Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “І дай Боже, щоб цінувався талант – це важливо і для самих митців, і для суспільства, і для нашого майбутнього”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Дегустація слова і свята

Слово Просвіти, №13 за 2025 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка В Укрінформі відбулося вручення літературної премії РІДХрам, заснованої у 2025 році. Першою лавреаткою РОДОВІД-премії стала прекрасна українська поетеса Світлана Короненко (поетичні книжки “Дебора”, “Містерії”, “Поезії”). Модерував дійство меценат Ігор Дідковський, який сказав, що ми потрапили в середовище людей, споріднених вічною любов’ю до поезії. Тому в залі пануватиме любов. У пресцентрі зібралися митці, поети, прозаїки, музиканти, художники, науковці, громадські і державні діячі – еліта країни. І всі до того ж – Світланині друзі. Нагородження і справді було нестандартним. Це було сердечне віншування лавреатки Світлани Короненко, коли кожен з присутніх відчував радість, як за себе і щиро про це говорив. Під час вручення премії директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко наголосив, що “поетеса глибинно тлумачить кожне слово, тут ритміка, переливи, уміння працювати з кожною фразою. Їй словника синтаксису не треба – за нею треба вивчати синтаксис. Тут блискуче осягнення внутрішнього змісту слова, алюзії, асоціативні зв’язки… Нема кращої характеристики на Світлану, ніж її тексти, це така внутрішня самореалізація! Головне у її поезії – енергія образного слова, яка відчутна за кожним рядком. Її поезії – це квіти”. Павло Юхимович подарував поетці раритетний “Інверсійний Словник української мови з римування” і сказав, що коли він читає Світланині твори і бачить, як вона працює зі звуком, то вважає, що це “майстерність найвищого рівня”. Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський вірить, що нова премія дасть поштовх, буде стимулювати і приверне увагу до людей мистецтва й загалом до української культури у час війни. “І дай Боже, щоб цінувався талант – це важливо і для самих митців, і для суспільства, і для нашого майбутнього”, – переконаний письменник. “Блага вість у день Благовіщення не випадкова – розпочав свій виступ Голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, лавреат Шевченківської премії, поет Павло Мовчан. – Це велика подія, бо досі ми не мали людей, завдяки яким формувалася справа української нації і держави – “до глибини кишені”. У нас всі кишені були чужі – від Пінчука, Ахметова, Фірташа... І-от, їдучи чи в бік Обухова, чи Ржищева, я бачив все, що зробила Родина Дідковських, і воздавав хвалу Всевишньому, що є такі люди, які розуміють значення нашої причетності до глибинної історії. РОДОВІДпремія перевершує інші не сумою, а своєю сутністю. З’явилася Людина в час, коли повмирали видавництва, а наша нація читає за рік 0,3 книжки, коли зачистили українські видавничі центри, понизили наше слово – і от виносить на поверхню Подію. І виносить Слово, обожнене поетами, до яких належить Світлана. Я коли вперше прочитав добірку віршів поетеси Світлани Короненко, а це була літня пора, то був подивований новому голосу, баченню, розумінню й трактуванню. Світлана збагатила й підняла своєю творчістю рядки римованості та інверсійності на неймовірний рівень. Такі події, як сьогодні, і такі поети, як Світлана, протистоять пониженню нашого слова”. “Ми вистоїмо, бо українська земля пов’язана потужними духовними і енергетичними канатами з Всесвітом”, – підсумував виступ Павло Михайлович. Лавреатка Національної премії імені тараса Шевченка поетка Любов Голота сказала, що знає Світлану Короненко багато років, ще від першої її добірки, у якій “соняшниці і соняхи кохалися”… І цей рядок назавжди є. Бо так – сміливо, молодо і красиво сказала Світлана Короненко. Напутнє слово виголосив тоді Іван Драч і порівняв її з Рембо. Хочеться сказати одним рядком – “така одна”. Вона така одна. Важко витримати цей рівень – бути такою одною, але їй вдалося. Вона прозу писала, видала пару книжок верлібрів. І тут каже мені Михайло Слабошпицький: “Світлана так цікаво почала писати вірші, просто прорвало – і така рима, і перехресна, і внутрішня, і точна!” Він мене заінтригував. І тут з’явилися добірки, і ми побачили, що за скарб у цій людині – Світлані! Так само на виду розвивалося її життя. Я бачила, як ростуть дочки, які випробування переживала поетеса. Але я дивувалася з її сили, яка не афішувалася, не демонструвалася. Говорить

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин