Палітра 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗
СТВОРІННЯ З ДОБРОЇ КАЗКИ
Слово Просвіти, №14 за 2006 рік
Нині в київській галереї “Арт-блюз” проходить виставка картин української народної художниці Марії ПРИЙМАЧЕНКО. Виставка незвичайна тим, що експонуються роботи з приватної колекції, яких не побачиш у музеях. Експозиція охоплює досить великий період творчості художниці, але найповніше представлені роботи останніх років (1991—1994). Особливе місце серед них посідають картини саме “звіриної серії”, що не мають аналогів у світовому мистецтві. Спеціально до виставки виданий альбом-каталог творів Марії Приймаченко, представлених в експозиції.
рель, частіше — гуаш, яка давала насичений щільний колір, несподівані сполучення відтінків. Серед сюжетів її картин — звірі та птахи, квіти, орнаменти, сценки з життя. Про свою творчість художниця казала: “Я люблю малювати, як люди працюють у полі, як молодь іде, наче мак цвіте. Я люблю все живе, люблю малювати квіти, різних птахів і лісових звірів. Одягаю їх у народний одяг, і такі веселі вони в мене, аж танцюють…” Надзвичайна фантазія і по-дитячому розкута уява Марії Приймаченко створювали справжні дива, де все живе мирно співіснувало в гармонії і добрі. Недарма ж найвідоміша серія її творів називається “Людям на добро”, до того ж художниця з успіхом ілюструвала дитячі книжки. Хоча в її творчості зустрічалося багато сюжетів, найоригінальнішими є саме її дивовижні звірі. Тварини раннього періоду її творчості — водночас реальні й міфологічні (адже колись існували культи звірів, і багато відгомонів давніх вірувань збереглося і понині). Ці істоти зображені в незвичайному для них вигляді й місці. Малювала художниця й екзотичних звірів, яких ніколи живцем не бачила: левів, мавп, крокодилів, тому й вони мали фантастичний вигляд. Крім того, Марія Овксентіївна вигадувала для своїх робіт смішні й дотепні підписи-приказки, наприклад, “Стародавній лев подружив із гадюкою”, “Лісова мавпа сміється”, “Собачка Ада не боїться гада”, а розповідь про сюжет чи задум картини перетворювалася на невеличку казкову оповідь. А пізніше, в 70— 80-х роках у її творчості з’являються небачені звірі, вигадані художницею, — чаплун, горботрус, хорун, волезаха… Навіть у похилому віці її фантазія народжувала нові добрі казки.
z
Катерина ТАРЧЕВСЬКА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
