Національна еліта · “Якби у нас була одна Церква – то це велика непереможна сила, яка могла б впливати”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Святійший ФІЛАРЕТ: “Любіть Україну не на словах, а всім своїм життям”
Слово Просвіти, №12 за 2026 рік
Радіопередача на Радіо Культура за участі Святійшого Патріарха Філарета прозвучала у прямому ефірі 24 січня 2014 р. Напередодні Владиці виповнилося 85. За вікном студії стояв Майдан. Вже були перші втрати, але ще не було лютневих розстрілів Небесної сотні. Але Святійший усвідомлено і відважно стверджував, що від росії добра не ждіть … Галина Дацюк: Слава Ісусу Христу! Ваша Святосте, що Ви відчуваєте, коли сьогодні чуєте – “Патріарху Філарету 85”? Як ре* агуєте на ці цифри? Владика Філарет: Думаю про той довгий шлях, який я прой* шов. У той же час думаю, що шлях довгий, а Господь допома* гав, давав здоров’я, давав силу, напоумлював, що треба робити, а часи були нелегкі. Я працюю в церкві вже при десятому главі держави. Починав у страшні ста* лінські часи, і тоді загартовува* лися і мій характер, і мій погляд. Коли мене як ієромонаха викли* кали у воєнкомат, а то був не во* єнкомат, а були офіцери МГБ, і сказали: “Ви повинні нам допо* відати тайну сповіді!”, то я їм відповів: “Я не маю права від* кривати тайну сповіді!”. Тоді один вийняв пістолет, поклав на стіл і сказав: “Бачите?”. Кажу: “Бачу!”. “Можемо розстріляти!”. “Можете розстріляти, але я не боюсь, бо для мене, монаха, не має значення, коли я помру – зараз чи через сто років”. Я ще хочу сказати, чому прийняв чернецтво. Чернецтво я прийняв на другому курсі, коли переді мною став вибір – бути священником сімейним, чи бути монахом, ченцем. Часи були сталінські. Я пам’ятав 30-і роки. Раз я став на цей шлях, то мене може спіткати доля тих священників, яких розстрілювали. Я на це йшов, а сім’я буде мене стримувати, тому я вирішив бути свобідним і став на цей шлях. Чернець свобідний, переді мною тільки Бог, перед яким я стою і перед яким я відповідаю. – Учора Ви відмовилися від нагороди Президента і сказали, що “в умовах, які сьогодні скла* лися в Україні, коли загинули лю* ди, а в центрі Києва триває жор* стоке протистояння, я прошу не вручати мені нагород”. Чи є така нагорода, від якої Ви не відмови* лися б за жодних умов? – Усі нагороди, які мені дають, і які я приймаю, для мене ніщо! Я як чернець повинен отримувати нагороду від Бога. І славу не людську приймати, а до слави Божої йти. І тому оця нагорода, інші нагороди, всі гроші, всі надбання залишаться тут, на землі, а людина може взяти з собою у вічне життя тільки духовний скарб. А що таке духовний скарб – це те, що в серці – любов, радість, страждання, правда, – оце є скарб, який людина ніколи не втратить. Але може бути скарб добрий, а може бути скарб злий – ненависть, насильство, владолюбство, марнославство. Це теж скарб, але з ним у Царство небесне не пускають. – Ваша Святосте, якщо підсу* мувати прожиті Вами 85 літ, то який, на Ваш погляд, найважливі* ший скарб Ви зв’язали на землі, що зветься Україною? – Справою мого життя є служіння Богові, служіння Церкві, служіння нашому народу, народу своєму. Чому я відмовився від всіляких московських посад? Коли Україна стала незалежною, переді мною постало питання:
кому я, українець, повинен служити – живу в Україні, хліб український їм? Кому я повинен служити, якій церкві? Церкві цього народу чи церкві іншого народу? Нехай Церкві іншого народу служать інші. Я їх поважаю. Разом з ними ми переносили всі тяжкості сталінського періоду, але тепер Бог дав нам державу. І як громадянин цієї державі я повинен служити цій церкві і цьому народові. Я йду цією дорогою і вважаю цю дорогу прямою. У чому прямота? Бог дав нам незалежну державу? Бог. То кому я повинен служити – Росії, яка теж має свій народ і свою церкву? Я повинен служити своєму народу, любити свій народ. Але коли ти любиш свій народ, то ти полюбиш і інший народ. Росіяни для мене не вороги, бо я з ними жив, з ними страждав. І вони теж служать Богові. Але, до прикладу, коли люди згрішили, поставивши собі золотого тільця, і Господь хотів їх покарати, то Мойсей став молитися Богові і благати: “Господи, викресли мене із життя, а прости народ мій”. Настільки він любив свій народ. І тому – хто служить Богові, повинен служити своєму народові. А Ісус Христос заплакав, коли зійшов на Гору Елеонську, подивився на Єрусалим і як Бог, знаючи, що його буде зруйновано, плакав за місто, за Єрусалим, за народ, який буде страждати... – Ваша Святосте, вважаю Вашим духовним подвигом найповніший переклад Біблії українською мовою. Чому важливо молитися, слухати й читати Святе письмо рідною мовою? – Тому, що людина повинна розуміти, що вона говорить, щоб все це доходило до її душі. Бо коли людина читає мовою, яка їй не зрозуміла, то вона не може щиро молитися, слова ці до душі не будуть доходити. Апостол Павло каже, що краще сказати п’ять слів зрозумілою мовою, аніж безліч – незрозумілою мовою. І тому, щоб народ молився, треба, щоб він розумів Богослужіння, розумів тексти святого Письма, які читають у храмі. І тоді ці священні слова, слова Бога, доходять до душі. А якщо воно не зрозуміло, то воно до душі не доходить. І тому, коли наша Церква стала незалежною, то найперше питання, яке стало переді мною, це Богослужіння. Богослужіння повинно відправлятися рідною мовою, яка близька і зрозуміла серцю кожного українця! – І Богом нам дана! – І Богом дана. Бо Бог же послав апостолам Духа Святого і дав їм дар мов. Для чого? Щоб вони розуміли, що їм говорять. І тому для нас постало питання перекладу усіх богослужбових книг, а насамперед, Біблії, бо Біблія – це Божественне одкровення. – А що Вас сьогодні найбільше засмучує, Владико? – Засмучує мене те, що робиться не тільки у Києві, а й по всій Україні. Народ страждає! І ми не тільки молимося, а ми звертаємося і до влади, і до опозиції, і до народу, що треба обирати шлях примирення і єднан-
У студії Українського радіо Культура. Святійший Філарет і ведуча Галина Дацюк. 24 січня 2014 р.
ня всього народу. Ми бачимо, що ворожі сили, а вони для України ворожі, хочуть роз’єднати український народ на частини, протиставить народ владі, владу – народу. Розшматувати Україну на частини, щоб потім володіти. І тому це турбує найбільше не тільки мене, а й кожного християнина, кожного українця, кожного громадянина. А що надихає? Що люди готові йти на смерть. За те, щоб Україна була єдиною. Бо український народ єдиний. Мені розповіли, що один наш священник, йдучи на Майдан, попрощався зі своїми дітьми, зі своєю дружиною і пішов! Пішов на смерть, бо там вбивають, а він готовий до смерті. А він не один такий. То скажіть, чи можна перемогти цей народ, який вже не боїться нічого? Треба шукати шляхи для примирення, а не для ворожнечі. Священний синод нашої церкви склав молитву, яка буде читатися по всіх храмах України. За примирення, за любов одне до одного, за погашення ворожнечі, особливо, щоб відвернути кровопролиття. – В одному з інтерв’ю Ви сказали, що події ці “почалися не 21 листопада, а значно раніше. Наш сусід – росія, який ніби декларує християнські цінності, ніколи не хотів і не хоче бачити Україну незалежною…”. Хіба це по*християнськи? – Ні, це Імперіалізм! У чому причина того, що відбувається? Причина не в тому, що побили студентів, пролилася кров, гинуть люди. Це наслідки. А де причина? Вона в тому, що ми цілий рік готувалися до Європейського Союзу. І коли прийшов час підписати угоду про асоціацію, президент не підписав. І тоді студенти перші виступили з мирним протестом, без політиків, без опозиції. Студенти виступили, щоб Україна йшла до Європи. Чому ми хочемо, щоб Україна йшла у Європу? Не тому, що там приймають закони про одностатеві шлюби. Ми це відкидаємо! Але, візьміть, де гроші наші олігархи тримають? Не в російських банках, не в українських, а в європейських, американських. А чому ж ви не тримаєте гроші в українських банках, щоб вони працювали на Україну, а не на ті держави, де вони лежать? Де ви лікуєтесь? Чому за кордон їдете лікуватися, а не в наших лікарнях? Чому ви своїх дітей посилаєте вчитися в Європу? Отже, там краще! Тому ми і йдемо до кращого. Ми знаємо, що там є й погане, і ми це відкидаємо, а прагнемо до кращого. Тому це була причина цього конфлікту. А чому виник цей конфлікт? Хіба наш президент не хотів до Європи? Хотів і заявляв про це. І увесь народ налаштований був. Але цей шлях невигідний був Росії, яка й відірвала нас від Європи, від підписання цієї угоди, нав’язала нам свої умови. І народ виступив з протестами. А коли побили людей, то цей протест розповсюдився на всю Україну і дійшов до такого стану. Тому, щоб лікувати цю суспільну хворобу, потрібно знати причину. А вона у відмові підписувати угоду про асоціацію вільної торгівлі. Нам треба іти в Європу. А Росія нехай турбується про свій народ, а не втручається у справи нашої країни. – У нашого народу накипів гнів, біль, образа за відверту брех* ню нинішньої влади. Покарання їй за таке приниження буде? – Бог усе бачить – провини всіх і малі, і великі. Але Бог терпить наші беззаконня – кожної людини і влади. Він терпить до часу, чекаючи покаяння, тобто, виправлення. А коли людина показує, що вона не здатна виправитися, тоді Господь присікає миттєво. І ми навіть не знаємо, як це може бути. Згадаймо, як ми отримували незалежність! Боролися і не досягали. А потім в один момент Україна стала незалежною державою. Народ цього хотів, і Господь йому це дав. Тому в даному випадку страждання народу Бог бачить, і нагорода йому буде велика! – Сьогодні, у тяжкі хвилини випробувань народу, де нам черпа* ти сили, Ваша Святосте? – Сила йде від Бога! – Як нам “підключитися” до тієї Божественної сили? – Молитися! І на Майдані моляться, і в храмах моляться, і вдома моляться. Тому що благодатна сила непереможна. Чому люди готові йти на смерть? Тому що вони страх подолали. А якою силою вони страх подолали? Отією Божественною силою, що ввійшла, як благодать Духа Святого, як у того священника, що готовий йти на смерть. І це не тільки один священник, це тільки приклад, а таких багато. Тому це є запорукою, що Україна є незалежною і буде незалежною, бо наш народ непереможний. – Господь Вам багато дав, а може є заповітна мрія, яка ще не здійснилася? – Моя мрія – побудувати в Україні єдину, помісну православну церкву. Оце моя мрія, заради якої я служу Богові і роблю усе, щоб Православ’я в Україні об’єдналося в одну Церкву. Єднає що? Любов єднає. І в сім’ї любов єднає, і людину з Богом любов єднає. І в Святій Трійці між Отцем, Сином і Святим Духом – Любов! І тому нам треба любити одне одного і тоді ми об’єднаємося в одну помісну церкву. А якби у нас була одна Церква – то це велика непереможна сила, яка могла б впливати. Це була б консолідація всього суспільства. І не було б розбрату. Бо ми не тільки закликаємо до любові, а й любимо одне одного. Тому я своїм архіреям, священникам кажу: “Любов повинна нас об’єднати”. – Дай Боже, щоб так і стало* ся. Серед багатьох Ваших справ, які захоплюють, – Ваші “Христи* янські діалоги” з паствою на Радіо Культура у прямому ефірі, де ми й зустрічаємося. За будь*яких обс* тавин, у спеку, дощ, мороз Ви при* ходите, аби розтлумачити людям Святе Письмо. Чому ці передачі настільки для Вас важливі? – Зрозумійте, я архірей. А в обов’язки архірея входить не тільки богослужіння, священнодія, а й проповіді. Це мій обов’язок! У радянські часи нам дозволяли проповідувати тільки в храмі, поза храмом не можна було. А тепер я вдячний Богові і вдячний Українському радіо, що дають мені можливість звертатися до більшої аудиторії, хто хоче слухати, – по всій Україні. І тому я з радістю іду як на виконання свого обов’язку, бо я не маю права не йти, якщо я служу Богові і церкві. – Щиро дякуємо, Ваша Святосте, за розмову. Завдяки Вашій подвижницькій праці українською мовою було перекладено усі Богослужбові книги. З Вашого благословення було розповсюджено близько мільйона примірників Закону Божого. За роки Вашого предстоятельства Українська Православна Церква Київського Патрiархату з 1200 парафій, зросла до понад 4 тисяч. Тож сьогодні, дякуючи Вам за духовні проповіді, за Вашу працю, невтомність, любов до ближнього і до України, яку множите у серці і якої навчаєте нас, хочемо попросити найважливішу, на Ваш погляд, настанову для нашого народу. – Закликаю всіх до молитви, бо Господь напоумить кожну людину, що їй робити. Я бажаю, щоб припинилося насилля, щоб не проливалась далі кров. Щоб ми керувалися у своєму житті тільки правдою. Бо неправда є гріхом і карається Богом рано чи пізно. Щоб кожна людина це пам’ятала. Якщо згрішила проти істини – кайся, поки не пізно, бо, інакше, підеш на суд. Тому бажаю всім благословення, натхнення і милості любити Україну. Не на словах, а всім своїм життям. (Ми подали скорочену версію радіоінтерв’ю, яке було надруковане у “Слові Просвіти” в лютому 2014. А мудрі розмисли світлої пам’яти Владики Філарета ніби про нинішній день).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
