Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Духовний простір · “Патріарх – це не просто сторінка церковної історії. Це фундамент нашої державної незалежності”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

В Україні постало Патріарше братство Святого праведного Філарета Милостивого

Слово Просвіти, №12 за 2026 рік

Георгій ПУШКАШ Постать Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета – одна з найяскравіших у духовному житті українського народу ХХ та початку ХХІ сторіччя. Уже саме рекордне перебування на київській кафедрі є безпрецедентне в історії світового християнства. Він зберіг Православну віру в часи атеїстичного радянського гоніння, очолив рух за церковне відродження, став на чолі боротьби за автокефалію, за це був підданий анафемі в імперській Москві, переклав українською Біблію та цілий комплекс богослужбової, святоотцівської літератури. Без його титанічної праці не було б ні Православної церкви України, ні Томосу про автокефалію. 7 березня 2025 року у Києві відбулися установчі збори Патріаршого братства Святого Філарета Милостивого. Організація покликана пропагувати традиційні духовні цінності українського народу, зберігати спадщину Патріарха Філарета, боротися за утвердження єдиної помісної Української православної церкви з патріаршим устроєм, реалізувати положення його заповіту. Духовним главою братства одноголосно обрано Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, а його заступником настоятеля Свято-Володимирського патріаршого кафедрального собору Києва, протоієрея Бориса Табачека, головою патріаршого об’єднання – багаторічного члена Вищої церковної ради Української православної церкви Київського патріархату, очільника Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павла Мовчана. 19 березня 2025 року Патріарх Філарет благословив на діяльність засновників братства та затвердив його статут. На першому установчому засіданні було схвалено зразок відзнаки Патріаршого братства – Ордену Святого праведного Філарета Милостивого, яким нагороджуватимуть найбільш визначних представників української нації, релігійних, культурних діячів, а головне – воїнів. За підписом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, ще до його відходу в інший світ, були нагороджені перші двадцять достойників. Так, протоієрей Борис Табачек, з благословіння Патріарха Філарета, вже вручив Ордени Святого праведного Філарета Милостивого українському політв’язню та мистецтвознавцю Богдану Гориню, цьогорічному лавреату Шевченківської премії, письменнику, дипломату Юрію Щербаку та третьому Президенту України Вікторові Ющенку. Крім них, серед першої двадцятки достойників представники творчої інтелігенції, громадські діячі, воїни, волонтери, люди, які підтримували Патріарха Філарета та його позицію щодо будівництва незалежної Української православної церкви. Зокрема, Степан Барна, Станіслав Новицький, Мстислав Тарас, Віталій Мазур, Микола Жулинський, Світлана Бобровник, Ігор Мосійчук, Денис Дзендзерський, Сергій Тищенко, Юрій Дорошенко, Антон Павленко, В’ячеслав Харченко, Артур Орьонов, Віктор Мудрик, Владислав Палагута, Владислав Шмагайло та інші. Під час отримання ордену 18 березня 2026 року Віктор Ющенко сказав: “Для мене велика честь отримати від Патріарха Філарета таку відзнаку. Дуже ціную той внесок, який зробив наш Святійший в утвердженні єдиної помісної Української православної церкви. Патріарх – це не просто сторінка церковної історії. Це фундамент нашої державної незалежності. Він людина-скеля, людина-епоха, чиє життя стало живим втіленням нашої багатовікової боротьби за духовну свободу. Маю честь отримати орден на честь його небесного покровителя – Філарета Милостивого”. Письменник Юрій Щербак отримав високу патріаршу нагороду раніше – 11 березня 2026 року під склепінням величного Володимирського кафедрального собору з рук його настоятеля протоієрея Бориса Табачека. “Маю честь вручити високу нагороду одному з найкращих громадян, патріотів, дипломатів, людині, яку знає не лише Україна, але й весь світ – шановному Юрію Миколайовичу Щербаку. Його доробок на благо нашої держави, Української Православної Церкви, духовності України надзвичайно великий”, – відзначив тоді протоієрей Борис Табачек. Патріарх Філарет у той час ще був живим, і ми всі вболівали за його здоров’я, сподівалися, що Господь продовжить його вік. Тому не випадково подячне слово Юрія Щербака було таким стурбованим і проникливим: “Сьогодні у цьому величному соборі перша моя молитва за Святійшого Патріарха Філарета, молитва за людину, яка залишила безсмертний слід в історії України, яка є величезним патріотом нашої держави і яку я маю честь знати понад сорок років. У ті похмурі часи, коли було заборонене все релігійне, я зробив із владикою інтерв’ю і відтоді маю велику повагу та любов до нього. І зараз ми всі молимось, щоб Господь дарував Патріарху здоров’я, щоб усе було добре. Друга наша молитва за перемогу України, за те, аби наші безсмертні цінності та цей унікальний собор і наша віра, мова, історія були збережені і щоб вороги, які хочуть усе знищити та ведуть криваву геноцидну війну, згинули. Молюся за це, роблю все залежне від мене, щоб наблизити час нашої перемоги. Єдине, що в мене немає автомата, але моя зброя – то слово. Прошу Бога, щоб дав можливість продовжити цю діяльність. Дякую Патріарху Філарету та Православній Церкві за високу оцінку. Всі мої предки були православними християнами. Молю Бога, щоб усе у нас, в українців, було добре”. Попри те, що Святійший Патріарх Філарет днями відійшов у вічність, він залишив нам свою потужну молитву, сповнену любов’ю до України, глибоку віру в її перемогу та краще майбуття. Ця молитва лунатиме до Бога вже з неба. А наше завдання достойно продовжувати його справу, берегти та утверджувати духовну незалежність, зберігати його спадщину. Бо Слово Патріарха - то унікальне надбання нашого народу. Воно житиме та надихатиме ще не одне покоління українців бути достойними синами та доньками рідної землі. Патріарше братство Святого праведного Філарета Милостивого – лише одна з перших ініціатив на цьому шляху, благословенна та підтримана самим, блаженної пам’яті, Святійшим Патріархом Філаретом. мила Вишкварок, Тетяна Рецлава, Анна Росінська, реж. Максим Вишкварок. Гучними оплескам слухачі дякували виконавцям за зворушливе виконання. Святочна програма закінчилася піснею “Реве та стогне…” у виконанні всіх присутніх під проводом квартету Церковного Хору св. Марії. Після програми можна було оглянути виставку книжок про Шевченка та його твори, яку підготовили члени Товариства Української Мови. Щира подяка членам Громадського Комітету та виконавцям програми, які подбали про великий успіх вечора, особливо Ліді Білоус, Богдані Пужик, Галі Лісничій, Лесі Попель, Нелі Лехман, Вікторові Лісничому, Юлі Даниловець, Володимирові Лукасевичу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин