Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Уявлення про Інтернет як Світову павутину набуває первісного лихого відтінку”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Від плану «Зек» до проекту «Зе»

Слово Просвіти, №13 за 2019 рік

Ростислав МУСІЄНКО, член НСПУ та НСЖУ Ми робимо вибір, і вибір робить нас. За цією тезою постають достатньо жорсткі речі, які можна проілюс! трувати рядками маловідомого поета: Життя — то низка зрад. І втрати — в яких ти сам і винуватий. Десь змовчав, а колись — не зміг. Не там повстав, не з тою ліг… На жаль, людям одвічно властиво під! лягати насамперед тим обставинам, генеза яких їм незрозуміла — або, на ще більшу біду, видається аж надто очевидною. Це ж так просто — помацати екранчик суперо! вого пристрою, мов ту істоту найдавнішої професії, і отримати істину в готовому виг! ляді. Таке збочення масової психології пе! ретворюється зусиллями кмітливих політ! технологів на головний чинник демокра! тичних процесів третього тисячоліття. Особливо, коли одноразова цивілізація (згадаймо про Світовий океан, захараще! ний пластиковими відходами!) породжує засилля одноразової інформації, котра та! кою, власне, і не є. А уявлення про Інтер! нет як Світову павутину (чомусь такого визначення останнім часом стали уника! ти!) набуває первісного лихого відтінку. Бо мисляча уява легко малює картинку міль! йонів, наприклад, виборців, які борсають! ся в уміло накинутому чиїмись блудливи! ми рученятами плетиві. От і блимнуло ключове слово. Вибо! рець — який і робить отой самий вибір. Більш ніж доленосний — коли говоримо про націю, яка в умовах дуже підступної (а це точне визначення теж маскують хитрою дефініцією “гібридна”) війни обирає ліде! ра. Мало того — Верховного Головноко! мандувача, який за певних обставин про! тягом лічених хвилин приймає рішення про життя і смерть тисяч, а то й на порядок більше (дай Бог якнайменшої кількості нулів!) людей. Котрих, до речі, автори зга! даного в заголовку проекту таки ж і вважа! ють нулями. Та коли обрати справжнього Лідера, то він чужинські заміри якраз і здатний пом! ножити на нуль. І це за поребриком добре розуміли ще з часів Московського улусу Золотої Орди та козака Мамая. Зрозуміло також, що так званий Переяславський до! говір, він же Березневі (!) статті, не мав би жодних для північних захланців перспек! тив, аби не доволі несподівана недуга й смерть Богдана Хмельницького, навколо якого в певний момент підозріло мету! шився царський посол Бутурлін… Між ін! шим, у Третьому Римі, естафету якого не! безуспішно тужиться перейняти путінська Ерефія, добре зналися на довгодіючих от! рутах. Що ж, документальних доказів тут не маємо. Зате їх доста у випадках з інши! ми вождями українців. Петлюра — кілька куль у лежачого; Грушевський — хірургічне вбивство; Ко! новалець — вибухівка в коробці з!під цу! керок; Бандера — отрута зі спецпістолета… Між іншим, смерть у розквіті сил Дмитра Скоропадського, сина великого гетьмана, який зумів консолідувати в Англії неабия! ку потугу нашої діаспори, викликає досі багато запитань. Хоча після історії зі Скрипалями відповіді напрошуються. Але це все, скаже нетерплячий інтер! нет!споживач, позавчорашній день. Так, Україна утримує світову першість за кіль! кістю національних провідників, знищених Кремлем. Та до чого ці спогади й паралелі в наш просунутий і такий прикольний час? На відміну від паралелей евклідової гео! метрії, історичні паралелі перетинаються завжди. Хоча б у тому сенсі, що не менш переконливі результати досягаються наба! гато витонченішими засобами. Які різ! няться, може, й більше, ніж “Новічок” чи радіоактивний полоній для викривачів КДБ!ФСБ від синильної кислоти для очільника ОУН. Справді, настала доба, коли інформа! ційні бомби — принаймні в суто прагма! тичному плані — набагато ефективніші атомних. Власне, все повертається на кола свої. Доконаний факт — усього!на!всього п’ять алгебраїчних значків, написаних спершу Хевісайдом, а потім Ейнштейном і передані словами “енергія дорівнює до! бутку маси на швидкість світла в квадра! ті”, обумовили трагедію Хіросіми й Нага! сакі та поставили світ на межу ядерного самогубства. Багатомільярдний (у цінах сорокових років минулого століття) Манхеттенський проект створення атомної зброї обійшовся США чималою часткою ВВП. Але чому хтось думає, що інформаційна зброя ново! го покоління, опанована і дедалі потужні! ше задіювана Росією вже на зламі тисячо! літь, дешевша — а відтак менш загрозлива? Ну, принаймні посилаючись на відому формулу “ціна!якість”? Російський опозиціонер Костянтин Боровий в одному інтерв’ю стверджує, що пропагандистська кампанія Росії в світі коштує понад сто мільярдів доларів на рік. Отут з нулями жодної помилки — цитую за відповідним виданням. Доцільно на! вести ще деякі свідчення добре обізнаної людини. “…Російська пропагандистська машина вже перейшла на якісно новий рі! вень… В розмові з учасником пропаган! дистського процесу ми отримали цікаву фразу: “Рівень наших розробок такий, що якби ми могли говорити про них відкрито, цілком претендували би на Нобелівську премію”. Рівень фінансування програм, які Бо! ровий пов’язує з сумнозвісним телекана! лом “Раша тудей” (зараз москалі його мас! кують абревіатурою RT), росдержагенцією SPUTNIK та агенцією “Россотруднічес! тво”, пояснюється ним достатньо пере! конливо. Західні експерти сходяться в оцінці, що обсяг ресурсів, контрольованих Путіним і його ОЗГ, вимірюється десь дво! ма трильйонами доларів. Навіть частина річного прибутку від цих активів цілком може забезпечити вищезгадане фінансу! вання впливів на масову свідомість у гло! бальному масштабі. Питається, навіщо ж такі колосальні видатки? Приміром, лише в Парижі утримується бюро (чи, може, ре! зидентура) “Раша тудей” у складі пари со! тень висококваліфікованих фахівців — по! вірте, навіть “вєлікій, могучій” Радян! ський Союз в часи розквіту застою на таке й не замахувався. Відповідь відома. Ще одна цитата, з анекдоту про незабутнього Леоніда Ілліча: “Нам нужен мір. Жела! тєльно, вєсь”. Кажуть, що в кожному жарті частка його таки є. Але тут зовсім не до сміху. Можна хіба гірко хмикнути, дізнавшись зокрема, що бюджет служб НАТО, які без! посередньо протистоять російській інфор! маційній агресії, становить… 50 мільйонів доларів. Про нашу державу, весь ВВП якої ни! ні приблизно сумірний з розголошеними Костянтином Боровим ще 2016 року ви! датками РФ на світову інформаційну вій! ну, дарма й говорити. Дехто, відірвавшись на мить від пос! тійного “В контактє” з “Однокласснікамі” чи інших, не менш токсичних, мереж, на! тицяє пальцем: “Невже так страшно?” Звісно, що не страшно. Моторошно. Тому що нині дезінформаційно!мані! пулятивні можливості сучасної Росії на порядок, якщо не більше, перевищують здобутки нацистської Німеччини. Йдеться про якісно неспівставні засоби впливу на свідомість мас (Густав Лебон з його книж! кою “Психологія натовпу”, настільною для Леніна й Сталіна, давно відпочиває), в основі яких лежать розробки технологій нейролінгвістичного програмування. Во! ни на диво синергетичні — коли простіше, взаємопідсилювані — з бурхливим розвит! ком найновітніших телекомунікацій. Свого часу, коли геніального Генрі Форда напівжартома запитали, що він зро! бить, коли матиме зайвий долар, він, не замислюючись, відповів: “Вкладу його в рекламу”. Це — невеличке пояснення тим, хто, можливо, досі скептично сприймає фантастичні цифри видатків Путіна і Ко на інформаційне опанування світом. Але ж… Сказано в Писанні: “Дерево пізнають за його плодами”. Проміжні підсумки ді! яльності описаної вище спецоперації пла! нетарних вимірів, якщо вибудувати логіч! ний ланцюжок, приголомшують. Результати президентських виборів у США. Несподіваний (для кого?) брекзіт Великобританії. Неприємні перемоги ра! дикально!популістських політсил у низці країн Європи (найсвіжіші приклади — Молдова та Нідерланди). Невідомо ще, чо! го чекати від виборів у Європарламент… Словом, “не!не!не…” А насправді — так. Давним!давно Джек Лондон написав роман “Залізна п’ята” — про торжество олігархів над на! родом. Зараз маємо залізне “так” у плано! мірному здійсненні замірів Російської ім! перії, яка їх ніколи не змінювала на довго! му шляху від Івана Лютого до Петра Пер! шого і далі — обидва, до речі, були полі! тичним взірцем Сталіну, чиї монументи відроджують у путінській РФ. Іван, той ще й до англійської королеви сватався, а Вла! дімір Анхелу Меркель своїм собачкою! лабрадором лякав. Та це так, до слова. Тим часом, як бачимо, підступне сло! во стало майже останнім доказом на ко! ристь Ерефії в протистоянні з усією світо! вою спільнотою і вже принесло чимало от! руйних плодів. Та є одна заковика. Ще Лейба Бронштейн (поганяло — Лев Троць! кий), споряджаючи сотню років тому сво! їх агітаторів!пропагандистів на багатос! траждальні терени нашої Вітчизни, втов! кмачував, що без України їхня імперія не! можлива. Це гаразд розуміють його крем! лівські спадкоємці і — на жаль, не повною мірою, — наші європейські друзі. Треба нарешті збагнути, що Україна зовсім не випадково географічний центр Європи. Ця сакральна територія тисячо! літтями була тугим вузлом комунікацій між Заходом і Сходом, осередком глобаль! них здобутків і катаклізмів. Нагадаю хоча б одне — більша частина загиблих у Другій світовій війні полягла саме на Придніп! ров’ї. Відтак наша держава — навіть у без! державні часи — завжди залишалася і є форпостом цивілізації на лінії геострате! гічного і світоглядного розламу. А блокпостом “русскага міра” на її вистраждано незалежній землі обсівся те! леканал “Інтер”… Скажете, де дядько, а де бузина? Та не все так просто. Бо людина, яка претендує стати Президентом на всій нам “рідній, не своїй землі” — класик уже в могилі пере! вернувся — якраз і була в ду!у!же знако! вий час… Ким? Тут уже навіть не візьмуся перекладати. Володимир Зеленський в од! ному з інтерв’ю, дослівно: “Я тогда “Инте! ром” руководил… Я топ!менеджером шес! ти каналов во главе с телеканалом “Ин! тер” являлся, генпродюсером…” На цю обставину численні дослідники бізнесових оборудок Зеленського в Росії — а там частина його проектів фінансувалася навіть з державного бюджету! — кричущим чином не звертають уваги. Чому — то вже питання до компетентніших. Але смішно чути від моїх колег, що пан Володимир не має управлінського досвіду. Звиняйте, ка! зали в моєму полтавському селі (чий гуморі побут доволі бездарно пародіює одна з передач “95 кварталу”). Бути очільником головного в Києві антиукраїнського ін! формаційного ресурсу, дуже потужно проплаченого з вельми непевних джерел, за часів торжества головного фігуранта плану “Зек” — це вам навіть не обласним центром керувати. Чи там автомобільною корпорацією. Така людина не може не бу! ти перевіреною в усіх поняттях креатурою цілком певного відомства сусідньої держа! ви, чиї довірені особи постійно опікували! ся настільки вдалою інвестицією в інфор! маційний простір України. Інша річ, що подібні інвестиції плавно перетворюються на інвазії, а ті непомітно нібито набувають злоякісного характеру. Взагалі, цікаво спостерігати, як здіб! ний блазень, задіявши властиву йому не! щиру безпосередність, хизується перед журналістом близькими знайомствами з усіма (!) Президентами України. Хтось же вів його хисткою стежечкою між настільки різними діячами — вгадайте з трьох разів… Про інтелектуальний рівень подачі деяких подробиць сказано давно — іноді краще жувати, аніж говорити. Але необачний на! голос на взаєминах з Віктором Янукови! чем змушує ще раз замислитись. На той час план “Зек” сягнув апогею — Хам (поганяло Януковича на зоні) всю! ди розставив донецьких упереміж із від! вертими агентами ФСБ та їхніми колабо! рантами, форсовано знищував армію, пе! ретворив СБУ на філію московської спец! служби, пропонував Зеленському — нага! даю, генпродюсеру холдингу “Інтер” — стомільйонне доларове фінансування на розвиток телеканалу в потрібному напря! мі… Але справжні господарі, схоже, в якийсь момент втямили сенс відомого вислову знаменитого творця корпорації “Майкрософт”. Білл Гейтс зауважив, що переважна більшість людей надміру закло! потана негараздами найближчих одного! двох років, і лише одиниці здатні осмисли! ти перспективи майбутнього принаймні на десятиліття вперед. Саме дві електоральні п’ятирічки (на! багато більше двох попередніх строків) знадобилися давньому посібнику КДБ Віктору Януковичу, щоб, почавши з ото! чення Леоніда Кучми (де вже тоді крутив! ся, поряд із Вєркою Смердючкою, Воло! димир Зеленський), попри цілковиту, зда! валося би, перемогу помаранчевого Май! дану — пробитися до власної інавгурації, в якій лише найпроникливіші вже відчували рокованість крові Небесної Сотні. І мине приблизно десять років, як герой запуще! ного тоді, з певним добре продуманим ви! передженням, альтернативного проекту “Зе”, десь у червні 2019!го зможе — за пев! ного збігу обставин — присягнути на Пе! ресопницькому Євангелії… Як же воно де! кому пальці не пообпікало! Сказати залишилося небагато. Особ! ливо, коли тисячі (не виключено, що й де! сятки тисяч) агентів Кремля неухильно, багато років працювали й працюють над створенням у всіх без винятку павутинних мережах необхідного, а може, вже й достат! нього, емоційно!психологічного середови! ща. Живильного для всіх процесів, спря! мованих на те, щоб гостро необхідний ім! перії суперприз таки занесли в студію “95 кварталу” — звісно, транзитом. З нейро! лінгвістичними технологіями, в яких, з’ясовується, навіть штатівські “кіберики” не дуже розбираються, сперечатися важко. Хіба що додатковий штрих… З недавнього часу лікарі почали бити на сполох з приво! ду нового різновиду деменції. Ні, не старе! чої недоумкуватості, а дуже молодої, котра вже отримала назву “електронна”. Виявля! ється, якщо молодик чи юнка забагато часу проводять у віртуальному світі отієї самої Всесвітньої павутини, то настають… незво! ротні зміни в діяльності головного мозку. Їхні прояви доволі вигадливі. Один із прикладів — коли вигадана і вміло нав’яза! на відеопоганка на кшталт “президента Го! лобородька” геть застує реалії страшної загрози від справжніх господарів виконав! ця привабливої ролі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин