Пошта “СП” · “Хто приїжджає на фестиваль з Хорватії, інших країн Європи та з України, лишаються тут відпочивати”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Кождому своє Івана Яцканина
Слово Просвіти, №12 за 2026 рік
пуклости головного героя, якого ніби уже знаєш. А відки? А з Чендеєвого Івана. Я писав про нього і згадував там про Яцканина як духовного наступника закарпатського ґенія у сучасній модерній прозі: Його тримають на світі бджоли – заспокоюють. Але і люди бджоли. І жиди. І жінка го. Яцканин попри романне мислення не забуває про поезію – вона густо украплена не медом, але медовим бурштином у щільній, сукуватій а шерехкій прозі. Поезія здоймає нас ко небесному а витворює з нас, читачів, поетів. До села Яцканин нещадний, як Стефаник, Черемшина, Микола Кравчук, Чендей, Портяк. Бо село – се люди. А люди – се пристрасті, непорозуміння, змаг за життя, за добробут-достаток. Священник – між Богом а людьми. Він жиє як духовна бджола і шукає собі побратима через пасіку – і такого знаходить – одлюдка при лісі. Брат, староста – лиси у людській подобі. Основа трибу життя отця Андрія – любов. Любов до брата, любов до чужих але загрожених жидів, любов до жони… Пережити вОйну, словацьких шовіністів, німців, а при словацьких комуністах під московитським чоботом піти у концтабір. По утраті усього – села, жо-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
