Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 13 (1200), 30 березня — 5 квітня 2023 Позаду 13 місяців Великої війни МИКОЛА ГОЛОМША
Слово Просвіти, №13 за 2023 рік
Віктор СКОРИК, оглядач “СП”
Далі буде легше, і не тому, що 13, мовляв, є одіозним числом, а тому, що поставки воєнної техніки та боєприпасів від наших партнерів зросли в геометричній прогресії. А ще на фронт повертаються тисячі наших бійців, наша еліта – воїни, навчені воювати на цій високотехнологічній техніці, а з ними – військові техніки, які набули навичок в обслуговуванні та ремонті такої техніки.
До фронту йде, їде, летить те, чого нам так не вистачало – техніка, снаряди і навчені фахівці. Прилетіли перші літаки з Польщі, під керуванням наших пілотів, а також чекаємо на літаки зі Словаччини, і це тільки початок зміцнення нашої авіації, після виснажливих та витратних боїв минулих 13 місяців. Надходить авіація хоча й совєцьких зразків, але модернізована, осучаснена і заточена під використання боєприпасів і зброї НАТО. Канцлер Німеччини Олаф Шольц відрапортував про прибуття до України перших танків з Німеччини, і неабияких, а саме надсучасних Leopard 2A6, з усіма сучасними високотехнологічними наворотами для ефективного ведення бою, із зміцненою бронею, яка перетворює ці танки на мобільні фортеці, вельми прудкі на дорозі й бездоріжжі, та ще оснащені подовженими стволами, які б’ють ворога не тільки сильно і далеко, а й дуже точно: один постріл – гарантоване ураження цілі. Для танкових боїв ці танки неперевершені у світі, вони, принаймні за силою вогневого оснащення, навіть переважають надпотужні Abrams M1A2. До того ж, до України доставлені всі танки саме цього ґатунку – 2A6, всі 18 одиниць, які були обіцяні нам 25 січня. Два місяці – і вони вже готові до бою разом із нашими навченими танкістами та техніками, із запасами снарядів. До речі, це дуже важливо, що одразу всі 18 танків підійшли, бо це вже готовий комплектний підрозділ, злагоджений бойовий кулак. Одночасно Німеччина готується розгорнути технологічний центр обслуговування та ремонту на території однієї з суміжних з Україною держав, бо серйозний ремонт і сервісне обслуговування неможливе на полі бою, а ці 18 танків є тільки початком постачань танків Leopard, які будуть і надалі надходити з Німеччини та інших країн. До речі, з кількох країн танки вже надійшли раніше. Німеччина може похвалитися ще й тим, що в Україну вже надійшла дуже ефективна техніка для наступу і ведення бою – 40 бойових машин піхоти Marder. В ряди ЗСУ до бойової роботи також стали британські танки Challenger, бойові броньовані машини Striker та Cougar із США. Одним словом, серйозна і напружена підготовка до українського наступу йде безперервно. І головним питанням нині є не літаки західного зразка – це питання майбутнього, а бажаний вал боєприпасів, важкої техніки й артилерії. Я вже не раз писав, що до такої широкої війни були не готові не тільки наші некомпетентні можновладці, які більше практикували хайп, піар та порожню пропаганду, а й західні політики, засліплені частково своїм зручним і комфортним лукавством та убогою теорією “кінця історії” – неминучого і скорого настання перемоги ліберальної демократії у всьому світові, що нагадувало камлання “ленінців” свого часу про неминучість “всємірно-історічєской побєди комунізма”. Фукуяма, який озвучив згубну теорію “кінця історії”, був лише глашатаєм настроїв та телячого оптимізму ліберальної демократії, яка охоче сама себе приспала, змертвила, задубла, результатом чого став наступ вкрай правих політичних силу всьому світові, починаючи з кінця 1990-х років. Це реакція на в’ялу ліберальну демократію, яка фактично відмовилась розвиватися. Трампізм у США, імперський нацизму Московії, імперські амбіції Китаю, угорські “коники” тощо – це все реакція і заповнення лакуни, яку сама собі створила лукава та нікчемна теорія “кінця історії”, яка тепер загрожує кінцем світу. Але Апокаліпсису, який пророкували багато разів протягом всієї історії людства численні пророки, не буде. Бо природа завжди бере своє, людство через терни творить свою історію, розвивається, – на жаль, через криваві уроки та багаточисленні жертви. Засвоюючи уроки, творимо історію. Нескінченною є тільки природа, бо вона постійно розвивається. Тому політика та ідеологія повинні бути природними, тоді вони найбільше наближені до правильного річища життя. Але повернімося до новин минулого тижня. Відбулося знаменне і цікаве дійство – візит китайського лідера Сі Цзіньпіна до Москви, за яким уважно спостерігав світ. У цьому дійстві все “прекрасне” – від початку до кінця. Точніше, саме початок і закінчення цього вояжу були найпримітнішими актами вистави, яку грали лідери двох тоталітарних держав – модернового комуністичного Китаю та імперської фашистської Московії, двох імперських цивілізацій, які певним чином є нащадками стародавньої Монгольської імперії. У цій парі – Китай та Московія (яка себе кличе “Росія”) – патріархальний уклад. Тому важлива ієрархія – “папа-мама”. Це по-перше. З перших хвилин візиту Сі демонстрував себе батьком, а Путіну залишав роль мами у цій “сім’ї”. Подруге, цей візит планувався Путіним як мезальянс, але Сі наполягав на морганатичному геополітичному шлюбі, в якому Москві відводиться роль меншого, нерівноправного партнера, який не отримує в результаті цього шлюбу такого ж високого геополітичного положення, як його партнер – Китай. Отже, про початок візиту. На відео першої, вітальної, зустрічі Сі з Пу кидалось в очі, що Сі поводився як господар, такий собі “батя”, а Пу нервово виробляв своєю цаповою ніжкою кренделі, що мовою тіла несвідомо виказувало, як йому важко усвідомлювати свою приреченість на роль слухняної і безправної “мами” в цьому морганатичному, патріархальному шлюбі. Але він змушений був поступатися, аби вижити. Бо “Росія во мглє” – у мороці, в який завела себе Московія, ні, не Путін, а колективний путін, тобто фактично всі 140 млн “гордих” нащадків “вєлікой” Орди. Але Путіну за це відповідати, інакше йому смерть, як смерть, яка спостигла майже 200 тисяч його ординців, що гинули за “свої ідеали”. Вороття для Путіна вже немає, треба рятуватися. Тому ці “переговори” – про нерівний шлюб з Китаєм, іншого виходу немає. А Китай, між іншим, теж мріє про новий перерозподіл світу собі на користь. І Тайвань – це далеко не єдина мрія Китаю. У нього добрий апетит і зла пам’ять, він мріє не менше, чим про Тайвань, про частину Маньчжурії, що зараз називається Приморським краєм Московії, він ласий і до надр Сибіру тощо. Але це віддалені плани. І ці плани Китай схильний реалізовувати геополітичними, економічними рушіями, власне як це він робить зараз, насамперед, в Африці і всюди, де знаходить слабинку і користується нею для власної гегемонії в тій чи іншій державі, робить її залежною і поступливою для себе. Все це Путін усвідомлює, сподіваючись на рятунок від великого Сі.
Закінчення на стор. 2
Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний особисто нагородив солдата 22го батальйону 92ї механізованої бригади Руслана Зубарєва, позивний "Хижак", особистою нагородною зброєю — автоматичною гвинтівкою М4 калібру 5,56 мм та відзнакою "Золотий хрест". Фото з відкритих джерел
ВАСИЛЬ ГОРБАТЮК
10–11
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
