Особлива думка · “Атомні структури повинні бути під контролем громадськості — це головна умова надійності”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
ВСЕСВІТ, ЗЕМЛЯ І ЛЮДИ
Слово Просвіти, №14 за 2011 рік
Анатолій КІНДЕРЕВИЧ, член&кореспондент Міжнародної академії інформатизації Видатний науковець ХХ століття В. І. Вернадський створив учення про ноосферу — людську та іншу свідомість, поширену в межах планети Земля, про обопільний вплив свідомості людини на Землю і свідомості Землі на людину. Багато науковців світу, зокрема І. Яницький, пропонують розглядати Зем& лю як живу розумну істоту, як клітину, що володіє властивостями саморегуляції, зба& лансованості й свідомо реагує на екологіч& ні та соціальні безчинства людського сус& пільства на планеті. Висмоктування нафти і газу, риття кар’єрів і котлованів, знищен& ня дерев, забруднення атмосфери і води — це все агресивні вчинки людства, на які Земля відповідає землетрусами, повенями, ураганами, торнадо. Саморегулятивні можливості Землі приго& ломшливі: відновлення рослинності після пожежі незбагненний, незрозу& мілий науці дезактива& ційний вплив, коли ра& діоактивне забруднення заплави річок Прип’яті і Дніпра було дезактиво& вано дією мулу&сапропе& лю Київського моря. Чорнобиль і Фукусіма вкотре доводять: всупереч запевненням про надійність атомної енергетики науковці володіють неповними і неточними знаннями і в ядерній енергетиці, і в геофізиці. Так звана офіційна фізика занадто відстала від тих вимог, які висувають технології та вимага& ють умови життя на Землі. Як автор Теорії поля, котрий отримав багато практичних результатів, поясню висловлені мною тези детальніше.
СПРАВЖНІ ПРИЧИНИ ЗЕМЛЕТРУСІВ
Нам доводилося багато разів чути, що причинами землетрусів є наповзання текто& нічних плит одної на одну й створення в зо& ні їхніх зіткнень силових зусиль, які призво& дять до землетрусів. Вказують, що епіцентр землетрусу знаходиться на глибині, скажі& мо, 40 кілометрів і т. д. Такі твердження аб& солютно хибні. Бо як у системі поглядів класичної фізики пояснити той факт, що геофізики фіксують після кожного землетру& су зменшення тривалості доби? Так було піс& ля землетрусу на Суматрі і під час останнього землетрусу в Японії 11 березня 2011 року: тривалість доби зменшилася на 1,7 мікро& секунди. Інакше кажучи, після кожного землетрусу Земля збільшує швидкість сво& го обертання. Звідки тоді береться енергія? Класичні фізики цього не знають. Але ж вони “моляться” на закон збереження енергії, а тут він явно порушується. У рамках Теорії поля пояснення дуже прості й логічні. Всесвіт, всупереч А. Ейн& штейну, не порожній. Він має рівень ент& ропійного часопростору
∆Ф=4πGM=0,5√HM=2,6·1040
і гравітаційну щільність MH=9·1031 кг/с. За рахунок колапсу мас у Всесвіті рівень ентропійного часопростору збільшується. Це виражається у зростанні числа Хаббла Н, яке зараз дорівнює H=2,8·10&18 1/с, але поступово неухильно збільшується. При цьому відбувається інфляція маси зі швид& кістю mH=2,8·10&18 1/с·1 кг=2,8·10&18 кг/с. Тобто, маса втрачає свою масивність. Під впливом гравітаційної щільності Всесвіту Земля збільшується в розмірах так, що її екватор збільшується за рік на 41 санти& метр. (Це вже підтверджено американця& ми 2000 року за допомогою лазерних при& строїв.) Це є причиною тектонічних роз& ломів і дрейфу материків, які встановив ще Альфред Вегенер. Земля за рік зазнає інф& ляції маси на
∆M=6,4·1024 кг·2,8·10&18· 3,15·107=
=5,6·1014 кг.
Результуюча маса залишається досить точ& ною і зміни відбуваються десь у чотирнад& цятих порядках, але все&таки це познача& ється і на міцності ядра, і на швидкості обертання Землі. Адже енергія обертання Землі, що дорівнює E=0,5MЗω2R2 З, зали& шається незмінною і, якщо зменшується її маса, то кутова швидкість збільшувати& меться. Так воно і відбувається. Причиною всього цього є дія Всесвіту. Тепер про ядро Землі. Питома щіль& ність ядра дорівнює 25 г/см3 проти серед& ньої щільності 5 г/см3. Відстані між атома& ми в кристалічному залізо&нікелевому ядрі не 10&10 м, як на поверхні, а напевно 10&11 :– 10&12 м. Ядро теж прагне збільшити свої розміри під дією поля Всесвіту. І ось, коли Земля, скажімо, пролітає між планетами, що вишикувалися в ряд (парад планет), то вона отримає удар гравітаційних потоків по ядру. Цей удар спричинить на зовніш& ній оболонці ядра перехід кристалів мета&
лу від розмірності 10&11 м до 10&10 м у тому місці, де по ядру вдарив гравітаційний по& тік. Вивільнюється енергія міжатомних зв’язків. Це величезна енергія, що дорів& нює енергії десятків водневих бомб. Щось подібне відбувається при замерзанні води: енергія міжатомних зв’язків при переході від води до льоду розриває чавунну трубу. Саме в цьому місці ця відщеплена повер& хня ядра вдарить по мантії і повздовжньою жорсткою хвилею дійде до того місця під корою Землі, де з мантією контактує рідка магма. Повздовжня хвиля перетворюється на фонтан магми, який б’є по корі Землі. (Це місце називається епіцентром земле& трусу.) Якщо він перебуває під материко& вим щитом, то це слабкі поштовхи, якщо ж у вузлах розлому кори, то відбувається відчутний струс ґрунту. Оскільки це фізич& не явище зумовлене причинами, направ& леними зовні, то можна розробити датчи& ки, які приймуть гравітаційний удар зовні і вкажуть місце, куди і в які координати Землі вдарить повздовжня хвиля, що йде від ядра. Хмара повільних нейтронів у ре& зервуарі з металевого урану-238 буде тонко реагувати на гравітаційний удар, що йде зовні, і фіксуватиметься нейтронними датчиками, як дія Всесвіту на ядро Землі. Тобто, є можливість із випередженням на 1—2 години точно вказати місце можливо& го епіцентру землетрусу. Це швидкодіюча електронно&оповіщувальна система.
ОФІЦІЙНА НАУКА ВІДСТАЄ...
Через 110 років із часу відкриття радіо& активних елементів і досі класична фізика не знає реальної причини α, β, γ&розпаду. Пояснення α&розпаду через тунельний ефект неправильне: при розпаді ядра час& тка α летить не до ядра, а від нього! До чого тут бар’єр, де ж цей бар’єр, щоб через ньо& го тунелювати? Догматизована загальною теорією від& носності офіційна наука відчутно відстала в питаннях ядерної фізики, тому фізики& ядерники користуються неповними й не& точними знаннями, які, наприклад, приз& вели до вибуху Чорнобильського реактора. Так, класична ядерна фізика вважає, що жодні фізичні та хімічні процеси не вплива& ють на активність радіоактивного елемен& та і його період напіврозпаду. Теорія поля, створена мною, доводить, що це не так. Сотні мільйонів років тому, коли гравіта& ційна щільність Всесвіту була нижчою, фі& зичних елементів було близько тисячі, але всезростаюча гравітаційна щільність Все& світу розформовує елементи. Зараз при да& ному значенні числа Хаббла елементів за&
лишилося трохи більше ста, а їхніх ізотопів — трохи більше п’ятисот. Причому останні праворуч 50 ізотопів розпадаються спон& танним розпадом. Створивши технічний пристрій, що дає вище значення гравітацій& ної щільності, так звану камеру інтенсифі& кації фізичних процесів, ми освоїли техно& логію прискореної дезактивації радіоактив& них елементів. Так, період напіврозпаду це& зію-137, який дорівнює 30,2 року, ми зміни& ли до 98 годин. Проведено сотні експери& ментів за прискореною дезактивацією стронцію-90, цезію-137, америцію-241, мо& лібдену-99, калію-40 та ін. Контрольний експеримент проводили за участі двох док& торів наук із Курчатовського інституту. Го& ловою комісії був академік Б. В. Болотов (Акт експертизи від 25 жовтня 2005 року). Вивчивши події і дані про вибух четвер& того блоку АЕС, я дійшов висновку, що ви& бух реактора стався від того, що фізики не знали багатьох явищ, тобто керувалися не& повними знаннями. Вся справа в тому, що при включенні в РБМК системи АЗ&5 стрижні, падаючи вниз, витісняють воду і спричиняють кавітаційні явища і явища фазових переходів. При цьому водою ви& промінюються потужні деструктуруючі по& токи ∆T+. Ці потоки миттєво викликають спонтанне ділення ядер стронцію-90, і це& зію-137 — свіжо утворених і нестійких внутрішньо твелів. Розпадаючись спонтан& но, кожне таке ядро виділяє 2—3 повільних нейтрона, які одразу поглинаються ядрами урану-235 для вимушеного поділу, тому від& бувається різке збільшення потужності ре& актора, а зональні датчики повільних ней& тронів не показують їхнього зростання. На 9&й секунді потужність реактора зросла у 80 разів і він вибухнув. При цьому зональні датчики нейтронів, що стоять поза твела& ми, ніякого зростання нейтронів не фіксу& вали. Але фізики не знають цього явища й досі. Так, на реакторах РБМК (у Росії їх 17) встановили систему швидкого опускання стрижнів (за 2 секунди замість 18 секунд, що було на 4&му блоці в Чорнобилі). Але я відповідально заявляю: якщо, не дай Бог, число стрижнів в активній зоні стане менш як 20 і якщо затримається опускання стрижнів АЗ&5 до 9 секунд — кожен реак& тор вибухне як Чорнобильський через за& значену вище причину.
КОРПОРАТИВНІ ІНТЕРЕСИ
Атомні структури шляхом введення низ& ки внутрішніх законів (таємність, допуск) та інструкцій вийшли з&під контролю громад& ськості. А це призводить до страшних катас& троф, за які розплачується суспільство. (Після 25 років аварії на Чорнобилі 500 ти&
с. 9 · сторінка оригіналу ↗
Закінчення. Початок на стор. 7
ної ланцюгової реакції (СМЛР). Проби доставили в Інститут ім. Хлопіна в Санкт& Петербурзі, де мої передбачення підтвер& дилися. На 15&річчя аварії готувалася Між& народна конференція в м. Славутичі, присвячена перетворенню зони ЧАЕС на підприємства зі складування і збереження радіоактивних відходів АЕС Європи. Але тематику конференції змінили і стали го& ворити, що ми, мовляв, точно не знаємо, що відбувається в “Укритті”, об’єкт пот& рібно демонтувати, паливо вилучити, але немає грошей, досвіду та ін. Моїм двом до& повідям, які я надіслав на конференцію і які стосуються стану палива в ОУ, ходу не дали. Але, слава Богу, я був радий і тому, що зону ЧАЕС не завалили радіоактивни& ми відходами з усієї Європи. 2009 року вийшла книга А. В. Киндере& вич, Г. С. Маракуца “Еще раз о “Саркофа& ге” К., ЭКМО, в якій я спростовую шале& ний доказ фахівця МНТЦ А. Сухоручкіна про принципову неможливість виникнен& ня СМЛР в об’єкті “Укриття” (2001 р.), розглядаю сценарії можливого обвалення даху ОУ та його повного руйнування, до& воджу, що ОУ — це машина з виробництва дрібнодисперсного субмікронного пилу. Звертаю увагу на те, що в цьому пилові від& бувається осідання важких частинок плу& тонію вниз (а його там 1000 кг) і що у вод& ному розчині плутоній-239 може створити мінімальну критичну масу (0,5 кг плуто& нію-239 і 6 літрів води) потужністю вибуху 1000 тонн тринітротолуолу. Відправляю книги Президентові, в Кабмін, у Верховну Раду. Реакції жодної. З матеріалів, на які я натрапив 2007 року (Фролов В. В. “Аномальное событие 27—30 июня 1990 года в Чернобыльском объекте “Укрытие”// Препринт ФЭИ, ФЭИF2279, Обнинск, 1992 г. — 18 стр. и Фролов В. В. “Аномальный инцидент 27—30 июня 1990 года в объекте “Укрытие” “Чернобыльской АЭС” // Атомная энергия — 1996 г., вып. 3, стр. 216—219), дізнаюся, що СМЛР уже неодноразово запалювалася на четвертому поверсі, але її гасили азотно&кислим гадо& лінієм. У відповідь на мої книги чиновник МНС В. Холоша надіслав сердитого листа: до нас більше не звертайтеся. Ось вони, небезпечні подвійні стан& дарти атомників — заперечення 2001 року принципової неможливості СМЛР і, вияв& ляється, вже 11 років (із 1990 року) ведеть& ся боротьба з нею на 4&му поверсі об’єкта “Укриття”. Так, справді, СМЛР запалю& ється на четвертому поверсі, де активність 1440 р/год, багато цезію-137 та стронцію-90, але мало ядерно&подільних матері& алів. Вони в розплаві палива пішли вниз. Тому подвоєння потужності цієї реакції відбувається за 40 хвилин. Але якщо СМЛР запалиться на третьому чи другому поверсі об’єкта “Укриття”, то її не встиг& нуть загасити, бо потужність подвоювати& меться в мілі& або мікросекунди. Єдиний вихід — поетапне виймання ядерно&по& дільних матеріалів. Моя команда фахівців напрацювала різноманітні способи і методи прискоре& ної дезактивації радіоактивних відходів. Вони запатентовані в США і є п’ять патен& тів України. Про стан об’єкта “Укриття” існує низка публікацій у пресі, зокрема статті журналіста О. Диканя в газетах “Слово Просвіти” і “День”, стаття покій& ного режисера Ю. Іллєнка в газеті “Слово Просвіти”. Депутат В. Яворівський пору& шував це питання у Верховній Раді й роз& повідав у двох радіопередачах “Двадцять хвилин із Володимиром Яворівським” про те, що треба негайно починати роботи зі знешкодження об’єкта “Укриття”. На підставі всіх напрацювань і матеріа& лів я розробив “Проект відродження зони ЧАЕС” і подав його голові Комітету з пи& тань екологічної політики природокорис& тування та ліквідації наслідків Чорнобиль& ської катастрофи А. Семинозі. У цьому до& кументі йшлося, зокрема, про таке: “Необ& хідно зазначити, що до 1994 року у Верхов& ній Раді працювала комісія з питань Чор& нобильської катастрофи, а в Кабінеті Мі&
ністрів було однопрофільне міністерство — Мінчорнобиль. 1996 року було організова& но НАЕК “Енергоатом”, але після зупинки третього енергоблоку ЧАЕС, зона ЧАЕС була підпорядкована Міненерго та МНС. Проте Міністерство надзвичайних ситуа& цій має зовсім інші функції — державно& аварійно&рятувальні служби. Це є законо& давчим абсурдом, оскільки Конституція Ук& раїни не передбачає, щоб Міністерство уп& равляло територією (зоною ЧАЕС). Ще більш абсурдним стала передача в МНС Чорнобильської АЕС, СВЯП31 (сховище від& працьованого ядерного палива) та об’єкта “Укриття”. Управління найскладнішими завданнями Чорнобильської зони, стану СВЯП31, СВЯП32, об’єкта “Укриття” пе& рейшло в руки некомпетентних людей, де всього два-три фахівці. Крім того, МНС фі& нансується винятково “під аварію”, відтак чиновники зробили все для того, щоб чергова катастрофа сталася — тоді МНС отримає засоби для її ліквідації. Цей правовий абсурд і професіональний нігілізм необхідно зруйнува& ти і створити в Кабінеті Міністрів про& фільне Міністерство, де накопичувати& муться гроші, сили і способи ліквідації проб& лем зони ЧАЕС, необхідно, аби проблеми зони ЧАЕС підлягали профільному Комітету Вер& ховної Ради. Поки цього не зробимо, жодного вирішення проблем зони ЧАЕС, могильників, об’єкта “Укриття” не буде”.
Але А. Семинога відправив цей проекту МНС, звідки я отримав відповідь В. Хо& лоші, що нічого із запропонованого мною з цього питання не робитиметься, оскіль& ки, на його думку, це антинауково. Увагу громадськості України та Європи я акцентую на тому, що у мокрому сховищі СВЯП&1 накопичено 25 тисяч твелів, ви& тягнутих із реакторів ЧАЕС, а це 5 тонн плутонію-239, а у відстійнику знаходиться ще 5 тисяч твелів — це ще тонна плутонію. У самому об’єкті “Укриття” — 1 тонна плутонію-239 і 2 тонни урану-235. Таким чином, загалом 7 тонн плутонію-239 і 2 тонни урану-235. Критична маса плутонію-239 — 14 кілограм, урану-235 — 57 кілограм. Кожен може порахувати, на якому ядерному, не& контрольованому арсеналі ми сидимо. Геофізики стверджують, що в умовах підвищеної сейсмоактивності в зоні Вранча (Румунія) може статися землетрус у 8 балів. У Києві та Чорнобилі — буде п’ять балів. Нинішнє “Укриття” такого землетрусу не витримає і завалиться. Як наслідок цього, на висоту 500 метрів підніметься 12 тонн радіоактивного дрібнодисперсного пилу загальною активністю 1017 Бк. З цією бідою людство не впорається. Більш небезпечного місця, ніж проммайданчик ЧАЕС на планеті немає. Там працюють воістину “таланови& ті” люди. Іноді страшно від їхнього непро& фесіоналізму. Побудували СВЯП&2 для збе&
Фото з Інтернету: зруйновані реактори АЕС “Фукусіма(1”
ЩО ПРОПОНУЄМО МИ рігання сухих радіоактивних відходів, але зберігати в них ці відходи неможливо. На все це витратили 100 мільйонів народних коштів. “Конфайнмент”, за який ратують чиновники зони ЧАЕС, — дуже невдала конструкція, яка нічого не дасть. Моя команда фахівців ще 2001 року запропонувала об’єкт “Укриття” охопити легким сферичним каркасно&купольним покриттям (СККП). У цьому пристрої за& кладені технології поетапної дезактивації всіх матеріалів об’єкта “Укриття”, а також води першого контуру, що знаходиться в підвальних приміщеннях, і поетапного де& монтажу існуючого “Укриття”. Будівельне сміття та матеріали демонтованих конс& трукцій також будуть дезактивовані до тла. Це унікальні технології, яких немає у світі, і якби будівництво СККП розпочали ще десять років тому, жодні землетруси та об& вали конструкції “Укриття” вже не були б страшні. Ми вже звикли відзначати ритуальною традицією день 26 квітня. У ЗМІ (на один день) піднімають галас, де чиновники зо& ни ЧАЕС доповідають про великі діла, про будівництво СВЯП&2 та ін., минулого року — про запуск заводу з переробки радіоак& тивних відходів (який розпочне роботу аж через шість років). Загалом працюють як класичний ІБД (імітатор бурхливих дій). Потім про все це на рік забувають. Що&
правда, під час візиту президента Віктора Януковича в ООН транслювали відеосю& жет, озвучуваний технічним директором про те, що вже розпочали будівництво конфайнменту: забивати палі, без проекту, без грошей. Мовляв, знай наших! Цього року на ці “торжества” запрошений Гене& ральний секретар ООН пан Ді Мун. Тільки дуже бентежить думка: що ж атомні струк& тури можуть запропонувати світовій гро& мадськості крім великого бажання тринь& кати величезні гроші, видаючи на&гора не& дієздатних мутантів — виродків на кшталт СВЯП&2?
Ми пропонуємо: 1. Змінити стратегію ставлення до об’єкта “Укриття”, вважаючи його не об’єктом, який потребує лише реконструкції, а ядерно-небезпечним об’єктом із непередбачуваними чинниками вибухового запуску, який приховує у собі загрозу для всієї Європи. 2. На віддалі 20 кілометрів від промзони по гілці Чернігів—Овруч побудувати завод прискореної дезактивації радіоактивних матеріалів, де будуть використані наші технології прискореної дезактивації радіоактивних матеріалів усіх видів.
3. Питання видалення з промзони радіоактивних матеріалів із СВЯП-1 та СРРВ (сховище рідких радіоактивних відходів) потрібно вирішувати в першу чергу, до початку проведення будь-яких робіт, біля об’єкта “Укриття”. 4. Проведення всіх робіт у зоні ЧАЕС має контролювати громадськість. 5. Збудувати і ввести в експлуатацію комплекс сферичного каркасно-купольного покриття (СККП) на кільцевому фундаменті. Він має багатоцільове призначення: а) забезпечить зміцнення вентиляційної труби і повне її зняття; б) убереже від атмосферних опадів і поширення в навколишнє середовище радіоактивного пилу; в) забезпечить часткову і повну прискорену дезактивацію радіоактивних елементів у зонах їхнього залягання в ОУ; г) забезпечить підняття на поверхню твердих радіоактивних матеріалів із чотирьох зон їхнього залягання в будь-якій їхній формі; д) забезпечить звільнення першого контуру від води, отруєної тритієм з мінусових (підвальних) горизонтів ОУ задля її прискореної дезактивації на заводі; е) здійснить повний демонтаж усіх завалів ОУ від усієї споруди ОУ; ж) здійснить повну прискорену дезактивацію до фону вузлів та агрегатів ядерного реактора і всього будівельного сміття. У СККП включено для реалізації не менше шести проектів прискореної дезак& тивації РАВ, захищених патентами Украї& ни та США. У світі працює 435 блоків АЕС. У біль& шості з них закінчується термін експлуата& ції. Питання дезактивації, демонтажу й утилізації цих блоків суперактуальне. Ці проблеми може вирішити СККП із його технологіями прискореної дезактивації. Саме він може довести цикл демонтажу до “зеленої галявини”.
ПРО ФУКУСІМУ, АЕС НІМЕЧЧИНИ ТА ІНШІ АЕС
Абсолютно очевидно, що у Фукусімі необхідно застосувати не “Саркофаг”, а СККП. Це дасть змогу дезактивувати й де& монтувати пошкоджені реактори протягом 5—6 років. Щодо німецьких АЕС: небезпечні бло& ки потрібно дезактивувати й демонтувати. Крім того, у світі накопичено понад 1 млн тонн радіоактивних відходів АЕС. Тільки наші технології прискореної дезактивації РАВ приберуть цей небезпечний матеріал і відкриють друге дихання АЕС.
Від редакції. Ця публікація — ще одна спроба привернути увагу громадськості та науковців до неординарних поглядів і нау& кових розробок Анатолія Кіндеревича що& до всесвітньоважливих проблем дезакти& вації та демонтажу небезпечних і пошкод& жених блоків АЕС. Те, що ми нині спосте& рігаємо в японській Фукусімі, ще раз стверджує на думці: використовуючи ядер& ну енергетику, людство неповно й неточно прогнозує наслідки природних і техноген& них катаклізмів. То чому ж ми такі байду& жі, а то й агресивні до тих, хто мислить інакше, ніж авторитетна більшість? Чому щось нестандартне чи альтернативне в науці, мистецтві, літературі викликає злий опір, несприйняття, натяки на анормаль& ність? Згадаймо Дж. Бруно, панове, і хай нам буде соромно за цензора чи інквізито& ра в собі (“Шукайте цензора в собі!” Л. Костенко), якому зручніше відкинути невідоме й лякаюче, аніж задуматися над тим, що світ змінюється і навіть постійні величини та авторитети підпадають під ці зміни. Ми звертаємося із цією публікацією до урядових, владних, наукових структур — їхні відповіді надрукуємо на сторінках “Слова Просвіти”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
