Театр · “Театр – це музичний бутік, де ти можеш купити на будь-який смак музичний настрій”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
За лаштунками Дон Жуана
Слово Просвіти, №13 за 2026 рік
У Національній опереті України відбулася прем’єра опери “Дон Жуан” В. # А. Мо# царта у режисурі Станіслава Іванова. Покази вистави здійснюються за підтримки Посольства Австрійської Республіки в Києві.
Едуард ОВЧАРЕНКО Світлини Анатолія Федорціва
Це не лише історія одного авантюриста, а дзеркало суспільства. Суспільства, яке багато говорить, але мало діє. Яке готове засуджувати зло, проте нерідко толерує його, прикриваючись ваганнями, сумнівами та нескінченними міркуваннями про те, хто і наскільки постраждав. У цій історії Дон Жуан постає не стільки суб’єктом, скільки об’єктом: через нього ми бачимо страх людей взяти на себе остаточну відповідальність, здійснити вирок, зламати коло бездіяльності. Він – продукт колективної слабкості, уособлення спільної відмови діяти там, де це необхідно. Це опера, яка одночасно зачаровує, розважає, ставить незручні питання й не залишає байдужими. Напередодні прем’єри був прес-підхід, під час якого відбулося розширене обговорення постановки за участі режисера, диригента та творчої групи. Пропонуємо уривки з виступів його учасників. Богдан Струтинський, Гене' ральний директор-художній ке' рівник Національної оперети України, народний артист Украї' ни: “Свого часу ми обрали для нашого театру модель, що це буде театр широкого профілю. У Національній опереті має звучати музика, і не потрібно обмежуватися якимось окремим жанром, приміром, жанром оперети. Це оперета, опера, мюзикл, музично-драматичні вистави – величезний ряд різних жанрів, які сьогодні представлені у нашому театрі. У нас йшов “Севільський цирульник” Россіні, зараз йде опера “Місяць” Карла Орфа, і ми не збираємося зупинятися щодо постановок класичних і навіть сучасних опер. Опера тримає оркестр, вокалістів. Вона й надалі матиме чільне місце в репертуарі Національної оперети України як жанр. Ми й надалі розвиватимемося у цьому напрямку і привчатимемо до цього жанру глядача. Театр – це музичний бутік, де ти можеш купити на будь-який смак музичний настрій. Якщо говорити про оперу “Дон Жуан”, то її прем’єра відбулася у 1887 році в Празі. Відтоді ця тема не дає спокою. Багато творів на цей сюжет є і в українській літературі. Зокрема, “Камінний господар” Лесі Українки. А перший український переклад тексту опери “Дон Жуан” здійснив Микола Лукаш. Ця робота була поставлена у Національній опері України Іриною Молостовою. Щасливий з того, що сьогодні відбувається постановка цієї опери у стінах Національної оперети України. Цей матеріал народився у Станіслава Іванова та Сергія Дідка. У нас були різні роздуми, врешті пристали до цього матеріалу. Мені у “Дон Жуані” подобається саме містифікація, яка пов’язана з лінією Командора. У Моцарта – це баланс голосів, глибина і насиченість цих голосів. І щодо сюжету. Як би людина не жила, вона повинна повертатися до моральних законів. “Дон Жуан” – це чудовий міф-урок для наступних поколінь. Раніше у нас була тісна співпраця з Посольством Австрії в Україні. Наприкінці минулого року вона відновилася. Нещодавно відбувся вечір Штрауса, на який приїздив диригент з Відня. Нині прем’єра це одночасно виклик і свято. Український театр сьогодні виходить на сцену, бо до нас приходить глядач. Це говорить про утвердження життя, про те, що культура займає своє місце. А театр – це складова культури. Думаю, що кожен глядач, який виходить з вистави, залишається з новими смислами. І це йому допомагає далі проживати нелегкі часи. Слава українському театру. Слава Україні!” Роберт Мюллер, Надзвичай' ний і Повноважний Посол Авс' трії в Україні: “Я завжди радий бути в Національній опереті України. Я став фанатом цього театру. Вражений багатошаровістю матеріалу та якістю. Щасливий, що сьогодні буде вистава з австрійським дотиком, австрійським почерком. Дякую вам за ініціативу і що вона була втілена у життя. Я не так давно взнав, що один із синів родини Моцартів тридцять років свого життя прожив у Львові, де був одним із засновників музичного об’єднання. Це ще одна ланка, яка споріднює культурне життя Австрії та України. У період загарбницької агресії Росії проти України такі культурні події як сьогодні є актом спротиву проти цієї агресії. Наше посольство та культурний форум намагаємося зробити культурний внесок у цій боротьбі проти агресії”. Станіслав Іванов, режисерпостановник: “У Моцарта мене зацікавила тема суспільства, яке оточує Дон Жуана. Суспільства, яка породило зло і толерує його. Власне це той світ, в якому ми зараз живемо. При всіх намаганнях знищити зло, люди шукають у ньому вигоду. Прем’єра – це як політ у космос, невідомо, хто повернеться назад. Як і над кожною виставою працювалося і важко, і весело, і цікаво. А якщо репетиції йдуть легко, значить ти туди не все вклав. Наша вистава – це абсолютно класична постановка без особливих сучасних інтерпретацій. У цьому був виклик. Можна було осучаснити цю історію. У нас було п’ять концепцій “Дон Жуана” і ми зупинилися саме на класичній історії з вкрапленням класицизму, дель арте та ін. Це класика, якою вона має бути”. Сергій Дідок, диригент-постановник: “Вокалісти дуже раділи цьому матеріалу, бо є що поспівати. У нас принципове рішенні фіналу першої дії. Сподіваюся, що глядач це оцінить. Ми трішечки змінили мізансцену. Але все так гармонійно з’єднано, що не відчувається зміна музичного матеріалу. У цьому році 270-ліття від дня народження Моцарта. І наш театр долучився до ювілею своєю постановкою. Вважаю, що “Дон Жуан” – одна з найкращих світових опер. Ми взяли за основу празьку версію Моцарта. Трішечки скоротили деякі речитативи, щоб дія розвивалася швидше. Максимально зберегли динамічність всіх мізансцен і всієї драматургії опери. З нами вже не вперше співпрацює заслужений артист України Тарас Бережанський (Лепорелло). Дуже талановитий актор. У ролі Командора у нас народний артист України Сергій Ковнір, в іншому складі заслужений артист України Володимир Тишков. Це провідні баси. А опера “Дон Жуан” потребує саме потужного чоловічого складу”. А після одного з показів ми мали можливість поспілкуватися з учасниками проєкту. Отже, їм слово. Олександр Киреєв, заслуже' ний артист України, виконавець ролі Дон Жуана: – На роль Дон Жуана мене запросив головний диригент театру Сергій Дідок та режисерпостановник Станіслав Іванов. Це титульна роль, а для баритона ще й знакова. З режисером Станіславом Івановим я працював вперше. До цього бачив його виставу за творами Михайла Коцюбинського у Національній опереті. Робота мені сподобалася. Станіслав молодий і активний режисер. Як на мене, він дуже талановитий і, що важливо, хоче чути музику. Він постійно просив нас співати, повторювати номери, які є в опері “Дон Жуан”, а вже потім починалися самі репетиції. Вважаю, що Станіслав добре підходить для оперної режисури. Видно, що це йому подобається. Для постановки опери був дуже короткий термін. Але всі старалися. Зізнаюся, було весело. (Усміхається). Дон Жуан, як мені здається, розуміє, що його кінець дуже близький. І він хоче спробувати все, що є в цьому світі. Це людина, яку ніхто не зміг врятувати. Додав до цього образу такі особисті риси характеру, як життєрадісність, любов до життя, впевненість. У виставі працює моя дружина Катерина Ясенчук, яка грає Донну Ельвіру. Ельвіра пробувала врятувати Дон Жуана, але в неї теж нічого не вийшло. Класно, що ми можемо працювати разом і вдома, і на сцені. Це полегшує процес роботи. Звісно, бути разом 24/7 складно, але, водночас, круто. Також круто, коли в тебе є надійний партнер, який тебе завжди підтримає в будь-якій ситуації. Справа в тому, що Станіслав Іванов такий режисер, який продовжував щось шукати до кінця репетицій. Ти приходиш і тобі партнер Артем Курінний все пояснює. У виставі задіяний мій однокурсник Тарас Бережанський. Це вже не перша опера Моцарта, яку ми пройшли разом. Його розумієш з погляду. Вважаю, що Тарас – велике надбання для Національної оперети. На сьогодні це один з найкращих басів України.
Також до участі у виставі запросили двох басів з Національної опери України – Сергія Ковніра та Володимира Тишкова, які співають Командора. Теж вийшло круто. Віталій Іванов (Дон Оттавіо) великий професіонал. Людина, яка може співати і оперу, і мюзикл, і естраду. Він може легко взяти будь-яку високу ноту. Ще до участі у проєкті був запрошений Олексій Піголенко (Мазетто). Це теж ігровий бас. Донна Анна – Ольга Федоренко і Катерина Левицька. Вони різні за своїм темпераментом, але обидві прекрасні співачки. Також хотів би згадати Валентину Фролову, яка старанно працювала над образом Церліни. Нова постановка опери “Дон Жуан” це більш класичне виконання. Особисто мені подобається як класичне, так і осучаснене виконання. У всьому є своя краса. А на кожне виконання є свій глядач. Що стосується роботи над образом Дон Жуана, то вона триває кожну виставу. Я вже згадав
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
