Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Національна еліта · “Філарет – це той український Ной, що створив “ковчег” — нашу незалежну від москви церкву і наповнив її життям”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Шевченкове слово на німецькій землі

Слово Просвіти, №12 за 2026 рік

Віра МАРУЩАК, письменниця, журналістка Не забули про академіка, прозаїка, поета, мислителя ті, хто не за своєю волею покинув рідну землю під час російськоукраїнської війни. Об’єднавшись у товариства, українці в різних країнах провели протягом березня заходи, присвячені Тарасові Григоровичу. Зустріч під назвою “Пророче слово Кобзаря” відбулась у німецькому місті Гайльбронні. “Шевченко і ми” – таку назву я дала своєму виступу перед людьми, які пам’ятають поезію Шевченка, як і я, ще зі шкільних років. Тоді радянська влада використовувала його літературну творчість як інструмент маніпулятивної пропаганди. У кожному класі був портрет зажуреного чоловіка у смушевій шапці і кожусі. Ніхто не говорив про те, що перед нами академік, затребуваний художник-портретист, якого запрошували у свої домівки представники найвищої знаті, відомі діячі культури і мали за честь отримати згоду Тараса Григоровича виконати портрет члена родини. Ми не знали, що він одягався елегантно, зі смаком, був прекрасним танцюристом. Його просили відкривати бали на званих вечорах, на яких співав пісні. Мав хороший приємний голос. У жодному ЗМІ, на той час, не згадувалося, що Шевченко був інтелектуалом, знав кілька мов, серед яких була й німецька. Цікавий факт про те, що у викупі з кріпацтва, коли Шевченкові було 24 роки, допоміг Карл Брюллов, у жилах якого текла німецька кров. Тому не дивно, що на вечорі прозвучав “Заповіт” німецькою мовою, який прочитала Анастасія Козак, голова німецько-українського товариства. Вона також читала Кобзареві вірші. Згадала чоловіка, якому поезія Шевченка допомагала вижити у сталінських таборах. Я чула, як пан Володимир у свої 90 років декламував вірші Шевченка. Хвилюючою частиною вечора стало декламування віршів Тараса Шевченка. Читали уривки з поем, говорили про Тарасове слово, що допомагає у ці пекельні роки тримати стрій у боротьбі за нашу волю і свободу. Шевченко на чужині, далеко від рідної України, серцем відчував ворога ще за два століття до того, як почалася ця розпроклята війна, нав’язана росією. Мені пригадалося, як наші захисники йшли в бій, тримаючи “Кобзар” у кишені. Куля застрягла між рядочками книги. Шевченко врятував життя. Я тримала у руках “Кобзар”, обпалений ворогом, який цілився у звичайну бібліотеку – сльози самі навернулися на очі, бо слово пророка не горить! Цікавою та пізнавальною частиною зустрічі стала вікторина “Життя, як на долоні”, приурочена життю і творчості поета. Учасники із задоволенням відповідали на запитання, згадували важливі події з біографії Кобзаря, ділилися своїми знаннями та відкривали для себе нові факти. Наприкінці заходу відбулося вручення подарунків найактивнішим учасникам. Це стало приємним завершенням вечора і символом вдячності за любов до українського слова. Атмосфера зустрічі була по-особливому теплою і щирою. Люди, які нині живуть за кордоном, зібралися разом, аби відчути себе частиною великої української родини. У цей вечір звучала українська мова, лунали вірші, пісні на слова Шевченка, панувала дружня підтримка і взаєморозуміння. У березні Україна вшанувала пам’ять титана української культури, нашого національного Пророка Тараса Григоровича Шевченка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин