Першодрук · “Автор дає своє парадоксальне і пророче бачення того, що може статися з Україною в майбутньому...” · с. 8сторінка оригіналу ↗
Юрій ЩЕРБАК «ЧАС СМЕРТОХРИСТІВ» (МІРАЖІ 2077 РОКУ) Фраґмент з роману
Слово Просвіти, №14 за 2011 рік
Продовження. Початок у ч. 13 за 2011 р.
4. 15 квітня 2077 р. Абсолютно таємно Один примірник
Особисто Його Ясновельможності Гетьману України, Генералу армії Кузьмі- Данилу Махуну Повідомлення особливої державної ваги
Інформую Вас, що Закордонна інформаційна служба Державної Варти України (ЗІС ДерВару) з дозволу ГЕПРУ взяла з 2075 року в оперативну розробку начальника Другого (науково-технологічного) управління військової розвідки ЗСУ полковника Гайдука І. П. Гайдук І. П. народився 12 лютого 2027 р. в Києві, закінчив спеціалізовану комп’ютерну школу, навчався в Київському політехнічному університеті, факультет систем управління ракетами. Проявив себе здібним інженером, має два винаходи. Під час румунської агресії (2048—2052 рр.) служив у військовій розвідці, став кадровим офіцером ВІРУ. Закінчив Розвідувальну Академію Збройних Сил ім. генерала Є. Марченка (2055 р.), отримавши звання капітана. У 2057 р. в рамках студентських обмінів за рішенням керівництва Міноборони (К-Д Махун) і ДерВару (Ю. Мережко) був направлений до Конфедерації держав Північної Америки на навчання до МІТ — Массачусетського Інституту Технології, відділення космічних технологій, управління і зв’язку, де увійшов до 10-ти найкращих студентів. Доктор філософії, доктор інженерних наук. Після закінчення МІТ, перебуваючи на території КДПА, займається розвіддіяльністю під прикриттям посади виконавчого директора Українсько-американського Бюро з науково-технологічних обмінів. У 2058 р., будучи студентом МІТ, вступив у інтимний зв’язок з американською громадянкою, студенткою того ж інституту Ширлі Мак Доул, яка згодом, через 3 роки, стала дружиною майбутнього президента КДПА Ендрю Ван Лі і на сьогоднішній час є одним з найвпливовіших сенаторів конфедерації. Наявні в ЗІС ДерВару дані свідчать, що Ширлі Мак Доул ще в студентські роки стала агентом Центральної служби безпеки Конфедерації під псевдо “Бейбі” і в ході інтенсивних контактів завербувала Гайдука І. П., якому було дано псевдо “Ікар”. Створюючи видимість успішної діяльності зі збирання на користь Української Держави інформації щодо найновіших науково-технічних розробок у сфері передачі інформації та нових видів озброєнь (проекти “Водограй”, “Черепаха”, “Койот”, “Ластівка” та інші), Гайдук І. П., працюючи на Конфедерацію, завдав величезної шкоди обороноздатності УД, вітчизняній науці і техніці. Доведено, що Гайдук І. П. сприяв передачі американцям таких перспективних проектів вітчизняного оборонно-промислового комплексу, як новий вид пального для твердопаливних ракет морського і космічного базування SS-32 та SS-52, антикорозійне покриття для морських платформ стратегічного призначення, надчутливі радарні установки типу “Мантія”, нові принципові розробки газотурбінних і плазмових двигунів та інше (список злочинно-зрадницьких дій Гайдука І. П. додається окремо). Передаючи ці та інші технології й вироби своїм американським хазяям, Гайдук І. П. став на шлях особистого збагачення, накопичуючи на підставних рахунках у Панамі значні суми грошей близько 60 млн глобо. Гайдук веде аморальний спосіб життя, перебуваючи у позашлюбному зв’язку з касиркою банку “Континентал” Ліндою Кенворсі, агентом бразильської розвідки, яку використовує для проведення незаконних грошових операцій. Наявних у Державної Варти фактів достатньо, щоб викрити зрадницьку антидержавну діяльність Гайдука І. П.
У зв’язку з вищесказаним пропоную: — негайно відкликати Гайдука І. П. з Конфедерації під переконливим приводом (підвищення по службі); — негайно заарештувати його, коли прибуде до Києва, і висунути офіційні звинувачення; — створити спеціальний військовий трибунал для суду над Гайдуком І. П.; — як виняток, засудити Гайдука І. П. до аргентинської страти — шляхом викидання з літака на висоті 5000 м над священною українською землею; Нагородити агентів ЗІС ДерВару (псевдо “Імператор”, “Сокира”, “Шахіст”), що сприяли викриттю Гайдука І. П. Директор Державної Варти України Юлій Мережко
Резолюція на документі: п. Клинкевичу В. Я. Гайдуку І. П. присвоїти чергове військове звання генерала-хорунжого, відкликати до Києва. Гетьман К. Д. Махун. 16.04.2077
5. Гайдук увійшов до великої зали з дзер& калами, трьома сяючими люстрами й чис& ленними фарфоровими китайськими ва& зами на пристінних столиках і роялі, в яких стояли розкішні білі й рожеві гладіо& луси. “Штучні”, — швидко оцінив Гайдук, — бо жодна з тендітних пелюсток не зі& в’яла, квіти були одноманітно урочисті, наче в казковому мальованому фільмі. Перша леді Конфедерації Держав Північної Америки — Сполучених Шта& тів, Канади і Мексики — сенатор Ширлі Ван Лі чекала його, привітно посміхаю& чись і першою простягаючи долоню для рукостискання. Вона майже не змінила& ся з тих часів, лише її гарненьке обличчя королеви студентських балів утратило акварельну свіжість й нечіткість напів& тонів молодості й було промальоване гострим пером часу та косметичних опе& рацій. Але від цього не стало менш гар& ним. Найвродливіша сенаторка за всю історію Америки. — Рада вас бачити, містере Гайдук, — вона продовжувала чарівно посміхатися, хоча її погляд здався йому стурбованим. Її колись розкішне, непокірне темно&каш& танове волосся стало світлим, акуратно зачесаним і сплетеним ззаду в дульку, як у балерини. Він згадав Лару. — Сенатор Ван Лі, це велика честь для мене — ваше запрошення і зустріч. — Гай& дук від хвилювання почав ледве підбирати навіть банальні англійські слова привітан&
ня. Потім спромігся на цілком щирий комплімент: — Ви виглядаєте значно молодше, ніж… — Ніж коли? — розсипалась легким сміхом перша леді Конфедерації. — Ніж тоді, коли ми натирали носа Джорджу Істмену. — Боюсь, що цей ніс вже зовсім зник, — сказала Ширлі, запрошуючи Гайдука сісти на спеціальну двомісну “лавсітку”, оббиту темно&червоною, з синіми смуж& ками, тканиною, яку так полюбляли у бу& динках офіційного Вашингтона, стилізо& ваних під ХVІІІ століття. Ширлі сіла зліва від Гайдука на спеці& альному кріслі, позаду від неї на стільці умостилася Марта Джеферсон із записни& ком у руці, яка теж подала свій голос: — Істмену нещодавно приварили но& вий ніс. З надтвердого сплаву. — Я чула, що ви від’їжджаєте з Вашин& гтона, — продовжила Ширлі і Гайдук по& бачив, як правою долонею вона торкнула& ся лівого ліктя — ознака занепокоєння. — Від імені президента і сенату Конфедера& ції я хочу подякувати вам за ваш вклад у розвиток українсько&американських від& носин. Президент високо цінує ваші зу& силля і просив переказати вам його най& кращі побажання. Досвід останніх років випробувань засвідчив, наскільки плід& ною була наша співпраця у сфері науки і технологій. Вас буде не вистачати у Ва& шингтоні. Гайдук згадав, як казилися вони від кохання, щойно познайомилися, коли заселилися в сусідні кімнати в житловому комплексі Саузгейт на березі Чарлз&рі& вер, з якого відкривався вид на старий Бостон. Ширлі, чарівна темноволоса американка з Нової Англії, вразила серце молодого Гайдука, який вмить забув усі свої клятви спецназу, українській розвід& ці і самому собі — тільки вчитися в най& кращому університеті світу, зосередитись на головному — на системах управління ракетами, а не відволікатися на випадко& ві сексуальні зв’язки. Забув усі настанови капітана контррозвідки Юлія Юліанови& ча Мережка про те, що перший відвідувач до його кімнати, перший приятель&сту& дент, перша дівчина в ліжку і перший знайомий у студентському барі будуть агентами Національного управління контррозвідки Центральної служби без& пеки Конфедерації. І що обов’язково він матиме свого персонального “куратора”. Про всі попередження і настанови вмить забув Гайдук, коли у двері його кімнати постукала Ширлі Мак Доул і попросила допомогти їй полагодити комп’ютер. Ви& явилася студенткою другого року курсу 21F — іноземні мови і література, пере& важно іспанська, але цікавилася також російською, українською і польською мовами, навіть намагалася щось йому го& ворити на дивній суміші слов’янських мов, від чого він починав сміятися і обій& мами й поцілунками зупиняв потік її слів: він заздрив її англійській витонче& ній мові білих аристократів Нової Англії — цьому останньому заповіднику лінгвіс& тичної архітектури шекспірівських часів, що гинув під навалою індійсько&китай& сько&мексиканських акцентів і комп’ю& терних варварських сленгів, які залива& ли американський континент. Пізніше Ширлі зізналася йому, що її збуджує його дивовижний акцент і його голос — наче занесений з далеких євразійських степів. Тоді вона ще слабко уявляла, де лежить Україна. А він не міг уявити, ким стане вона.
— Чи ви вже знаєте, де працюватимете в Києві? — спитала Ширлі. — Ще не знаю. Спочатку відпочину, займуся риболовлею на Дніпрі. А потім знайду роботу. Колись він розповідав їй, що більш за все на світі ненавидить риболовлю. Вона не забула, бо кинула швидкий погляд і її права долоня знову торкнула лівий лікоть. — Маю високу честь, — встала зі свого крісла Ширлі, — від імені президента Конфедерації Держав Північної Америки нагородити вас пам’ятною грамотою. Гайдук підвівся, розуміючи, що бачить Ширлі востаннє в житті. Перша Леді пе& редала йому папку у синій сап’яновій об& кладинці з грамотою. — Прошу також, — промовила, чарів& но посміхаючись, Ширлі, — передати від мене подарунок дружині вашого прези& дента… Вашого військового лідера… — Гетьмана, — підказав Гайдук. — Гетьмана. Пані Наталі. Я й досі зга& дую її гостинність у Києві. Гайдук взяв з її рук досить важкий па& кунок, обгорнутий папером з зображен& ням Білого дому та рожевою стрічкою з бантом. За папером вгадувалось щось тверде — шкатулка, мабуть. Гайдук ви& струнчився, як справжній генерал, навіть каблуком притопнув. — Успіху вам, — Ширлі міцно стисну& ла його руку, наче не хотіла відпускати. Гайдуку здалося, що в очах сенаторки зблиснули сльози. — Я проведу вас, — сказала Марта Джеферсон. Рожевощокий гігант виструнчився, як тільки вони вийшли з покоїв першої леді й віддав честь. “Чого підхопився цей бевзь?” — подумав Гайдук. Тому, що поба& чив грамоту президента Конфедерації в моїх руках? Чи в них такий протокол — ві& тати відвідувачів, коли ті назавжди вихо& дять з Білого дому? — Можете не перевдягатися, — сказа& ла Марта, підтримуючи його за лікоть су& хенькою рукою. — Візьміть це на пам’ять. Ваш одяг уже в автомобілі… Гайдук хотів заперечити, що ніякий ав& томобіль його не чекає, але Марта, міцно вчепившись в нього, вивела з Білого дому до паркінгу, захищеного “Птеродакти& лем”, і тихо, але рішуче сказала: — Вас хочуть убити. Вам треба негайно тікати. Нічого не питайте. Вас відвезуть до Канади, де сядете в літак. Відкрийте пакет. Єдине прохання — ні, не прохаю, благаю вас: з вами поїде моя племінниця Божена. Вона також летить до Києва. Подбайте про неї. Буду навік вам вдячна. Вона… — кивнула вбік Білого дому, — вас кохає. Все ще. Прощайте. Не забудьте відкрити па& кет. Марта Джеферсон майже вштовхнула розгубленого Гайдука в чорний броньова& ний лімузин з номерами Білого дому. В задній частині лімузина замість багажника стояла кулеметна турель і сидів стрілець — як у старовинних бомбардувальниках з дитячих комп’ютерних ігор. Крізь затем& нені вікна лімузину нічого не було видно — ні поліцейських “черепах”, ні сірих з коричневими дверима кебів&таксівок, ні бомжів, що лежали на травниках Лафаєт& парку. Тим більше не можна було побачи& ти дрона&кілера, що виблискував на сонці, причаївшись біля світлофора, яким керу& вала охорона Білого дому. Дрон скидався на звичайну камеру поліцейського сте& ження за вуличним рухом. Вмостившись на задньому сидінні лі& музину, Гайдук занурився в темряву. Зго& дом побачив ледь помітну підсвітку підло& кітників, кришталевих стаканів міні&бару, кольорові вогники пульту управління зв’язку. Погляд його вперся в темну пос& тать, що нерухомо стовбичила на перед& ньому сидінні, лицем до Гайдука. — Ви Божена? — здогадався він. Постать ствердно кивнула головою. Лімузин різко рвонув, всі розмови припи& нилися.
Далі буде.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
