Мова єдина 5 · с. 5сторінка оригіналу ↗
ПРОБЛЕМИ І СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ або ЧИ ДОЦІЛЬНО ЗМАЛКУ ВИВЧАТИ КІЛЬКА МОВ? “Соціальне поневолення б’є по череву, але національне є значно гірше, воно б’є по струнах серця, калічить душу”. Я. Коменський
Слово Просвіти, №14 за 2006 рік
Закінчення. Початок у числі 13 за 2006 р.
ПОГЛЯДИ О. ПОТЕБНІ НА ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ ТА ІНОЗЕМНОЇ МОВ
До золотого фонду вітчизняної науки належать праці видатного українського філософа, психоло! га, мовознавця і педагога О. По! тебні (1835—1891). Він реалізував глибоке й широкомасштабне дос! лідження проблем мови й мовлен! ня, розкрив закономірності засво! єння рідної мови й розвитку мис! лення та духовності підростаючих поколінь. О. Потебня значно по! глибив педагогічні й психологічні аспекти процесу вивчення рідної та іноземної мов. За О. Потебнею, рідна мова — єдина, нічим не замінна умова іс! нування народу, нації, тому не можна допускати, щоб інша мова під будь!яким приводом і в будь!я! кій формі гальмувала, витісняла чи заміняла оволодіння “дітьми нації” своєю рідною мовою. Він перекон! ливо доводив, що вивчення і знан! ня двох мов змалку не означає во! лодіння дитиною двома система! ми зображення і повідомлення. О. Потебня вважав: коли мова школи відмінна від мови сім’ї, то, як правило, шкільне й сімейне життя дитини не має нормальних, гармонійних взаємозв’язків. Він доводив, що в таких умовах сімей! не життя і школа “будуть зіштовху! ватися і боротися одне з одним”. На глибоке переконання нау! ковця, “чужомовна школа завжди готує зі свідомості учнів вид палім! псеста (грецьке слово, що означає рукопис, написаний на пергаменті по стертому, найціннішому тексту — Ю. Р.). Порівняння свідомості ді! тей із палімпсестами — дуже вда! ле, наочно доводить гальмівний, часто руйнівний вплив російської мови навчання на розвиток інте! лекту, моралі, душі й волі мільйонів українських дітей. Упродовж останніх століть один зміст і механізми мислення, сформовані в дошкіллі наших дітей рідною, українською мовою, у ро! сійськомовних школах замінялися іншим змістом і механізмами мис! лення, притаманними російській мові. При цьому “пропадало” кіль! ка років пізнання, багато внутріш! ніх ресурсів дітей або зводилися нанівець, або деформувалися. У листі до О. Штейн учений під! дає різкій критиці чужомовну за! гальноосвітню школу, яка ґрунту! ється на двомовності чи багато! мовності. Російські класичні гімна! зії, де кожен учень був зобов’яза! ний вивчати 4—5 мов, О. Потебня називав “ідіотськими”. Він рішуче засуджував звичай, моду росій! ських дворян організовувати вив! чення їхніми дітьми змалку однієї чи кількох іноземних мов. Це було дуже шкідливо для нормального розвитку дітей, бо інакше “з такого виховання не виходила б така пе! реважна кількість дурнів”. У статті “Мова і народність” О. Потебня пише: “Ознайомлення учнів з іноземними мовами має починатися тільки тоді, коли вони
ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД
Студенти факультету дошкільної освіти та практичної психології Слов’янського педагогічного університету вивчають спецкурс “Методика навчання дітей української мовив дошкільних закладах з російськомовним режимом”. Одна з інтерактивних форм роботи, яка тут зарекомендувала себе, — “круглий стіл”. Нещодавно такий “круглий стіл” було проведено з теми “Активізація українського мовлення в умовах білінгвізму”. Участь взяли студенти 4 курсу заочного відділення нашого факультету. Тут обговорювалися питання: чи потрібні Україні дві державні мови; Конституція України про доксальна мовна ситуація. Нега! тивним, навіть загрозливим для виховання підростаючих поколінь, національної безпеки України є те, що продовжують діяти імперські функції російської мови. У періоди дошкілля й навчання в початкових класах діти змушені засвоювати 3—4 мови. Такий стан речей — ве! личезний руйнівний чинник, меха! нізм затуманення свідомості со! тень тисяч дітей, витіснення духов! них першоджерельних засад, ко! ренів патріотизму і громадян! ськості, які мають формуватися лише рідною, українською дер! жавною мовою. В умовах нашої країни діти на! ціональних меншин мають спершу навчатися і виховуватися рідною мовою, а через деякий час (най! частіше науковці називають 3—3,5 роки) оволодівати й державною українською мовою. При цьому наша країна вже випередила… Ве! ликобританію, Німеччину, Францію та інші цивілізовані країни. Те, що такі “лінії випередження” супере! чать здоровому глузду, положен! ням вітчизняних і зарубіжних уче! них, педагогів замовчується і підда! ється забуттю. Праці, ідеї Б. Грін! ченка, М. Драгоманова, Г. Ващенка, С. Русової, І. Огієнка, О. Потебні, К. Ушинського та інших учених про недоцільність і навіть шкідливість вивчення іноземних мов у ранньо! му віці відомі дуже вузькому колу педагогів і батьків. Їхні поодинокі голоси тонуть у морі кон’юнктури, вузького розрахунку й ефемерного прагматизму й не можуть подолати “розкрученого” кимось шаленого ажіотажу, культу мови “старшого брата” й західноєвропейських мов. Антинаукова ідея про другу дер! жавну (офіційну) мову в нашій краї! ні є, по суті, провокаційною і може
К. Ушинського, Г. Ващенка, Б. Грін! ченка, І. Сікорського, І. Огієнка, О. Потебні, С. Русової, а також за! рубіжних учених В. Гумбольдта, А. Дістервега, І. Канта, Бодуена де Куртене та інших, у яких на євро! пейському рівні розв’язуються по! рушені в цій статті проблеми. Чим більша увага приділяється вивченню іноземної мови, тим більшою мірою необхідно стиму! лювати учнів глибше вивчати рідну державну мову, культуру Батьків! щини, щоб чужомовні елементи не витісняли цінностей, святинь укра! їнського народу і щоб мислення, діяльність і творчість дітей та мо! лоді не мала на собі “іноземного тавра” (К. Ушинський). І тут цілю! щим еліксиром духовного здо! ров’я учнів і студентів є знання з українознавства. Адже україно! знавча наукова інформація по! глиблює корені духовності, фор! мує патріотизм і громадянськість, виробляє стійкий імунітет проти будь!яких соціальних, моральних і духовних негараздів, хвороб. Треба організувати глибокі нау! кові дослідження проблем розвит! ку й виховання дітей, які в різні ві! кові періоди (дошкілля, молодший, середній і старший шкільний вік) вивчають рідну, державну україн! ську й іноземну (чи кілька) мови. Від МОН України та АПН Украї! ни батьки, вчителі, інші представ! ники громадськості чекають актив! них і рішучих дій, кроків, а не даль! шого замовчування і нехтування такими фундаментальними проб! лемами. Варто проводити активну про! світницьку роботу серед батьків, широкої громадськості з метою по! ліпшення мовної атмосфери в сім’ї, забезпечення умов для фор! мування в них наукових поглядів на критерії визначення національнос! ті, рідної мови та питання вивчення іноземних мов. Треба домогтися глибокого розуміння батьками, пе! дагогами того, що, з одного боку, рідна мова — найпотужніший засіб пробудження й розвитку задатків, здібностей і талантів дітей, вихо! вання в них національної свідомос! ті, гідності, глибоких патріотичних і громадянських якостей. З іншого боку, — в науково невиважених обставинах чужа мова може бути засобом гальмування розвитку ді! тей, прищеплення їм рис відступ! ництва від рідного народу, забуття історії предків, замулення першо! джерел творчості тощо. Коли спільними зусиллями владних структур, органів освіти, просвітянських осередків, педаго! гів і батьків будуть зроблені успіш! ні кроки в науково обґрунтованому вивченні дітьми рідної та іноземної мов, діти виростатимуть добрими й гуманними, оригінальними й са! мобутніми людьми, глибокими патріотами й активними громадя! нами незалежної України. Націо! нальний характер дітей, їхні при! родні обдаровання засвітяться яскравими гранями.
z
Юрій РУДЕНКО, доктор педагогічних наук, професор НПУ імені М. Драго! манова, академік АНВШ України підготовка вихователів до роботи в умовах білінгвізму. Студенти обмінялися досвідом роботи зі створення мовного режиму дошкільного закладу та розвивального мовленнєвого середовища. В кінці засідання учасники “круглого столу” прийняли відповідні рекомендації. Обговорення актуальних проблем у формі зустрічі-дискусії дає можливість виробляти у студентів відповідальне ставлення до власної майбутньої педагогічної місії і до себе як носія української мови й національної культури.
z
Любов КРАЙНОВА, доцент кафедри дошкільної педагогіки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
