Молода країна · “Майбутнє — не за байдужими, а за тими, хто виявляє активну життєву позицію”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ННААРРООДДЖ ЖЕЕННІІ ННЕЕЗЗААЛЛЕЕЖ ЖННІІССТТЮ Ю
Слово Просвіти, №14 за 2011 рік
Ірина ГУБЕНКО: “БУТИ ПАТРІОТОМ ЗАРАЗ НЕ ПОПУЛЯРНО” Цікаво побувати в різних куточках світу, побачити інші культури, але постійно жити хотіла б в Україні, мені тут все рідне, зрозумілі мова, ментальність. Хоча знаю, що за кордоном у молоді набагато більше перспектив, тому я не засуджую тих, хто прагне жити в іншій країні. Переважно спілкуюся українською, так розмовляють мої рідні і більшість друзів. В університеті це необхідність. З тими ж знайомими й друзями, що звикли до російської, розмовляю російською. Обидві мови вважаю рідними. Приказка “Моя хата скраю…” характеризує наш менталітет не з найкращого боку. Високопосадові особи не бажають відповідати за свої не завжди правильні вчинки, тому й не вирішуються проблеми з медициною, освітою, культурою та ін. Замало сподіватися на краще, але якщо проблеми будуть вирішуватися, то жити в Україні бажатимуть і молодь, і старше покоління. Щоб змінити світ на краще, кожен має почати із себе, а не сподіватися на долю, Бога чи випадковість. Особисто я прагну бути освіченою, культурною українкою. Віддавати належне державі за те, що вона зробила для мене, оберігати природу та любити Україну просто за те, що я тут народилась.
Євген ЖУРАВЕЛЬ: “МОЖЕМО СТАТИ РАБАМИ РОСІЇ” Я хочу жити тільки в Україні. Переїжджати нікуди не збираюся. Хіба що тільки на заробітки, і то ненадовго. Спілкуюся вдома українською, з деякими друзями — російською, з іншими — українською, залежить від того, якою мовою говорить мій співрозмовник. Терпіти не можу політиків. Хоча я молодий, але вже скоро у самого будуть діти, і я хвилююся за їхнє майбутнє. Всюди корупція, люди продажні, освіта вища — то тільки назва, що вища. Якщо у якогось дурня багатий тато, ось йому вища освіта і гарантована… Моє гасло: “Україна починається з тебе!”. Закликаю друзів шануватися, не бути свиньми, звісно ж, передусім дивлюся за собою. Вважаю, що найбільша загроза для України — Росія. З нашим президентом скоро ми можемо стати її рабами…
Микола БОЙКО: “СПІЛКУЮЧИСЬ УКРАЇН8 СЬКОЮ, ПІДКРЕСЛЮЄМО НАШУ ВИХОВАНІСТЬ” Після закінчення ВНЗ планую працювати в Україні. Хоча сьогодення показує, що в країні не все гаразд. Але комусь же треба бути “вдома” і якоюсь мірою впливати на розвиток країни! Виїздити з України бажання поки що не виникало, й думаю, що в подальшому нічого не зміниться в моєму світогляді. Мова спілкування в нашій країні
Фото Олеся Дмитренка
— проблемне питання, яке потребує негайного вирішення — і державою, і суспільством! Держава повинна дати поштовх розвиткові рідної мови та мовам народних меншин через різноманітні соціальні програми за допомогою суспільних інституцій та організацій. Спілкуючись рідною мовою, підкреслюємо нашу вихованість, культуру, духовність. У родині спілкуюся українською. З дитинства батьки навчили мислити та робити висновки рідною мовою. У навчанні спілкуюся різними мовами, якими володію. Об’єктивним фактором у цьому випадку є підхід до людей: люди різні — різні мови. Як краще співрозмовнику — російською чи українською — так і підлаштовуюсь. Головне — мати бажання до спілкування та зближення.
Анастасія БАБІЙ: “В УКРАЇНІ НЕ ЗАВЖДИ І НЕ СКРІЗЬ ЗРУЧНО СПІЛКУВА8 ТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ” Мені б хотілося жити і працювати в Україні. Життя в чужій країні має багато неприємних нюансів. Проте, зважаючи на рівень розвитку нашої держави, не впевнена, що відмовилася б переїхати в якусь цивілізовану країну. Вдома, на навчанні і з друзями переважно спілкуюся українською, бо мені так зручно. Я вважаю, що в питаннях мови не повинно бути принциповості, у своїй країні повинно бути зручно спілкуватися рідною мовою. На жаль, в Україні не завжди і не скрізь комфортно розмовляти українською. За 20 років ми чогось та й досягли: сьогодні можна знайти нормальну роботу, купити українське видання чи почути на Хрещатику
Цього року відсвятковують своє 20-річчя ті, хто народився в незалежній Україні, 1991 року, а нині дивляться на державу з позицій третього тисячоліття. Хто, як не вони, ровесники незалежності, можуть об’єктивно і неупереджено, без політичної заангажованості сказати, що для них значить незалежна Україна? Молоді українці розповідають, як їм живеться в молодій державі, чи не планують вони виїхати за кордон, чи переймаються політичними подіями. А ще розмірковують над тим, що для них значить рідна мова.
державну мову. Проте вважаю, що за такий проміжок часу могли б досягти більшого. Через хаос у державі ми не маємо жодних гарантій, впевненості чи прав. Наша держава не виконує свого головного призначення — захищати своїх громадян.
Євгеній КРИСАТЮК: “НЕМАЄ ЗНАЧЕННЯ, ЯКОЮ МОВОЮ СПІЛКУВАТИСЯ” Думаю, що в майбутньому працювати і розвиватися буду в Україні, бо це — моя батьківщина, і тут відчуваю себе комфортно, як кажуть, у своїй тарілці! Щодо закордону: залежить від того, як складеться життя, обставини. Якщо в цьому буде необхідність, то чому б і не поїхати? У родині — всі члени сім’ї спілкуються на суржику. З друзями порізному, залежно від кола. На навчанні — українською, бо потрібно добре знати рідну мову. Для мене не має великого значення, якою мовою спілкуватися, у різних ситуаціях підлаштовуюсь під інших, щоб всі чітко розуміли, про що йдеться. За роки незалежності у державі не бачу досягнень, а тільки нинішню владу, яка не дбає про український народ, а думає про себе і багато обіцяє. Звісно, є деякі зміни, але це все незначне порівняно з тим, що робиться в державі, дуже соромно за нинішню владу, за її ставлення до людей. Для розвитку України я міг би зробити все, що в моїх силах. Усі, хто знає український народ, може сказати, що українці добрі, чуйні, співучі й веселі! За це я люблю Україну і свій народ!
Спілкувалася Наталія АНТОНЮК
АВТОРИТЕТНА ДУМКА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
