Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Філателія виступає інформативним джерелом для пізнання життєвої та творчої долі Поета”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ПОЗАУКРАЇНСЬКІ ЗУСТРІЧІ ТА ЗНАЙОМСТВА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Слово Просвіти, №14 за 2011 рік

Любомир ПИРІГ Закінчення. Початок у ч. 9, 10 за 2011 р. Перебуваючи в Нижньому Новгороді, Т. Шевченко заочно познайомився з російським письменником С. Аксаковим (1791—1859). Сприяв цьому зна& йомству М. Щепкін, який в груд& ні 1857 року привіз Шевченкові від Аксакова книжку “Сімейна хроніка”. Безпосереднє знайом& ство з “чарівним старцем” С. Ак& саковим, з членами його родини, які дуже поважали Шевченка, відбулося в Москві 22 березня 1858 року. С. Аксаков займався деякими видавничими справами Шевченка. Коли у квітні 1861 ро& ку домовину з тілом Поета пере& возили до України через Москву, С. Аксаков був ініціатором орга& нізації громадянської панахиди. Портрет С. Аксакова роботи І. Крамського — на листівці 1991 р. та поштовій марці 1959 року. С. Аксаков був одним із ак& тивних російських слав’янофі& лів. Невідома реакція Т. Шевчен& ка на статтю Аксакова в редаго& ваному ним “Парусе” з пропові& дуванням ідеалів монархізму. Обурений був Шевченко з усіма представниками української пе& тербурзької громади тим, що в переліку запрошених до публіка& ції в “Парусе” представників різ& них національних літератур не названо літератури української. Прибувши до Петербурга, Шевченко уже не застав серед живих деяких своїх друзів і близьких знайомих, але коло но& вих знайомих розросталося. Він відвідує театри, концерти, ху& дожні виставки, бере участь в літературних вечорах. Він стає своєю людиною в домах видат& них діячів культури. У травні 1858 року Шевченко оглянув виставку знайомого йо& му художника О. Іванова (1806— 1858), портрет якого на марці 1956&го, репродукція однієї із картин — на марці 1973 років. До художніх полотен О. Іванова поставився упереджено (лист до С. Аксакова, запис у Щоденни& ку), що, можливо, було інспіро& вано відомим йому стриманим ставленням до цього художника збоку К. Брюллова. Оглянувши цього ж року вис& тавку творів І. Айвазовського, він у листі до С. Аксакова зазначив, що “Айвазовський, на жаль, спа& сував. Він із божественного мис& тецтва сотворив собі золотий ку& мир і йому молиться. Грішно так ображати безкорисливе, непо& рочне мистецтво”. На початку 1859 року Т. Шев& ченко познайомився з відомим уже на той час письменником І. Турге& нєвим (1818—1883) за активного бажання цього знайомства з боку Тургенєва (портрет на двох марках 1943&го і марці 1965 років). І. Тургенєв часто зустрічався з Шевченком, написав про нього спогади, що вперше були надру& ковані в празькому виданні най& повнішого на той час “Кобзаря” 1876 року. Згадка в “Колоколе” про смерть Т. Шевченка була опублікована О. Герценом на прохання І. Тургенєва. У своїх спогадах І. Тургенєв висловлю& ється про Шевченка як про нату& ру “пристрасну, нестримну, при& гнічену, але незламану долею”, як “простолюдина, поета і патріо& та”. Залишив І. Тургенєв словес& ний портрет Поета: “Широко& плечий, приземкуватий, кремез& ний, Шевченко являв собою об& раз козака з помітними рисами солдатської виправки і ломки. Го& лова гостроверха, майже лиса; високий зморшкуватий лоб, ши& рокий так званий “качиний” ніс, густі вуса, звислі на губи, і неве& ликі сірі очі, погляд яких завжди похмурий і недовірливий, інколи набирав виразу лагідного, майже ніжного, і супроводжувався хоро& шою, доброю посмішкою; голос трохи хрипкий, вимова чиста ро& сійська, рухи спокійні, хода по& важна, постать вайлувата і мало елегантна… У високій баранячій шапці, в довгій темно&сірій чу& марці з чорним смушевим ко& міром, Шевченко мав вигляд справжнього малороса…” І. Тургенєв з М. Чернишев& ським активно допомагали у ви& купі з кріпацтва родичів Шев& ченка. Взаємне знайомство Т. Шев& ченка і М. Чернишевського (1828—1889), яке переросло в справжню дружбу, відбулося у 1858—1859 роках, хоча Черни& шевський знав твори українсько& го поета, коли цей ще був у зас& ланні, де Шевченко міг читати статті Чернишевського в журналі “Современник”. Вони часто зу& стрічалися на літературних вечо& рах, Шевченко гостював у петер& бурзькому домі Чернишевських, на їхній дачі в Любані. М. Черни& шевський ставив Т. Шевченка врівень сучасних літераторів Єв& ропи і вважав, що “маючи тепер такого поета, як Шевченко, ма& лоруська література… не потре& бує нічиєї прихильності”. Неда& ремно М. Шагінян у своїй мо& нографії про Шевченка окремий розділ присвятила темі “Шев& ченко і Чернишевський”. Поєд& нували їхні погляди, переконан& ня, за які один уже відбув заслан& ня, а другого воно очікувало. Філателія вшанувала М. Чер& нишевського випуском двох поштових марок (два варіанти зубцівки) 1939&го, по одній марці 1953&го, 1957&го, 1978 років, кон& верта 1978 року (штемпель — Москва, Ленінград, Саратов, 24.07.1978). М. Лєсков (1831—1895), коли особисто познайомився з Шев& ченком (1861), ще не дуже був ві& домим у літературних колах Пе& тербурга. Із творами Поета озна& йомлений був з 1848 року. Його спогад про Т. Шевченка, опублі& кований у березні 1861 року, — один з перших надрукованих творів відомого російського письменника. Він описує свою зустріч з Поетом незадовго до його смерті, похорон, у якому взяв участь. “Значення Шевчен& ка відоме всякому, хто любив рід& не слов’янське слово і був дос& тупним чому&небудь високому, красивому…” Це слова М. Лєско& ва, 2 марки з портретом якого на& дійшли в обіг 1956 року; 150&річ& чя від дня народження його вшановано випуском конверта (1981) і пам’ятковим штемпелем (м. Орел, 16.11.1981). Зустрічався Т. Шевченко в Петербурзі з композитором О. Даргомижським (1813—1869; портрет на марці 1963 р.), висту& пав на літературних вечорах з Ф. Достоєвським (1821—1881; марки 1956, 1971 рр.). Ф. Достоєвський знав про Т. Шевченка, ще будучи членом політичного гуртка Петрашев& ського, де ім’я українського пое& та було популярним. 28 лютого 1861 року він проводив Т. Шев& ченка в останню путь на Смолен& ське кладовище. До кола знайомих Т. Шевчен& ка входив також відомий худож& ній і музичний критик В. Стасов (1824—1906), який в одному з листів 1880 р. згадав Поета: “Я його особисто знав, досить бага& то і в різний час розмовляв з ним, глибоко його поважав і цінував”. На двох марках 1957 р. відтворе& но портрет В. Стасова роботи І. Рєпіна 1883 року. У квітні 1858 року в помеш& канні одного з петербурзьких знайомих Т. Шевченко познайо& мився з Л. Толстим (1828—1910) — “графом Толстим”, як він його називав. Ранні твори письмен& ника Шевченко знав ще до того. Л. Толстой “любив поезію Шев& ченка.., захоплювався “Наймич& кою”.., в якій зворушливо опра& цьована вічна тема — сила мате& ринської любові”. Філателія, починаючи з 1935 року, широко відзначила особис& тість Л. Толстого: понад 10 пош& тових марок (1953 р. — портрет за створеним свого часу портретом М. Ге), конверти, пам’яткові штемпелі. Зустрічався Т. Шевченко з М. Некрасовим (1821—1878) на літературних вечорах, у гостях у спільних знайомих. У них були спільні естетично&соціальні по& гляди, але Шевченко чомусь не сприймав творчості Некрасова, про що свідчить його запис 11.04.1858 р. у Щоденнику. М. Некрасов ставився до україн& ського поета з високим пієтетом, брав участь у вшануванні його пам’яті, написав вірш “На смерть Шевченко”. Виступаючи експер& том у справі видання творів Пое& та, М. Некрасов писав: “Шевчен& ко був поет глибоко і виключно національний… Завдяки його пое& зії було зображене народне життя рідної йому України…” Створений І. Крамським портрет М. Некрасова — на двох поштових марках 1946&го, ще один портрет на марці 1971 року. Серед знайомих Т. Шевченка в колах творчої інтелігенції Пе&

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин