Мова єдина 9 · с. 9сторінка оригіналу ↗
ЗАЗИРАЮЧИ В ОЧІ КЛІО
Слово Просвіти, №14 за 2006 рік
МАНДРІВКИ ІСТОРІЄЮ
Ущухли промови урочистої презентації. Відмерехтіли спалахи фотоапаратів. Розбіглися журналісти. У спорожнілій залі запанувала тиша, й історик Юрій Савчук став свідком таїнства: літній чоловік стояв навколішках перед прапором Богдана… Це було 2002 року, коли до Дніпропетровська завітала міжнародна виставка “Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького”. Дніпропетровщина — козацький край. Тут розташовувалися п’ять із восьми січей. Тут на Микитиному Розі обрано гетьманом Богдана Хмельницького. Тут мешкають нащадки лицарів, у серцях яких до пори дрімає кипуча українська кров. Тому саме в цьому місті на запрошення громадської організації “Інститут суспільних досліджень” і кафедри історії України Дніпропетровського національного університету відбулася перша презентація книги докторанта Інституту історії
Нагай
Булава із рога носорога
ЛЮБОВНА ІСТОРІЯ
У широкій і різнобарвній плеяді представників нашої флори почесне місце займає липа. Це дерево в Україні оповите особливою шаною: липами обсаджували шляхи, дороги, садки, обійстя, замки, храми; крім цвіту і медоносу цінувалася деревина. З неї виготовляли музичні інструменти, різьбили іконостаси, дитячі іграшки, робили речі господарського вжитку. Вельми практичними в побуті були діжечки, видовбані з осердя старих дерев. У липівках (так називалися ці посудини) тримали мед; лікувальний продукт добре зберігався, не втрачаючи впродовж десятиліть своїх смакових і цілющих властивостей. Світло-жовтого кольору, часом зеленкуватий, із ніжним запахом цвіту, липовий мед — кращий серед багатьох сортів: дуже смачний, корисний для здоров’я. Зібраний із липового цвіту мед у народі називають “липцем”. Можливо, й назва місяця пішла від “липцю” — періоду основного медозбору.
України НАН України Юрія Савчука “Клейноди гетьмана Богдана Хмельницького” та присвячена козацькій старовині відкрита лекція. Про Богданів прапор, віднайдений Юрієм Савчуком серед багатьох інших козацьких реліквій у стокгольмському Військовому музеї, багато хто чув. Та й бачили його — напередодні інавгурації Президента унікальну пам’ятку привозили в Україну. Це справді велична річ, яка цілком відповідає традиційному уявленню про козацькі прапори — хрест, зірки, півмісяць… Дуже цікавою є шабля з колекції Фундації князів Чарторийських при Національному музеї у Кракові (Польща). Її лезо прикрашає золотий портрет гетьмана й залишки загадкового тексту, як припускають дослідники, українського, але транслітерованого латиницею. У перекладі цей напис приблизно такий: “Що під Зборовом, Збаражем слави заробили / Інші під Берестечком на голову втратили / Не було на ляхів своїх пориватися / І з Берестечка зараз в скок утікати / То би нашій славі не було утрати 1652”. Отже, йдеться про блискучі перемоги, здобуті гетьманом під Зборовом і Збаражем і про сумнозвісну поразку під Берестечком — битву, в якій полонений татарами Богдан не брав участі. Кому належав закарбований на шаблі вислів? Гетьману? Його оточенню? І взагалі — наскільки правильно відчитаний сам напис, який востаннє дослідники бачили на початку ХХ століття? Адже внаслідок трагічних обставин шабля зазнала непоправної руйнації, і на сьогодні напис майже втрачено. Ще більшої інтриги цій історії надає існування шаблі-близнючки, яка зберігається в історичному музеї Національного заповідника “Переяслав”, куди потрапила з надбань відомого колекціонера В. В. Тарновського. На цій шаблі також міститься майже тотожний напис…
Прапор Богдана
Срібний кухоль із гербом гетьмана
Незабутнє враження в душі кожного, хто його побачить, залишає плетений із волової сириці нагай Хмельницького, понад метр завдовжки. Його дерев’яне руків’я в діаметрі — майже чотири сантиметри. Яка ж то повинна була бути людина?! “Коли дивишся на нього, просто дух захоплює, — розповідає пан Юрій. — Ударом такого нагая людину можна навпіл розтяти”. Надзвичайно коштовною річчю, яку теж пов’язують з ім’ям Богдана, є кухоль зі слонової кістки, оздоблений сріблом і перлами. Легенда твердить, що цей кухоль гетьман зробив із людських кісток. Та вражає інше — майстерно зроблена фігурка святого Христофора, що прикрашає його кришку. Замість обличчя у святої людини, яка переносить Христа через багновище, — псяча морда… У книзі докладно оповідається також про шапку Богдана та його “гарнець” (глиняна посудина на зразок відерця), які зберігаються в київському Національному музеї історії України. Розповідається про срібний кухоль, доля якого оповита красивою легендою. Про віднайдений нещодавно у краківському музеї бердиш гетьмана, булаву, виготовлену з рога носорога, чарівну за красою водосвятну чашу (музей у Москві) й інші унікальні речі. Автор книги уважно аналізує джерела, які засвідчують їхню належність гетьману. Кумедна історія трапилася із замком (зберігається у Військово-історичному музеї Санкт-Петербурга), який Богдан Хмельницький нібито подарував царю Олексію Михайловичу на знак вічної дружби та єдності України з Росією. Напис на замку — всупереч легенді — свідчить, що він належав до Башти №5 у Києві, яку збудовано щонайменше через сто сімдесят шість років по смерті гетьмана. До того ж відомо, що Хмельницький і російський цар ніколи не зустрічалися. Гарно оформлену книгу Юрія Савчука приємно тримати в руках. Завдяки тому, що автор познайомився з усіма гетьманськими речами особисто, вона створює ілюзію безпосереднього контакту з пам’ятками. У дечому відчуття навіть кращі, ніж музейні, — ані холодного скла перед очима, ані підозріливих поглядів служителів Кліо. Здається, що зазираєш просто у вічі історії. І навіть не прикро, що більшість цих пам’яток належать музеям Польщі, Росії, Швеції — нехай пропагують там нашу культуру!
z
Ірина ШОВКОВЕЦЬ Фото Дмитра КРАВЧЕНКА, м. Дніпропетровськ
МОЛОДА КРАЇНА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
