Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні 7 · с. 7сторінка оригіналу ↗

НА ГОЛОМУ ЕНТУЗІАЗМІ ДАЛЕКО НЕ ЗАЇДЕШ

Слово Просвіти, №14 за 2006 рік

ОСЕРЕДОК Про свята й будні Запорізького обласного товариства розповідає просвітянин, кандидат технічних наук, голова обласного Конґресу українських націоналістів Василь Федорович ТИМЧИНА. — Нині перед “Просвітою” стоїть надзвичайно відповідальне завдання — проводити виховну роботу серед населення, особливо серед школярів і студентів, прищеплювати національну ідею. Наша держава, на жаль, не вважає за потрібне взяти на себе цю місію. Хоч навіть радянське керівництво розуміло важливість роботи з громадянами для сприйняття ними державної ідеології. Якщо сьогодні ми не розповімо українцям правду про їхню історію, культуру, мову, звичаї, традиції, — як вони знатимуть її? Ось чому в “Просвіті” повинні працювати високоосвічені, досвідчені, патріотично налаштовані люди: вчені, викладачі, вчителі, інженери… — А як же молодь: вона не має такого досвіду? — Безперечно, студентську молодь треба залучати до роботи. До речі, зараз у Запоріжжі йде процес оновлення просвітницької ДИТЯЧИЙ АНСАМБЛЬ Цих симпатичних хлопців я побачив на Всеукраїнському огляді художньої самодіяльності “Просвіти”, який пройшов у Києві. Варіації на теми українських народних пісень у виконанні ансамблю народних інструментів “Криниця” із селища Макошине, що на Чернігівщині, зал зустрів бурхливими оплесками. І не лише за майстерність виконання. А й за безкорисливу любов до народної пісні, без якої за нинішнього бідування сільської культури не може існувати жоден аматорський колектив. “Люди, завдяки яким існують такі творчі колективи, як “Криниця”, заслуговують на вдячність, — каже голова Київського міського об’єднання “Просвіта” Ольга Пугач, яка й запросила юних музикантів на Всеукраїнський огляд. — Я часто буваю у Макошині і знаю, яких величезних зусиль доводиться докладати тамтешнім працівникам культури, аби люди мали цікагромади, ми шукаємо нові кадри для пожвавлення роботи районних осередків. — Які районні організації у Запоріжжі найбільші? — Серед наших найбільших районних організацій варто назвати Мелітопольський осередок під керівництвом завідувача кафедри історії Педуніверситету Віктора Гудзя, Бердянське і Гуляйпільське районні товариства. Так, мелітопольські просвітяни окрім відзначення всеукраїнських свят щорічно вшановують уродженця Мелітополя Дмитра Донцова, проводять безкоштовні екскурсії на Кам’яну могилу. А ось Бердянський осередок нині занепадає. Вести постійну результативну діяльність важко, ентузіазм згасає на тлі малої уваги держави до культурологічних проблем. — Які вектори діяльності освоїло обласне товариство? — Запорізька “Просвіта” традиційно відзначає державні свята, вшановує діячів культури, науки й історії, військових діячів національно-визвольного руху. Масово святкуємо День Незалежності, День української писемності й мови, вшановуємо пам’ять Героїв Крут, день перепоховання Т. Шевченка, проводимо виховну роботу в школах, технікумах, коледжах (відповідальний Василь Федина), працюємо зі студентами. Я, наприклад, виступаю у технічних університетах, — це моє завдання як просвітянина. Наш голова Т. Шевченко залучає до виступів на конференціях, які проводить “Просвіта”, студентів. Не всі, правда, активні, але деякі погоджуються з охотою, продовжують співпрацю з нами. У нас також функціонує бібліотека. — Де розміщується ваша бібліотека? — Ми маємо гарне приміщення, подароване меценатом, громадянином Великобританії. Українець за походженням (родом із Малої Токмачки Запорізької області), пан Пилип Тараненко, якому цьогоріч виповнюється 92 роки, придбав і подарував приміщення під офіс для обласного правління Запорізької “Просвіти”. Відтоді маємо можливість утримувати бібліотеку, приймати гостей, проводити різні заходи. А ознайомив Пилипа Тараненка із діяльністю “Просвіти” мій рідний брат Федір Тимчина, який також мешкав в Англії. — Василю Федоровичу, ми говорили про діяльність Запорізької “Просвіти”. Зупинімося на видавничій продукції товариства. — Сьогодні ми видаємо на пожертви окремих людей газету “Дніпрові пороги”. Шеф-редактор — Тарас Шевченко, редактор — Анатолій Ажажа. На жаль, видання через фінансові труднощі виходить нерегулярно, але не рідше, ніж раз на місяць. Наклад газети невеликий — від 1500 до 2000 тисяч примірників. За рахунок замовників-учених Запоріжжя також видаємо їхні книжки й брошури. На наші звернення кошти на видавничу справу виділяли бізнесмени й керівники приватних підприємств міста. Зрозуміло, ця допомога була одноразовою. — Що, на Вашу думку, може посилити вплив Запорізької “Просвіти” на громадське та культурологічне життя міста й області? — Майбутнє “Просвіти” зумовлене увагою керівництва області й міста до заходів нашої громадської організації. Нам дуже бракує коштів. Самотужки мив Запоріжжі не можемо сплачувати робочі поїздки членів товариства, покривати витрати. Державна підтримка сьогодні дуже потрібна. Якщо держава повернеться до нас обличчям, зрушення на краще буде помітно відразу. Бо на одному патріотизмі й ентузіазмі важко ефективно працювати. z Розмовляла Ольга СКРИПКІНА тися музиці й співу. Та на всіх музичних інструментів не вистачає. Ті, що маємо, на ладан дихають, багато з них принесені з дому, знайдені на горищах. Треба б купити нові, та нема коштів. Як і на костюми. Учасники “Криниці” виступають у тих, які шили двадцять років тому”. На жаль, це джерело духовності у Макошині може пересохнути. Діти займаються у приміщеннях, які не опалюються і стелі яких протікають. Узимку в Будинку культури так холодно, що бібліотеку перевозять до селищної ради. Здавалося б, яка там духовність, яке мистецтво? А у закладі культури, яким керує Наталя Колесник, від бажаючих грати та співати відбою немає. Це свідчить про те, що тут працюють справжні ентузіасти сільської культури. Тільки чи довго існуватиме культура на ентузіазмі? z Олександр ЛИТВИНЕНКО, фото автора

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин