори праці український, французький та англійський філологи, що доводить красу, силу і спроможність КОЖНОЇ мови передавати основні знаки світу. І не треба їх безладно змішувати: локдауни, блекаути, кейси, скіли, лайфхаки, еженди, драфти. <...> Чуже шануймо – своє вознесі* мо до небес. Кожна нація цінна своєю окремішністю, що виявлена в мові. Не менш знаково, що цей різдвяний дар здійснило видавництво “Свічадо”, що своїми книжками наповнює душу людину Божим промислом, а не тільки збагачує розум”. “Суміш вибухова і життєдайна. Основна ідея нашої праці у словах видатного українського соборника від Харкова до Львова Гната Хоткевича: “Страчуючи національність, чоловік тратить якийсь вищого типу регулятор, котрий досі направляв його діяльність <...> і від нього можна ждати усякої гидоти”. Хоткевича розстріляли ті ж московські варвари 1938 року, що минулого року окупували його село Деркачі на Харківщині. Нині Деркачі звільнено. І ми маємо звільняти голови від будь-якої форми чужинства. І мова свідчить про це передусім. Коуч, тьютор, кейс, лайфхак, фейк, локдаун, блекаут, флешмоб, факап... – то не просто плями на мові, то діри в головах угодовської маси. Вчіть чужі мови, але не змішуйте їх, як пиво з віскі”. 23 грудня 2023 р. – Київ, те* атр “Культ”. “Нам було замало зали театру Культ. Нам було за* мало спілкування. Нам було за* мало книжок. Нам було замало потисків рук і обіймів. Нам було так радісно, що деякі воїни мог* ли бути тут, з нами. І так було сумно, що тисячі там, на лінії вогню. Наша солідарність тут – це їхня перемога там. Тил тво* рить ідеологію перемоги на фрон* ті. Дякую, дорогі кияни і гості Києва, за Ваш дар слів і по* жертв”. 26 січня 2024 р. – Львів. “Сьогодні у Львівському депар* таменті освіти і науки ОВА від* булася презентація монографії “Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті”. Монографію видало Видавництво “Свічадо” в межах “Зміц* нення державного статусу укра* їнської мови” Комплексної програми посилення державотворчої й консолідаційної ролі української мови у Львівській області на 2023-2026 роки. А насправді, панове, надзвичайно тепла зустріч та обмін думками в колі освітян та пресвітлих лю* дей. Говорили про лайфхак, кейс, бьордвотчер, локдаун, блекаут, лук, аутфіт, хейт, прескіт, ха* расмент, стейкхолдер, хедлайнер та інша франца як ниций сором українців, що від свого берега відбилися, а до чужого не пристали. Невже ми через власну ущербність постійно приречені творити суржик залежно від чер* гової мови світового домінуван* ня? Коли потрібні нам чужі сло*
ва? Якщо нема своїх. А своїх не* ма, коли нема себе. Себто пре* зентовано працю, що сповна вийшла за межі філології і є дослідженням про призначення кожної нації не сходити з влас* ного шляху, бо станеш безхать* ком. Велика вдячність учителям та гостям камерної презентації за розкіш спілкування. Дякую всім, хто думав, аналізував, пла* нував і відкривав для себе мовну правду як нашу національну тожсамість. Наша зброя в тилу – Слово. І воно має бути чисте!” 01 лютого 2024 р. – Львів, Бу* динок Вчених. “Про що наша праця? У монографії аналізуємо сучасне мовно-суспільне явище англобарбаризації (очуження) в соціокультурному контексті. З’ясовуємо позамовні та внут* рішньомовні причини вмотиво* ваного та невмотивованого за* позичення крізь призму куль* турно-мовної національної іден* тичности. Вперше в історії лінгвістики пропонуємо унікальні графічні зображення англізмів як коди їхніх значень із супровідним філософським контекстом. Вперше мандруємо життям окремих англізмів та їхніми українськими відповідниками в лексико-семантичному, етимологічному та соціокультурному аспектах. Вперше ця монографія – наслідок дворічного інтерактивного проєкту на авторському ютуб-каналі Ірини Фаріон “Протианглізм”, де завдяки Василю Особі записано 68 відео з тлумаченням англізмів та їхніх українських відповідників. Не вперше протиставляємо унікальне – глобальному, націо( нальне – космополітичному, тра( диційне – модному, своє – чужо( му, а отже, вічне – минущому. Визначаємо першорядність пито( мих слів посеред політичного тис( ку та протинаціональних тенден( цій”. “<...> Не зупинимось, поки не переможемо силою Національної Ідеї!” 08 лютого 2024 р. – Івано- Франківськ. “Дякую, дорогі франківці, за триюмфальну зустріч в університеті Короля Да* нила. То, направду, було по-ко* ролівському і за формою, і за змістом. <...> Дякую за тепло, за обійми, за сльози-перли, за при* ватні розмови, за те, що ми ра* зом і ніколи не перестанемо бо* ротися за Україну. І не зупини* мося допомагати!”. 09 лютого 2024 р. – Львів,
Львівське обласне управління освіти і науки. “Днями мала зустріч з Радою директорів шкіл Львівщини – спільнотою, на якій тримається сучасна освіта, експерименти над якою пере* вершують будь-які хемічні досліди в підозрілих лабораторіях. Освіта – це не поле для безперер* вних і безглуздих реформ, це цари* на для заглиблення в ЗНАННЯ та ІДЕЇ. Попри те, ці люди творять, навчають, борються не завдяки, а всупереч. Презентувала свої монографії, а також Збірник ма* теріялів відкритих Пулюївських читань “Наука своєю мовою – нездоланна твердиня”, аби наго* лосити на вкрай згубній тенден* ції повної англіїзації наукового простору і системного витіснен* ня української мови з вищої школи та творення англо-укра* їнського суржика в побуті. Раби знайшли нового пана: москові* зація + англіїзація. <...> Коли б не говорили по( московськи, то й воювати не тре( ба було б! Нам своє робити! Що більший тиск – то більший опір. Так вчить наука про природу – фі( зика”. 15 лютого 2024 р. – Долина, Івано-Франківська область. “Учора в Долині, у Центральній публічній бібліотеці, мала диво* вижну зустріч із долинцями в межах мого всеукраїнського туру з презентацією монографії. Вод* ночас з ініціятиви депутата До* линської міської ради та за під* тримки Голови Долинської ОТГ п. Диріва Івана увійшла до комі* сії зі спорудження пам’ятника родині Андрія Бандери побіля Гошівського монастиря та пан* теону Героїв “Від батька до сина в боротьбі за Україну” в серед* місті Долини. Саме на часі тво* рити монументальні символи на* шої безперервної боротьби за нашу Самостійність і Тожсамість і надихати наших воїнів на фронті злагодженими діями в запіллі. Нас не спинити в боротьбі за свою Національну Українську Державу. До зустрічі в Україні ВСЮДИ. Хтось захотів обмежити моє спілкування зі студентами – то отримав зі ВСІМА!” 22 лютого 2024 р. – Одеса. “Про призначення України”. Вдруге! ОДЕСА. <...> В’їхала в обійняту вранішнім серпанком Одесу, ніби в чар очікуваного відпочинку, затишку і світлої новизни. Хоч довкруж війна і триразова тривога над Одесою з шахедами і героїчною роботою ППО. Але це нас не зупиняє! Бо це наснажливий відпочинок-праця, затишок однодумців і синьо-жовта новизна від Одеси на кожному кроці. Себто чар туману не розвіявся, а зайшов у серце розширенням рідного дому всюди – від Заходу до Сходу, від Півдня – до Півночі. Війна не тільки вбиває. Вона творить нові смисли: заглиблює в суть, витягує з нас запилену добрість і служіння, ліпить із нас, розрізнених дрібницями, моноліт в головному. Це головне сьогодні: працювати кожному задля перемоги – кулями, словом, грошима. Задля цього приїхала до Одеси в своєму загальноукраїнському турі по Україні <...> ”. “Це книга, задумана в час миру, але написана під час війни. Це мої набої, що піднімають з надр української підсвідомости національну свідомість і гідність. Не вийшовши з московсько-українського суржика, ми потрапили в англо-український! Своя мова – це дім. Всі решта – гостина і туризм. Про своє треба дбати найбільше, чуже вчити і пізнавати. Книгу створено на засадах незнищенного українського націоналізму, який єдиний прорве нашу вічну оборону й прогру і виведене до перемоги та розширення нашого Духу. І той розширений наш Дух я в Одесі побачила, йдучи синьо-жовтими вулицями, що промовисто позначені (хоч ще не всюди) видатними українськими постатями від Івана та Юрія Лип, Є. Чикаленка, С. Шелухіна, І. Луценка, М. Комарова, М. Слабченка, І. Бондаренка, С. Караванського, Н. Строкатої та багатьох інших українотворців <...> до пам’ятника І. Франкові, а відтак до оселі патріярха дисидентського руху, освяченого школою ОУН-УПА, сьогоднішнього уродинника письменника і мовознавця Олекси Різникова. І все це під інтелектуально-пасіонарну музику доктора історичних наук Олександра Музичка – натхненника і співорганізатора цієї зустрічі. Я наповнилася українською силою Одеси, як море хвилями. Після україноцентричних доріг Одеси були хвилі довгожданої зустрічі з одесцями у знаковому освітньому закладі – ліцеї “Надія” з понад тригодинним спілкуванням. І в укритті зокрема. Знаково, що на цій зустрічі були й рідні люди, що не забули нашу над’яскраву зустріч в Одесі в червні 2013 року, на яку мені доводилось заходити через законспірований вхід, а людей, що масово йшли у вишиванках і з квітами, оскаженілі “вітренківці”, комуністи і просто рашисти закидували помідорами і всілякою нечистю, якою наповнені їхні нутрощі. То де вони всі сьогодні – ці автори війни в Україні? А Фаріон знову в Одесі в переповненій залі з набагато вищим рівнем національного самоусвідомлення та непереборною потребою спільно зустрічатися і творити Україну, вільну від московської нечисті і питомих зрадників. Саме про це говорила зворушлива зала, якій я дуже дякую за подарований час і спіль-
“Найкращий спосіб щось переживати – це активно працювати. Бо коли працюєш – зосереджуєшся на тому, що робиш, і женеш всякі тимчасово плинні думки”. Ірина Фаріон
с. 12 · сторінка оригіналу ↗
ламности, що блискуче виписано в повісті українського письменника Михайла Старицького “Облога Буші” та драмі “Оборона Буші”. Польський окупант стер з лиця землі місто з 16 тисячами населення, але не зламав її мешканців. Мар’яна, дружина сотника Завісного, що боронив Бушу, після вбивства свого чоловіка завела натовп ворогів у вежу і сіла на порохову діжку, висадивши себе в повітря разом з ними. <...> Неподалік села Буші – геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Гайдамацький Яр”, що у своїх скелях ховає пам’ять про незламного Гонту, розтерзаного згодом поляками. Мало минути понад 160 років, щоб 15 червня 1934 року Григорій Мацейко (псевдо “Ґонта”) як член Організації українських націоналістів здійснив замах на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького на знак помсти за сотні років окупації наших земель і, зокрема, за вбивство Гонти. Глибина проникнення в нашу історію, кров і біль сьогоднішньої війни і спрага на спілкування однодумців – це те, що тримало нас весь день і досі в спільному колі споріднених переживань, віри в нашу перемогу і щоденного чину задля її неминучого наближення. До перемоги”. “Війна не лише вбиває – війна показує, відкриває, зводить, об’єд( нує, тлумачить, мобілізує на бо( ротьбу з найстрашнішим Злом. Війна ділить людей на мужніх, відданих, працьовитих і на боягу( зів, зрадників, симулякрів. Тому мої системні поїздки країною з презентацією монографії – це не філологічно-інтелектуальні ман( дри. Це показ цих прекрасних мужніх, працьовитих і відданих Україні людей і максимальна мо( білізація нас на покрокове наб( лиження нашої неминучої пере( моги. Нема фізичної перемоги, коли кволий Дух, горіння якого слід підтримувати і плекати. Саме такі люди Духу організували блискучу зустріч в історичних Погребищах. <...> Наскельне зображення України, до якого підвели мене шановні пані при в’їзді до Погребищ, вражає своїм символізмом і бажанням відданих мешканців творити нашу велику покрокову і місцеву українську Перемогу. Не менш символічною та натхненною була зустріч зі священниками Українського православного храму Петром Гуком та Іваном Мельниковичем, що, як виявилося, з Франківщини та Львівщини. Ось він приклад нашої Соборности, що завжди мав виняткову силу в часи найбільших історичних викликів. Ми разом мали за честь скласти молитву та покласти квіти до пам’ятного Стрілецького Хреста “Борцям за волю України”. Теплом, щирістю і любов’ю віяло від нашої бесіди – споріднених душ. Хай на тому Погребищенському символічному пагорбі збирається щоразу більше просвітлених українців. І буде так. Вразило, як повз нас проходив чарівний пану брилі і невимушено привітався “Слава Україні!”.
“ <...> Без завершальних чар не обійшлося. Не дарма кажуть Вінниця-Цяця. Наша швидкісна поїздка до витоків річки Росі, що, за однією з версій, лежить в основі нашого хороніма Русь, не канев лету, бо чар нашої природи є показовим складником нашого національного характеру, в якому краса і сила завше разом. Дякую, неймовірні українці, за Вашу гостинність, за коровай, за вишитий рушник, за картину пані Олени Павліченко, за кожне слово-диво, мовлене під покровом нашої природи та оберегом історичної Росі. Відпрацюю “Геном українців” про Вашого видатного земляка отамана УНР та дев’ятого генерал-хорунжого УПА на ім’я “Немо” Івана Трейка1 (примітка: Ірина Дмитрівна виконала свою обіцянку за 2 дні до свого вбивства. – Л. Х.). І в цьому наша нерозлучна єдність також. Стрімголов вирушили до Вінниці, ледве вириваючись з обіймів казкового поросся. <...> Думаю, що наші наступні зустрічі неминучі. Слава нашим полеглим Героям. Наша праця – продовження їхньої боротьби. Не зупинимось!”. 1 червня 2024 р. – Київ. “Від* відала Книжковий Арсенал у Києві з ініціятиви найкращого львівського видавництва Свіча* до видавництво, що видало нашу монографію “Англізми і проти* англізми…”. <...> Доплати за чу* жий язик – і не важить, що це ленгвидж – запровадила свого часу Єкатєріна Вторая. <...> Те* пер не треба ворога, аби знищу* вати країну зсередини. Ця мо* нографія має окремий розділ про історію чужих мов в Україні і який це мало вислід для нашого недорозвитку. Чужою мовою сво* єї країни не побудуєш, як і не бу* деш жити з чужих грошей вільною людиною. Ця монографія потре* бує максимального поширення, аби суспільство усвідомило, яку страшну загрозу для нашої тож* самости несе англійська мова. Цю мову пропонують вивчати і вживати ЗАМІСТЬ української, а не поряд із вивченням інших чужих мов, що самоочевидно. Поза тим на книжковому форумі мала численні зустрічі зі своїми читачами. <...> Дала інтерв’ю, що читати, щоб не улягати під масу, а мати свій канон літератури. Дякую всім, з ким мала за дар і щастя спілкуватися. До праці і подальших спільних перемог!”. 1 червня 2024 р. – Київ. “Ви* няткова 24-а презентація “Анг* лізмів і протианглізмів…” в са* мому серці Києва, на Хрещати*
ку, в книгарні зі знаковою наз* вою RID. Книги та кава і зна* йомство з галактикою, яка чо* мусь досі оберталася поза моїм почуттям – з Ігорем Дідков* ським – моїм земляком з Тато* вого краю з Судової Вишні. <...> Нам було про що поговорити, про що політати, що запланува* ти і куди спільно рухатися. <...> Дивовижна зустріч з виняткови* ми українцями на презентації з найпекучіших точок України: Донецьк, Херсон, Миколаїв, Су* ми, Одеса, Новгород-Сівер* ський і, звісно, Київ. Тільки лю* ди, об’єднані спільним Духом, долають тисячі кілометрів, аби зустрітися один з одним, щоб спільно працювати і творити на* шу візію України. <...> Дякую, РОД-е красний, під Ігоревим покровом, що об’єднав нас і причастив силою Ідеї Нації і Крицею нашого Слова. То були інтелектуальні ласощі та ідеоло* гічні вертикалі у Домі Роду. Не* забаром, з половини червня, но* ві зустрічі в Києві. Розширюймо наші кола. Боротьба триває”. 16*17 червня 2024 р. – Фастів, Київ, Київщина. “Це був наш з Вами тріюмф у сакральному міс* ці Києва Національній бібліоте* ці України імені Ярослава Муд* рого. І географія – Донецьк, Ма* ріуполь, Торецьк, Харків, Жито* мир, Київ, Черкаси, Броварі та ін. – і віковий розмай – від шко* лярів до їхніх батьків і умудрених досвідом зрілих українців вра* жає. Ми чарували з Вами понад дві години над силою мови і ча* сом безсиллям і поразкою люди* ни. <...> Дякую, що нам того ча* су було замало”. 30 червня – 01 липня 2024 р. – Луцьк, Волинь, музей сучасного мистецтва Корсаків. “Дякую за Чин. Дякую, лучани, за розкіш спілкування. У Луцьку відбулася майже ювілейна презентація: 25!!! Знаково, що в день уродин гене* рала Романа Шухевича. І знако* во, що в колисці УПА – на Воли* ні. На жаль, ця монографія про чергову валуєвщину в нашій мові – ідіотичну англіїзацію від ужи* вання безглуздих слів на зразок тьютор, коуч, блекаут, лук, аутфіт до підривного для української мови закону про особливий ста* тус англійської мови в Україні. Панове! Якщо досі я сприймала і вивчала цю мову як одну з бага* тьох, то тепер, коли чую ці звуки, то реагую на них, як на москов* ську. Те, що накидують силою, те, що чуже і зовсім НЕ вмотивоване для вивчення у супротиві до дер* жавної української мови – про* вокуватиме суспільство на кон* флікти і несприйняття. І це про*
тистояння вже почалося. Це ді* лить, дратує і виснажує суспільс* тво. І то в час війни…”. Кожен допис, кожне враження Ірини Дмитрівни – це шедевріальні словосплески, насичені передусім неймовірною вдячністю кожному, хто був на презентаціях монографії. Цих щемливих інтелектуальних зустрічей на сьогодні було б набагато більше, якби життя Ірини Дмитрівни не обірвалося так швидко… “Наше життя – це всього лише коротка мандрівка задля високої ідеї”… Мова – це не просто засіб спілкування, це сутність нашої ідентичности, носій історії, культури, національної гідности. Ірина Дмитрівна Фаріон присвятила все своє життя збереженню та популяризації української мови, наголошуючи на важливості мовної самосвідомости та ролі рідної мови у формуванні нації. Її невтомні зусилля в освітній, науковій та громадській діяльності залишили помітний слід в українському суспільстві. Вона твердо вірила, що оволодіння рідною мовою – це шлях до самоповаги, а вивчення іноземних мов — це міст до світу. Сьогодні, вшановуючи пам’ять Великої українки, ми засвідчуємо нашу шану та відданість її баченню: плекати та розвивати нашу мовну спадщину, приймаючи багатомовність як інструмент глобального діалогу. Нехай її відданість справі надихає майбутні покоління цінувати і захищати свою мову, культуру та ідентичність. “Я тимчасова, але ідея, яку я сповідую, – вічна, тому що це ідея Нації як самодостатнього суб’єкта світової історії” (Ірина Фаріон).
Лілія ХАРЧУК
Джерела Англізми і протианглізми : 100 історій слів у соціоконтексті: монографія (зі словником)/ Ірина Фаріон, Галина Помилуйко- Недашківська, Анна Бордовська. Львів : Видавництво “Свічадо”, 2023. 716 с. #ПРОТИАНГЛІЗМ. URL: https://www.youtube.com/play- l i s t ? l i s t = P L S n l k b Z x S f - u8hmHVSQrMyTlFIcb1hEyp Telegram. URL: https:// t.me/irynadmytrivna Facebook. URL: https:// w w w. f a c e b o o k . c o m / p r o f i - le.php?id=61555851987950 Блог “Українська правда”. URL: https://blogs.prav- da.com.ua/authors/farion/ Проєкт “Від книги до мети”. URL: https://www.vid-knyhy-do- mety.info/ Ютуб-канал @IrynaFarion. URL: http://www.youtu- be.com/@IrynaFarion Ютуб-канал @StudioFarion. URL: www.youtube.com/@Studio- Farion Instagram. URL: https:// www.instagram.com/iryna farion/
1 Іван Трейко (Немо) – малознаний повстанський генерал УПА (Запис програми 17.07.24). URL: https://www.youtube.com/ watch?v=rFn7cEzWsdc
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
