Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Традиційна культура · с. 12сторінка оригіналу ↗

БЛАГОВІЩЕННЯ Це одне з найбільших дванадесятих свят року, яке за важливістю прирівнюється до Великодня, адже нині — початок нашого спасіння.

Слово Просвіти, №14 за 2006 рік

Ще в часи Старого Завіту Гос! подь через пророків обіцяв люд! ству визволення з!під влади смерті й рабства гріха, в яке воно потрапи! ло через переступ і непослух. Гріх не був створений Богом і не прита! манний людській природі, тож і спасіння полягає в очищенні, обож! ненні людської природи, в повер! ненні її до первісного стану, до бла! женного перебування у вічності ра! зом із Господом. Незбагненний Бо! жий промисл обрав таку форму спасіння людства як Боговтілення і принесення себе в жертву на викуп за наші гріхи. Для виконання цієї Божої місії необхідно було знайти таку чисту, непорочну й святу Діву, яка була б готова прийняти в своє лоно Самого Господа Невмістимо! го, що створив увесь Всесвіт, що має владу над життям і смертю. Во! на повинна була бути такою чис! тою, святою, наповненою любов’ю, щоб могла вмістити в собі абсолют! ну Чистоту, абсолютну Святість і аб! солютну Любов, бо гріховна люди! на цього не змогла б. І така Діва знайшлась, одна!єдина, серед усіх поколінь і народів — Діва Марія, дочка Іоакима й Анни, від роду цар! ського і архієрейського, Діва, яка Сама стала Храмом, Небесною Брамою, крізь Яку увійшов до нас Господь і крізь Яку ми входимо до раю, Небесною Ліствицею, Яка з’єднала небо з землею, Купиною Неопалимою… — такою провіщали її старозавітні пророки. У статті “Стрітенська свіча цей день осія” (число 7 за 2006 р.) іш! лося про те, як готувала себе Діва Марія, щоб послужити незбагнен! ній тайні Боговтілення, яка прихо! вана навіть від Ангелів. Додам, що, постійно перебуваючи в молитві й добре знаючи Священне Писання, Вона знала й про те, що саме Вона має народити Божого Сина, — і зі смиренням чекала цього дня. Коли ж Їй виповнилося 14 років, архієреї єрусалимського храму, при якому Вона жила, стали примушувати Її переселитися в дім людський і, по! дібно до інших, вийти заміж. Але Марія приголомшила їх тим, що сказала, ніби Вона з дитинства присвятила себе єдиному Богу, і дала Йому обітницю назавжди зберегти своє дівство, і тому ніяк не може поєднатися зі смертним чоловіком, і ніщо в світі не приму! сить Її це зробити! Архієреї здивувалися новизні цієї обітниці, бо досі на всій землі не було дівчини, яка б обіцяла Богу назавжди зберегти своє дівство для Нього, — Вона була першою. Архієреї не знали, як їм повестися з Нею, — вони не могли більше за! лишати Її при храмі, але й не могли заручити насильно з чоловіком, щоб не прогнівати Бога. Тоді, як пишуть різні історики Церкви, особливим одкровенням Божим було вказано заручити Її з Йоси! фом, що був неодружений, для то! го, щоб він оберігав Її чистоту. Жи! вучи в домі Свого обручника, Ма! рія продовжувала безперервну молитву, читала Святе Писання, займалася рукоділлям. Дім Йоси! фа був для Неї храмом, з якого Во! на нікуди не виходила, оберігаючи себе від усього суєтного і гріхов! ного, що є в миру. Через деякий час Господь послав до Неї Архан! гела Гавриїла благовістити про дивне зачаття Сина Божого. Зі страхом і трепетом представ пе! ред Нею Гавриїл, бо вже Вона була не звичайною дівчиною, а Цари! цею Неба і Землі, вищою за всіх Ангелів і Архангелів, — і возвели! чив Її такими словами: “Радуйся, Благодатная! Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами!” (Лк. 1. 26—38). Як навчає святи! тель Петро Могила в “Катехизисі”: “Маєш вірити тому, що це вели! чання не є вимисли людські, але з неба, від Господа Бога прислане через Архангела Гавриїла, який ні! коли б не наважився так Діву вели! чати, коли б не мав щодо того до! ручення від Господа Бога”. “Дух Святий найде на Тебе і сила Виш! нього осінить Тебе!” — промовив Архангел, і коли Марія смиренно відповіла: “Я Раба Господня — не! хай буде Мені по слову твоєму!” — тієї ж миті порушилися закони при! роди, Слово стало Тілом, прийняв! ши в Свою утробу невмістимого Бога, Діва стала Небом, Божим Престолом, Храмом, Сама стала Святеє Святих… Тому й Право! славна Церква навчає, що “Бого! родицю Діву шанувати і звеличува! ти належить не тільки над усіма святими, а й над чинами Ангель! ськими, над Херувимами та Сера! фимами, і після Господа Бога Вона першою гідна честі й пошануван! ня, згідно зі словами Самої Бого! родиці: “Ось бо віднині ублажати! муть Мене всі народи”. Архангел відкрив Діві Марії те, що й родичка Її, Єлизавета, дружи! на первосвященика Захарії, буду! чи в старості, також зачала сина, і вже на шостому місяці. Сповнена Духа Святого, Марія поспішила з Назарета до нагір’я Іудиного, щоб привітати Єлизавету, і як тільки Єлизавета зачула привітання Ма! ріїне, то сповнилася також Духа Святого і сказала, повторивши майже слова Архангела: “Благо! словенна Ти між жонами і благо! словен Плід утроби Твоєї! І звідкіля мені це, що Матір Господа Мого прийшла до мене?” (Лк. 1, 42—43), — тобто першою назвала Її Божою Матір’ю саме Єлизавета, що носи! ла в утробі Іоана Хрестителя, кот! рий через голос і слово Марії прийняв також Духа Святого і за! тріпотів, зрадівши. Отже, Діва Ма! рія, сповнившись Духа, наповняла ним тих, що говорили, — і вже го! ворили вони не від себе, а Дух Святий говорив через них, як і че! рез Архангела. Тим!то й слова, сказані Архан! гелом і дослівно повторені Єлиза! ветою, є словами Духа Святого, а отже, й Самого Господа про Діву Марію. Тож закономірні й слова Самої Діви Марії. “Величає душа Моя Господа, і зрадувався дух Мій Богові, Спасу Моєму, що зглянувся на смирення Раби Своєї — ось бо віднині убла! жатимуть Мене всі народи!” (Лк. 1, 46—48). А згодом і Сам Спаситель підтвердив ці слова, сказані Духом через жінку: “І сталось: як Він ще говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла і сказала до Нього: “Блаженна утроба, що носила Те! бе, і груди, що Ти їх ссав!” А Він сказав: “Так!” (Лк. 11, 27—28). Як уже сказано вище, у Старо! му Завіті безліч разів у символіч! них формах явлено образ Пресвя! тої Богородиці. Це про Неї пророчо співав цар Давид!псалмоспівець: “Стала Ца! риця праворуч Тебе, в ризи позо! лочені зодягнена, прикрашена…”, “Вся слава дочки Царя в Ній Са! мій…”, “Пом’яну ім’я Твоє у всяко! му роді й народі…”, “Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку” (Пс. 44, 10—15; 18). Святий Дух промовляв також і через святих отців Церкви, що в перші віки християнства створили пречудові церковні піснеспіви на прославлення Пресвятої Богороди! ці — тропарі й кондаки Богородич! них свят, догматики й стихири, ір! моси й канони, в яких викладене водночас і православне вчення про Божу Матір, і значення Її подвигу для спасіння людства. Особливо прекрасними, справжніми перлина! ми духовної давньої поезії є канони (молебні, покаянні й подячні) до Пресвятої Богородиці, в яких поруч зі славослів’ям, подібним до Ан! гельського (“Радуйся!”), розкрива! ються старозавітні символи, нат! хненно оспівується пречисте і пре! благословенне вмістилище най! більшої Божої Тайни: Радуйся, зем! ле Ненасіянная; радуйся, Купино Неопалимая; радуйся, Глубино Не! удобозримая; радуйся, Божествен! на Стамно Манни (сосуд із манною небесним хлібом); радуйся, Палато всіх Царя; радуйся, Престоле ог! ненний Вседержителя; радуйся, Цвіте Неувядаємий; радуйся Слад! коуханний Кріне, вірних благоухаяй; радуйся, Кадило Благовонноє і Ми! ро Многоцінноє; радуйся, Чертоже Всесвітлий; радуйся, Огненная Ко! ліснице Слова; радуйся, Одушевле! ний Раю, Древо посреді іміяй жизні — Господа; радуйся, Горо Несіко! мая; радуйся, Руно Орошенноє, Одушевленноє; радуйся, Звіздо яв! ляющая Солнце (тут — Сонце прав! ди, Христа); радуйся, Звізди Неза! ходимия Мати; радуйся, Ключу Царства Небесного — і т. ін. Неможливо без розчулення сприймати ці пречудові твори, нат! хненні Духом Святим, а отже, зі! слані нам Самим Господом як най! досконаліший взірець достойного величання Богородиці, що вища є від усіх Ангелів і від усієї тварі зем! ної й небесної. Тож не дивно, що за цими зразками складалися пізні! ше акафісти до численних чудо! творних ікон Пресвятої Богороди! ці, через які Дух Святий посилав не тільки зцілення від хвороб, а навіть порятунок від ворогів (згадаймо чудо в Почаєві 1675 р., в Новгоро! ді, чуда від Чернігівської Єлецької ікони, Вишгородської, Казанської, Козельщанської, Ахтирської та ін.), молитви й інші духовні пісні (канти, псальми). Справжніми перлинами поезії рясніє давня українська лі! тература XVII—XVIII ст. — це твори Димитрія Ростовського, Феофана Прокоповича, Єпіфанія Слави! нецького, Георгія Щербацького… Однак більшість авторів духовних пісень і віршів залишилися невідо! мими, — творились вони в монас! тирях (зокрема в Києво!Печер! ській і Почаївській лаврах) талано! витими ченцями, священиками, дяками, кліриками, учнями духов! них шкіл. А як неперевершено ос! півав Божу Матір Т. Г. Шевченко! Цеє і славослів’я Матері, Заступниці скривджених, і молитва за долю, рідного народу: Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, Мати, возлагаю. Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Молюся, плачу і ридаю: Воззри, Пречистая, на їх, Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай їм силу Твойого мученика сина, Щоб хрест0кайдани донесли До самого, самого краю. Достойно пєтая! благаю! Царице неба і землі! Вонми їх стону і пошли Благий конець, о Всеблагая! Святкування Благовіщення встановлено Церквою в IV ст. (дата його визначена відрахуванням 9 місяців від Різдва Христового). Ос! кільки це початок нашого спасіння, а Воскресіння (Пасха) — його за! вершення, тож і в народі існує бла! “Благовіщення”. Друга половина XVIII ст. Походить із Борисоглібської церкви Києва

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин