Народні майстри · “Епоху Трипілля називають “Золотим Віком Людства”. Це був час мирних хліборобів, селян, будівельників, тваринників, ткачів і гончарів”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
ВЕЛИКА МАТИ ТРИПІЛЛЯ
Слово Просвіти, №14 за 2011 рік
Тетяна МАГДЕЙЧУК Ці слова Наталії Бурдо, археолога й науковця, дослідника Трипіль& ської культури, автора книги “Сакральний світ Трипільської цивіліза& ції” дуже актуальні й нині, коли українці самостійно будують свою країну, будують майбутнє для своїх дітей. Вивчивши й сис& тематизувавши величезну кількість арте& фактів, зібраних археологами багатьох країн, Наталія Бурдо все ж головне місце в розвитку Трипільської культури відводить Жінці. Багато науковців називають епоху Трипілля “Золотим Віком Людства”. Це був час мирних хліборобів, селян, буді& вельників, тваринників, ткачів і гончарів. І в яких землях Східної Європи археологи не знаходили б кераміку трипільців, це бу& ли в основному скульптурні зображення жіночих фігурок. Знаходили й рештки по& суду, моделі храмових споруд і жител, фі& гурки різних тварин, дуже рідко чоловічі фігури. Зображення жінок вражають на& ших сучасників. Чому вони без рук, без облич, чому їхні тіла вкриті загадковими символами? Здається, нам ніколи не зро& зуміти стародавніх скульпторів. І все ж на& уковці змогли розгадати багато таємниць трипільських майстрів, таємниці симво& лічних зображень на посуді, ритуальних посудинах, на жіночих скульптурках. Наталія Бурдо: “До наших днів дійшло багато міфів, вірувань, ритуалів, пов’яза& них із божеством землі — Великою Ма& тір’ю, яка є джерелом усього живого у сві& ті. На нашу думку, аналіз трипільських ма& теріалів дає змогу стверджувати, що в цен& трі духовної будівлі Трипільської цивіліза& ції перебувала Велика Богиня. Її численні іпостасі втілюються у різноманітні образи, а різні аспекти було відображено у магіч& них символах. Археологи знаходять серед трипільських матеріалів образи БогиніFДі& ви, БогиніFКорови, БогиніFЗмії і БогиніF Птахи. Великою Богинею була БогиняF Місяць, Велика Мати, МатиFЗемля”. Образ Великої Матері надихнув і на& шу сучасницю, народного майстра Укра& їни з реконструкції трипільської керамі& ки Людмилу Смолякову на створення ці& лої галереї скульптур трипільських жі& нок. У майстерні “Сонячний ключ” ми бачимо десятки жіночих фігурок. Одні сидять на тронах&бичках, інші стоять на підлозі й полицях, одні — об’ємні, інші
Фото Юрія Тимочко
— пласкі. Дуже зворушливий вигляд ма& ють вагітні жінки на тронах&бичках. Усі скульптури з різним орнаментом, або розфарбовані глиняними фарбами&анго& бами. Серед них ви не знайдете однако& вих. Тіла скульптур вкриті символами, що несуть у собі глибокий давній зміст. Один із головних елементів орнаментів — спіраль — символ вічного руху й онов& лення. Багато фігур стоять із піднятими руками в молитовних позах. Як правило,
у більшості жіночих скульптур рук майже немає, замість них — конусні виступи. На думку деяких археологів, схематичне зображення конічних виступів зображу& ють самі руки, складені на животі або грудях. А складені на животі руки відпо& відають схематичному зображенню жі& нок із чашами в ритуальній позі “молит& ва про дощ”. Є і скульптура жінки з ча& шею, піднятою над головою. Тож не див& но, що однією з головних іграшок три&
пільських малят була лялька — зменшена копія жіночих фігур, берегинь роду. Де& які науковці припускають, що трипіль& ські діти, як і сучасні, грали в “дочки& матері” з ляльками, наслідуючи дорос& лих. Крім глиняних ляльок, були і ляль& ки&мотанки з ниток, трави, квітів, зерна. Лялька, зроблена з ниток льону або ко& ноплі, вважалася сакральною. Та все ж головними своїми роботами Людмила вважає: 1. Жіночу скульптуру заввишки 1,5 м — збільшену копію трипільської пласти& ки з різним орнаментом, встановлену на даху Київського обласного археологічно& го музею в селі Трипілля. Ілюстрація цієї скульптури представлена в “Енциклопе& дії Трипільської цивілізації”, виданій 2004 року. 2. Шість жіночих фігур, що сидять на тронах&биках та утворюють “Стіл згоди”. Скульптури встановлені 2002 року у дворі музею “Прадавня Аратта — Україна” в се& лі Трипілля. Фігури вкриті неповторюва& ним різним орнаментом, висота кожної близько метра, вага — близько 200 кг. 3. Скульптуру жінки, одну з централь& них експозицій Міжнародного етно&фес& тивалю “Трипільське коло&2009”, що від& бувся у Ржищеві, і яка стала символом фестивалю. Фотографія цієї скульптури представлена на афіші фестивалю. Необхідно зазначити, що Людмила Смолякова присвятила своє життя вив& ченню Трипільської культури, чудово знає історію цього періоду, технологію стародавньої гончарної майстерності, виконала близько 3000 реконструкцій і представляла їх на численних виставках в Україні та за кордоном. Її вироби дуже близькі до оригіналів і є ланкою між му& зейними археологічними знахідками і сучасністю, допомагають побачити всю красу відновленої трипільської керамі& ки. Людмила завжди відкрита для тих, хто цікавиться давньою історією своєї країни, її міфами і легендами. Усі її ре& конструкції трипільських жінок — це глибокий і нерозривний зв’язок Великої Матері, Богині — втілення жіночої сут& ності — з жінками всього світу, давнього й сучасного.
“Духовний світ давно вже зниклої Трипільської цивілізації — джерело вічності. А можливо, й національної ідеї, яку так наполегливо прагнуть віднайти сьогодні в Україні. Шукати ту ідею можна по-різному, адже ідея не матеріальна субстанція і доступна всім. Але робитимемо так, як робили наші далекі предки: міцно триматися споконвічної традиції, підтримувати гармонію хоч би власного світу й протистояти безодні хаосу, вшановувати нашу рідну землю, бо вона — наша Мати”.
Шість жіночих фігур, що сидять на тронах(биках та утворюють “Стіл згоди”. Скульптури встановлені 2002 року у дворі музею “Прадавня Аратта(Україна” в селі Трипілля. Фігури з різним орнаментом, висота кожної близько метра, вага — близько 200 кг
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
