Такі вони, просвітяни · “Свою місію на чужині Олена вбачає у збереженні всього українського: мови та пісень, звичаїв і традицій, духу та ідентичності”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Шанувати, плекати, пропагувати українське Просвітянка Олена Гайдичук (Маруняк) – лавреатка конкурсу “Людина року – 2024”
Слово Просвіти, №13 за 2025 рік
Мирослава ЗАЙКО, почесна просвітянка Тернопільщини, культурно-музична діячка Роман БОЙКО, заслужений артист України, член конкурсної комісії “Людина року” та член товариства “Україна-Світ” Дмитро РАДИК, доцент Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, член Тернопільського осередку НТШ
Просвітянкою в сім’ї зростала Громадсько-культурна і просвітянська діячка Олена Гайдичук (з дому Маруняк) – співачка (сопрано), бандуристка, хормейстерка, диригентка. Її прізвище внесено до другого тому “Тернопільського енциклопедичного словника”, а за підсумками конкурсу поповнить когорту достойників у книзі-довіднику “Золота еліта Тернопілля”. Народилася в Тернополі у просвітянській сім’ї. Зростала в любові до українського слова, до книги, бо без казок і колискових не лягала спати. Вдома батьки дотримувалися народних традицій, особливо святкування різдвяних і великодніх свят. Із дитинства засвоїла чимало колядок, щедрівок і гаївок. У маминому селі ходила малою щедрувати, а коли підросла – з вуличним жіночим гуртом щедрувала на потреби церкви. У середній школі №29 м. Тернополя допомагала організовувати Андріївські вечорниці класній керівниці. “Це були, – як вона казала, – своєрідні Оленчині бенефіси”. Також любила разом із мамою готувати крашанки, дряпанки до великоднього кошика. Чаклування над великодніми яйцями Олена тепер передає своїм дітям. На відзначенні річниці створення Товариства Української мови представляла в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї колекцію писанок і крашанок, вишиванок, народного одягу “Із бабусиних скринь”. Батьки Олени – шанувальники музики. Змалечку водили дівчинку під час Великодніх свят на гаївки. Першими втрьох, взявшись за руки, починали їх у бабусиному селі, поки не долучилися інші діти. Школяркою в будинку, де мешкала, з подружками ходила щедрувати, а на поверсі для мешканців всього під’їзду проводила святкування днів народження Т. Г. Шевченка й Лесі Українки та Святмиколайські вечори.
Просвітянкою в Тернополі стала У Тернополі закінчила музичну школу №2 ім. Михайла Вербицького (клас бандури Нелі Іваноньків), але в Тернопільське музичне училище вступила на диригентський відділ, бо при подачі документів на народний відділ виявили сумнів, як же вчитиметься без власної бандури (тепер має дві!). У музучилищі опановувала бандуру на факультативних заняттях у викладачки Ірини Турко. Так пісня, музика, бандура стали невід’ємною частиною життя юної просвітянки. Далі стежки повели її до Національної Київської музичної академії ім. П. І. Чайковського, згодом – до Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв України, де закінчила аспірантуру. Шанувати, плекати, пропагувати все українське для Олени – це як повітря і вода, без яких немислиме її життя. Була діяльною членкинею “Молодої Просвіти”. За пропозицією обласної “Просвіти” вела на Тернопільському обласному радіо передачі “Народознавчі студії”. Любила брати участь у різноманітних конкурсах, які проводили телебачення, радіо, книжкові видавництва. Пам’ятним був конкурс “Люблю Україну вишневу свою”, який проводив обласний відділ освіти. У молодіжному театрі “Сузір’я” в Тернополі під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Ореста Савки Олена випробувала себе як звукорежисер у постановці спектаклю “Попелюшка” (за Шарлем П’єppo), а також зіграла головну роль Попелюшки, сама готувала собі костюми. Всі роки навчання в музичному училищі брала участь у громадській роботі, від першого до останнього курсу була старостою (як згодом – у Національній Київській музичній академії). У Тернополі молода просвітянка долучилася до роботи культурно-просвітницької секції товариства “Україна-Світ” та досліджень мистецької діяльності вихідців Тернопільщини у діаспорі.
Культурно6просвітницька діячка в Києві та Бучі Навчання на диригентському відділі в Києві в музичній академії поєднувала з працею в Центрі позашкільної освіти
Лавреатку Олену Гайдичук (Маруняк) на урочистостях представляє Петро Шимків, 26 лютого 2025 року
”АРТ” – була хормейстером із народним дитячим хором “Веснянка”, з яким побувала в Ізраїлі, Італії, Чехії, Франції та Німеччині. Лавреатка міжнародних фестивалів. За сольний спів (сопрано) зайняла 1-ше місце в Італії (м. Кієті, 2014 рік), а також 1-ше місце в Польщі (м. Торунь, 2015 р.). Ще в роки навчання в Національній Київській музичній академії, яку закінчила з відзнакою, стала солісткою Академічного камерного xoру “Хрещатик”, де двічі зіграла роль Матері Божої у хоровому спектаклі “Ave Maria”. Була організаторкою і регентом двох церковних хорів у новозбудованих храмах: у Києві в Храмі Святих апостолів Петра i Павла та у Бучі – в Храмі Святого апостола Андрія Первозванного. У місті Бучі, де жила, щороку до Дня матері протягом 2015–2018 років давала сольні благодійні концерти для родин загиблих захисників України у воєнних діях на Донеччині та військовослужбовців. Окрасою культурно-мистецьких заходів у Бучі були виступи під керівництвом Олени жіночого ансамблю “Лілея” Будинку культури, а також організованого нею камерного мішаного хору “BuсhaBest”. Мріяла створити школу музичного розвитку дітей. Спробувала себе в цьому плані в англійському дитячому театрі “Руда ворона” в м. Ірпінь та в Центрі дитячого розвитку у Ворзелі. Олена була ініціаторкою проведення на Тернопільщині Року почесного члена Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка Ярослава Бабуняка – заслуженого діяча мистецтв України, бандуриста, співака, диригента всесвітньовідомого чоловічого репрезентативного хору “Гомін” Союзу українців у Великій Британії. Крім цього, вона ініціювала проведення міжнародного онлайн фестивалю “Серцем з Україною”, присвяченого 100-річчю з дня народження маестро, а також року культурно-просвітянської родини Бабуняків. Просвітянка Олена Гайдичук плідно займається і науковою роботою. Її наукові інтереси – внесок вихідців Бережанського краю Тернопільщини в українську музичну культуру й мистецтво за межами України. Чимало планів перервала військова агресія РФ.
Просвітянкою залишається всюди, куди б не занесла доля Біженка з Бучі, уродженка Тернополя просвітянка Олена Гайдичук (Маруняк) успішно поєднує культурно-просвітницьку та мистецьку діяльність з участю у Товаристві “Україна-Світ” і активно продовжує її за межами України, зокрема в Польщі, де вимушено тимчасово перебуває з дітьми в місті Торунь. Це і волонтерство, участь у різноманітних акціях, пов’язаних з Україною, заходах “Не стій осторонь – подай руку Україні”; концерти на підтримку ЗСУ із дитячим хором “Святелка” (“Світлячки”), який організувала при Європейському центрі співпраці молоді (ЄЦСМ) із польськими друзями – професійними співаками та музикантами, із гуртом “Українські серця”, співорганізаторкою якого є Олена. Це і співпраця з театральними діячами в мистецьких проєктах, зокрема, “Музика, що веде додому”, “Під добрим деревом”; із бібліотеками щодо відкриття поличок українських книжок; із різноманітними благочинними товариствами, Українськими домами та світлицями, дипломатичними представництвами; з етнографічним музеєм, де уже два роки поспіль є координаторкою української частини фестивалю з обміну традиціями різних націй до Міжнародного дня біженців (червень). Це і виступи на площах і театральних сценах, на радіо й телебаченні у передачах “Музичними стежками”, “Про Великодні та Різдвяні звичаї й традиції в Україні”, “Про перенесені відчуття війни” та інших; на заходах у Генеральному консульстві України в м. Гданську, у міській Ратуші в Торуні, у Маршалковському Домі Куявсько- Поморського воєводства, в університеті ім. М. Коперника, у Конгресовому Домі; на конференціях із питань, що стосуються
“Ой у лузі червона калина…”. Олена на від" критті місячника України в Торуні 24 липня 2022 року на літній театральній сцені
України та українсько-польських відносин з участю істориків, представників владних структур, консульств та дипломатів; на виставках військових фотохудожників і українських митців пензля; на заходах до річниць сумних дат в історії України (у тому числі широкомасштабного вторгнення росії в Україну) та пошануванні поляків, польських організацій і родин за допомогу Україні й українським біженцям. Своїми виступами сольно і грою на бандурі, а також разом із польськими музикантами та українським дитячим хором “Святелка” Олена Гайдичук (Маруняк) мотивує українців на чужині допомагати Батьківщині, а поляків – продовжувати підтримувати Україну для наближення Перемоги.
Нагородження у Збаразькому замку Церемонія нагородження переможців щорічного конкурсу на Тернопільщині “Людина року” відбулася традиційно у старовинному Збаразькому замку. Зворушливим було дійство з пошанування лавреатів 2024 року. Голова правління Тернопільського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, учасник бойових дій, “Людина року – 2023” Петро Шимків, представляючи Олену Гайдичук (Маруняк), відзначив: “Приємно, що серед одинадцяти лавреатів (а це військовослужбовці, волонтери, лікарі-рятівники захисників України) є просвітянки”. Пам’ятну медаль, свідоцтво лавреатки та статуетку Ніки вручав Олені голова конкурсної комісії Олег Караванський – кавалер ордена “За заслуги” всіх трьох ступенів, заслужений працівник промисловості України. Щиро вітали лавреатку ведучий дійства Олег Герман – заслужений діяч мистецтв України, науковець, представники “Просвіти” та товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна- Світ”, а також рідні, друзі та земляки. Заступниця голови конкурсної комісії лицарка орденів “Княгині Ольги”, медалі “Будівничий України” та численних знакових нагород, заслужена журналістка України Галина Садовська у своєму вітанні зауважила, що всі лавреати – непересічні особистості, а ще наголосила: “Людиною року” можна бути лише раз у житті, а просто людиною треба залишатися все життя”. Для всіх присутніх на імпрезі Олена Гайдичук (Маруняк) виконала в’язанку патріотичних пісень під власний супровід бандури, за що заслужила букет рясних оплесків. У Польщі більше мільйона біженців із України, переважно матері з дітьми. Із радістю сприйняли новину про свою хормейстерку, диригентку Олену діти з хору “Святелка”, із якими вона виступає не лише в Торуні, а й у багатьох інших місцевостях і містах. Тож благочинна культурно-просвітницька та мистецька діяльність Олени за межами України важлива, а визнання “Людина року – 2024” – заслужене. І надалі свою місію на чужині Олена вбачає у збереженні та плеканні всього українського: мови та пісень, звичаїв і традицій, духу та ідентичності.
На заході з участю представника консульства “Тисяча днів незламності і болю”, 19 листопада 2024 року, Європейський центр співпраці молоді
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
