Пишуться книги · “Але отим, іншим, було не все одно, чому за любов до Поета і його творчості?” · с. 10сторінка оригіналу ↗
Не збивається на манівці
Слово Просвіти, №13 за 2024 рік
Знаючи професійну журналістську долю Тетяни Дейнегіної, від її роману “Аглофабрика” чекаєш звичних для телебачення сценарних ходів. Але перед нами приклад класичної української літератури часів Золотого віку, коли кожне слово ретельно підігнане та шикується в ряд, де не можна нічого ні додати, ні відняти. Звичайно, карколомність сюжету присутня, але вона має вторинне значення. Типовий для телебачення сценарний хід, коли зіткнення героя та антигероя розв’язується в неочікуваний спосіб, у “кінематографічній” літературі часто закладається вже в назві твору (“Злочин та кара”, “Війна та мир”, “Живі та померлі” тощо). Назва роману “Аглофабрика”, що складається з одного слова, заперечує сценарний хід та показує, що Тетяну Дейнегіну як письменницю цікавить саме явище тоталітаризму, що формально маніфестується як процес перетворення і трансформації особистості. У світовій літературі подібна алхімія мислиться виключно як позитивне явище, коли людина в боротьбі з негараздами перетворюється на ніцшеанську надлюдину, а народ на історичну націю. Вітчизняна історія, на жаль, показує, що трансформація може бути як у вигляді розвитку, так і у вигляді деградації під дією непереборних обставин до тваринного рівня. Проти людини державою весь час існування радянської дійсності велась війна, спочатку на фізичне, а потім і на моральне знищення, аглофабрика перетворює індивідуальність особистості на стандартний, як патрон до автомата, предмет. Якщо патрони відрізняються між собою за калібром, то автомат не буде стріляти. В українському суспільстві подібна тематика ставилась неодноразово, починаючи з часів української революції початку ХХ століття, але автори досліджували явище з політичної, етнічної, або ж економіч-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
