Подія року · “Будьте відважними у своїх задумах, прагніть задумів глибоких, великих… велика мета робить велику енергію!” Олесь Гончар · с. 14сторінка оригіналу ↗
З НОВИМИ «ГОНЧАРІВЦЯМИ»!
Слово Просвіти, №14 за 2011 рік
Євген БУКЕТ Фото Олеся ДМИТРЕНКА
“У ньому була рідкісна в наші дні ці& лісність характеру, чистота помислів і над& звичайна вимогливість до себе. Він був людиною, готовою платити за всіма ра& хунками, як колись говорили про шляхет& них людей”, — так про Олеся Гончара зга& дує жінка, завдяки якій щороку, в його День народження, у стінах Національної спілки письменників України збираються молоді люди, для яких Україна є сенсом життя, а Олесь Терентійович — уособлен& ням любові до батьківщини. Письменни& ця Тетяна Куштевська 1995 року взяла ос& таннє інтерв’ю в Олеся Гончара і за& пам’ятала на все життя його слова про юні таланти, яким уже ніхто не хоче допомага& ти. Через рік, разом із меценатом, громад& ським діячем і бізнесменом Дітером Кар& ренбергом вона заснувала Міжнародну українсько&німецьку літературну премію ім. Олеся Гончара на підтримку літера& турної молоді України та пошанування О. Гончара у світі. “Слово Просвіти” цьогоріч традиційно вже виступило інформаційним спонсором престижної нагороди. До журі надійшло понад півсотні творів, серед авторів яких і обрали лауреатів 2011 року. Число подань майже вдвічі менше, ніж торік, але, як за& значив член журі, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка Петро Перебийніс, “усі вони неперевершені”. Отже, цьогорічними лауреатами стали: У номінації “Поезія” — киянки Кате& рина Міщук (за збірку “Зимописи”) та Ірина Шувалова (за збірку “Ран”). У номінації “Проза” — Олександра Басько (м. Вінни& ця) за роман “Портал” і Олена Козаченко (м. Коломия Івано& Франківської обл.) за “Роман без слів”. У номінації “Літературо& знавство” — Альона Дроздова (м. Луганськ) за літературо& знавче дослідження “Олесь Гончар — редактор власних художніх творів”. Також заохочувальними преміями нагороджені: Олег Андрішко (м. Дніпропет& ровськ) за історичний памфлет “Послання до Ірода”, Тетяна Загоруйко (м. Бар, Вінницька обл.) за літературознавче дос& лідження “Образ пісні у прозі Олеся Гончара”, Вікторія Ті& щенко (с. Острійки, Білоцер& ківський р&н., Київська обл.) за збірку поезій “Якби зорі вміли співати”, Ірина Якубов& ська (м. Львів) за збірку повіс& тей та оповідань “Крик мер& твих”.
“Така подія відбувається вперше в мо& єму житті. Я ніколи навіть не думала, що зможу отримати хоча б якусь премію, — ділиться враженнями одинадцятикласни& ця Тетяна Загоруйко. — Але хотілося до& вести, що ти чогось варта, зробити людям добро. Обов’язково приїду сюди й нас& тупного року, щоб просто поспілкуватися з новими “гончарівцями”, моїми одно& думцями”. Дівчина приготувала для Ва& лентини Данилівни Гончар справжній сюрприз — вишитий рушник із портре& том Олеся Терентійовича. Рушник Таня вишивала разом зі своїм учителем Бори& сом Михайловичем Недубським. Цей да& рунок так розчулив присутніх і Валентину Данилівну, що насамкінець урочистостей голова НСПУ Володимир Яворівський і Валентина Данилівна Гончар започатку& вали і вручили Тетяні Загоруйко спеці& альну грошову премію як найоригіналь& нішому лауреату, яку теж пообіцяли зро& бити щорічною. Уже традиційна Премія Всеукраїн& ського Фонду відтворення видатних пам’яток історико&архітектурної спадщи& ни ім. Олеся Гончара, який очолює Герой України Петро Тронько, цього року діста& лася Аллі Адамович (м. Київ) за літерату& рознавче дослідження “Олесь Гончар — повпред миру”. До 15&ліття Премії організатори плану& ють видати збірку творів лауреатів остан&
Гості з м. Бару подарували дружині письменника вишитий рушник із портретом Олеся Терентійовича представити цю всю історію поглядом од& нієї людини. Ми звикли до якихось синтезованих викладів, якихось згрупованих помірку& вань. А це версія однієї людини, але люди& ни незвичної — яка стояла над усім цим процесом. Його ми називаємо совістю ук& раїнської літератури. Він незалежно від системи залишався найсвітлішою, най& чистішою постаттю. Кожен із письменників у версії Олеся Гончара постає самобутнім, непереверше& ним. Звісно, є певний жмуток гіркоти, певні докори, що полетіли на їхню адресу з вуст цього митця. Але навіть на цьому тлі ми бачимо монументалізм Ліни Костенко, сміливість духу Дмитра Павличка, помір& кованість Бориса Олійника, суперінтелек& туальність Івана Дзюби, несміливість і смі& ливість Павла Тичини, Петра Панча, який опікувався нашим словом, дбав про його розвій у ті часи. Не знаю, чи мені вдалося точно все пе& редати, але я працював сумлінно і мені ду& же радісно з того, що журі визнало пере& можцем із&поміж претендентів саме мою книгу”. Про нерозривність часів і поколінь, благотворну спадкоємність творчих справі звершень говорив чверть століття тому Олесь Гончар. Його слова і досі палахко& тять у молодих серцях: “Будьте відважни& ми у своїх задумах, прагніть задумів глибо& ких, великих… велика мета робить велику енергію!”
випустили у світ твори переможців. Це бу& ла б справжня підтримка молодого автора. Але поки що в нас у країні цього немає. Автори мусять видавати свої твори влас& ним коштом”.
Володимир Яворівський і заступник міністра культури України Вікторія Ліснича оголошують лауреата Державної премії ім. О. Гончара — доктора філологічних наук, професора Миколу Степаненка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
