Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченко—200 · “Дух Шевченка треба відчувати і свої посили звіряти із ним”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Пер ше пов не поль ське ви дан ня по е тич них тво рів Та ра са Шев чен ка», с. 5

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Пер ше пов не поль ське ви дан ня по е тич них тво рів Та ра са Шев чен ка

Слово Просвіти, №14 за 2012 рік

Закінчення. Початок на стор. 5 Є ще од на при чи на важ ли вої іс то рич ної ва ги, про яку про фе - сор Ле сів пи ше нап ри кін ці стат ті: зі здо бут тям Ук ра ї ною дер жав ної су ве рен нос ті ук ра ї ніс ти ка у ви - щих нав чаль них зак ла дах Поль щі ста ла по пу ляр ною, як ка же ав тор, “мод ною”, зок ре ма в Люб лі ні ук - ра їн ську фі ло ло гію мож на сту ді - ю ва ти в уні вер си те ті Ма рії Кю - рі#С кло дов ської, у Ка то лиць ко му уні вер си те ті Яна Пав ла ІІ, а та - кож в єв ро пей сько му ко ле гі у мі поль ських і ук ра їн ських уні вер си - те тів. От же, “Kob zi arz”, на дум купе да го га, да ва ти ме цін ний ди дак - тич ний ма те рі ал для та ких сту дій. Дот ри му ю чись хро но ло гіч ної пос лі дов нос ті, дос лід ник на зи ває пріз ви ща пе рек ла да чів, кіль кість тво рів, пе рек ла де них кож ним, по дає ці ка ві де та лі з жит тя де - яких. Док лад ні ше зу пи ня єть ся на стат ті П. Зай це ва, пе рек ла до - знав ця і го лов но го ре дак то ра кни ги пе рек ла дів Шев чен ка між - во єн но го ча су (1936 р.), в якій ав - тор звер тає ува гу на різ ни цю між вер си фі ка ці єю поль ською та ук - ра їн ською: поль ська — си ла біч - на, ук ра їн ська — то ніч на. Труд - но щі ви ни ка ють та кож че рез різ - ний ха рак тер на го ло су у двох мо - вах; то му чо ло ві чі ри ми, по ши ре - ні в ори гі на лі, ви ма га ють уже спе ци фіч них поль ських вис ло вів. Проб ле ма, під крес лює Зай цев, ще і в то му, що не зав жди мож на знай ти від по від ни ки для від тво - рен ня за со бів ук ра їн ської на род - ної по е ти ки, адек ват но від тво ри - ти Шев чен ко ву сло вес ну ма гію. Го во рить і про та ку ва ду, як не - спро мож ність ок ре мих пе рек ла - да чів пе ре да ти ко ло рит і тон Шев чен ко вих по е зій. Про труд - но щі від тво рен ня то ну коб за ре вої по е зії Шев чен ка го во рить і Во ло - ди мир Сло бод ник у піс ля во єн ній збір ці пе рек ла дів (1955 р.), під - крес лю ю чи, що ме ло дій ність, плав ність на род ної мо ви ге ні аль - но го по е та, лад йо го мет рич них еле мен тів май же “не пе рет лу ма - чу валь ні”. Про фе сор Ми хай ло Ле сів ви - ок рем лює ще од не важ ли ве спос - те ре жен ня П. Зай це ва. Під крес - лює, що він, ана лі зу ю чи пе рек ла - ди Шев чен ка ба гать ма іно зем ни - Ан на СИ ДОР ЧУК, учас ни ця твор чої сту дії “У Коб за ре - вій світ ли ці” му зею Та ра са Шев - чен ка Львів сько го па ла цу мис тецтв Яка при ро да ге ні аль нос ті? Хто та кі справ жні ге нії і яке їх нє приз на - чен ня? Що спіль но го й від мін но го між дво ма сві то ча ми люд ської дум - ки — Йо ган ном Ґе те і Та ра сом Шев чен ком? Май же сто літ тя то му Пет ро й Пи лип Тер пи ли спро бу ва - ли в по пу ляр ній фор мі від по віс ти на ці неп рос ті за пи тан ня, які й до сі хви лю ють людс тво. Са ме з цих слів роз по чи на єть - ся пер ша сто рін ка книж ки “Ґе те і Шев чен ко” Пет ра і Пи ли па Тер пил, яку пре зен ту ва ли не що дав но в му - зеї Та ра са Шев чен ка Львів сько го па ла цу мис тецтв. На у ко вий спів ро - біт ник му зею Зе но вія Фі ліп чук, яка три ва лий час пра цю ва ла над лі те - ра тур ною шев чен кі а ною між во єн - ної Пра ги, знай шла цю кни жеч ку у Слов’янсь кій біб лі о те ці Чесь кої Рес пуб лі ки. Са ме ця кра ї на в між - во єн но му ча сі да ла при ту лок ба га - тьом ук ра їн ським еміг ран там. Ви - дав ши не ве ли ку книж ку, в ду хов - ний і куль тур ний прос тір Ук ра ї ни по вер ну то ще од ні за бу ті іме на: Пет ра і Пи ли па Тер пил. З бі ог ра фії бра тів ві до мос тей ду же ма ло: Пет - ро був пе да го гом, но ве ліс том, Пи - лип — ліс ним ін же не ром у По дє - ми мо ва ми, по рів ню ю чи їх між со бою, до хо дить вис нов ку: ні анг лій ські, ні ро сій ські, ні ні - мець кі, ні бол гар ські пе рек ла ди (оче вид но, йдеть ся про най кра щі з них) жод ним чи ном не мо жуть зрів ня ти ся з поль ськи ми; ха рак - тер ні особ ли вос ті по е зії Шев чен - ка най кра ще мож на від тво ри ти за со ба ми поль ської мо ви. Дум ка, вис лов ле на в між во єн ний пе рі од, ще од не під твер джен ня ре зуль та - тів по рів няль них сту дій су час них дос лід ни ків: ук ра їн ська і ро сій - ська мо ви за сту пе нем спо рід не - нос ті не та кі вже близь кі, як це вток ма чу ва ли кіль ком по ко лін - ням ук ра їн ців, пе ре ко ну ю чи, що во ни для нас “дві рід ні”. Дос лід жу ю чи іс то рію “споль - щен ня” по е зій Коб за ря, М. Ле сів звер тає ува гу й на де я кі зна ко ві мо мен ти в ній, зок ре ма зга дує зна ме ни тий бі ог ра фіч ний ро ман про Шев чен ка “Ук ра їн ські но чі, або Ро до від ге нія” ав торс тва Єжи Єнд же є ві ча, який щи ро, по# - друж ньо му приз на вав ся про фе - со ро ві: “Маю в сво є му жит ті дві лю бо ві — до Ук ра ї ни і до Іта лії”. За хоп лю вав ся куль ту рою тих кра їв і пи сав про них. У стат ті ав тор ро бить спро бу по рів ня ти пе рек лад од ні єї з най - більш по ши ре них Шев чен кових по е зій — “За по віт”, яка ста ла і сво є рід ним гім ном, по да ну в ін - тер пре та ції різ них пе рек ла да чів. М. Ле сів на ра хо вує, по чи на ю чи з 1862 р., при най мні 16 різ них поль ських вер сій. Про фе сор зіс - тав ляє поль ський пе рек лад пер - шої стро фи шіс тьох по е тів — С. Вой на ров ської, Б. Леп ко го, Я. Іваш ке ви ча, К. Явор сько го, Є. Єнд же є ві ча і П. Куп ри ся. До ува ги бе ре дос то вір ність пе ре да чі ре а лій над дніп рян сько го краю (поховайте на могилі, лани широкополі, кручі), а та кож адек ват - ність від тво рен ня нас тро є во# по е - тич них вис ло вів (було видно, було чути, як реве ревучий), го во рить про від мін нос ті у зву ко во# сти ліс - тич но# гра ма тич них де та лях, док - лад но зу пи ня єть ся на зна чен ні ок ре мих слів, шу кає нез нач ні від - мін нос ті. При мі ром, по рів ню ю - чи зна чен нє ву струк ту ру слів могила — mogi‡a, до хо дить вис нов ку, що пе рек лад Куп ри ся pochowajcie na stoku mogi‡y най більш від по від - ний. Під крес лює, що в усіх пе - рек ла дах збе ре же но рит мі ку і ри - ми ори гі на лу, од нак ця проб ле ма ви ма гає док лад ні шо го вив чен ня з ува ги хоч би на ак цен ту а цій ні від мін нос ті в при ро ді двох мов. По єд нан ня лін гвіс тич но го і лі те - ра ту роз нав чо го під хо ду (блис ку - че йо го зас то су вав у ви щезга да - ній роз від ці І. Фран ко) да ло змо - гу ав то ро ві яв ну пе ре ва гу від да типе рек ла до ві П. Куп ри ся. Дос лід ни ки ще ска жуть своє ва го ме сло во про Куп ри ся як пе - рек ла да ча, роз кри ють сек ре ти йо го пе рек ла даць кої твор чос ті. До ве деть ся ще поп ра цю ва ти над ко мен та ря ми для поль сько го чи - та ча. Але вже сьо год ні виз на но, що в цій сфе рі ти хий і скром ний по ет Пет ро Куп рись зро бив над - зви чай но ба га то. По е тич на Шев - чен ко ва му за особ ли во су го лос на враз ли вій ду ші пе рек ла да ча — чу - жи на, са мот ність, по чут тя виг - нан ця, ман дрів ни ка, лю ди ни без - при туль ної, ту га за рід ним кра єм, йо го ча рів ною при ро дою, здат - ність ду шею від чу ва ти люд ський біль… Та кі те ми особ ли во лег ко ля га ють під пе ро Куп ри ся# пе ре - кла да ча. За галь не вра - жен ня від поль - ських пе рек ла дів Пет ра Куп ри ся при єм не: во ни лег - ко сприй ма ють ся на слух, сло вес ний по тік віб рує по чут - тям не під роб ної лю бо ві і щи рої по - ва ги до всьо го, що пов’яза но з ори гі - на лом, від чут не праг нен ня пе ре да - ти не зав жди вло - ви мий чар по е тич - но го сло ва Ге нія; плин ність мо ви при род на, у ба га тьох мо мен тах плав но, віль но “ля гає” на ву хо. Ме ло ди ка Шев чен ко вої мо ви ре - зо нує в пе рек ла дах на сам пе ред го ло сом чис тої ду ші пе рек ла да ча. Крім усьо го ін шо го, йо го ву - хо, як нам зда єть ся, чут ли ве до зву ко вої ор га ні за ції тек сту ори гі - на лу. Ана ліз ли ше ок ре мих місць дає змо гу хоч де що ска за ти про цей над зви чай но тон кий ме ха - нізм, цю сво є рід ну фі ло со фію зву ка. При мі ром, у пер ших вісь - мох ряд ках по е ми “Княж на” від - чут на кіль кіс на пе ре ва га го лос - но го зву ка о над ін ши ми го лос - ни ми — йо го вжи то 19 ра зів, що ста но вить 34 % від усіх го лос них. Це ще од не під твер джен ня вже вис лов ле ної дум ки, що звук о — один із най ти по ві ших в ук ра їн - ській мо ві; доб ре ар ти ку льо ва - ний, він до по ма гає тво ри ти не - вми ру щу сла ву ме ло дій нос ті й ча рів нос ті на шої мо ви. У пе рек - ла ді цих же ряд ків Куп рись, мож - ли во й ін ту ї тив но, теж під би рає сло ва, які да ють май же та ку ж кіль кість вжи ван ня о — 18 ра зів. Та кож мож на го во ри ти про знач - ну пе ре ва гу дзвін ких і со нор них. Це ли ше ок ре мі спос те ре жен ня, які не пре тен ду ють на уза галь - нен ня, хоч мо жуть спо ну ка ти — до даль ших по шу ків у цьо му нап - ря мі. По рів няй мо: На ве де ний ури вок вра жає не тіль ки по е тич ною гра ці єю вис ло - ву, кра сою об ра зів, ме ло дій ніс тю; ство ре но див ної ве ли чі еле гій ну ак ва рель гар мо ній ної єд нос ті сти хій, тих жи вих пе ред Бо гом сил, під по ряд ко ва них Йо го во лі: землі (над горою, за горою), неба (зоре вечірняя, веселочка), повітря, у яко му стає по чу тою на ша со нос фе ра (поговорим тихесенько, розкажи), води (у Дніпра веселочка воду позичає), вогню — світила (сонечко). І злу че ні во ни нез баг нен ною си лою із Ду хом Ге - нія. Як що це нат хнен ня, то во но при хо дить то ді, як твер дять фі ло - со фи, ко ли лю ди на фо ку сує свій ум на Бо жес твен ній муд рос ті. Ке ру ю чись доб ри ми і шля хет - ни ми люд ськи ми по чут тя ми, люб лін ські ти ту ло ва ні ін те лек ту - а ли гар ни ми ви дан ня ми твор чої спад щи ни По кій но го, а це, крім пе рек ла ду по е тич ної твор чос ті Коб за ря, пе рек лад “Ене ї ди”, збір ка по е зій і пе рек ла дів Пет ра Куп ри ся, де вмі ще но спо га ди про ньо го та йо го ори гі наль ні тво ри поль ською, ук ра їн ською і ро сій - ською мо ва ми, а та кож пе рек ла - ди тво рів де я ких ук ра їн ських таро сій ських по е тів, зас від чи ли ша ну і вдяч ність сво є му не ти ту - ло ва но му при я те ле ві за йо го вне - сок у куль ту ру сло ва і дум ки. І хай цей на черк скром ною квіт кою ля же на мо ги луна шо го зем ля ка, в о л и н с ь к о г о хлоп ця, нев том - но го тру дів ни ка, який пос тій но пле кав у сво є му сер ці лю бов до рід но го краю, живу рит мах без смер т - но го Шев чен ко - во го сло ва. Олек сан дра СЕР БЕН СЬКА, док тор фі ло ло гіч - них на ук, про фе - сор ЛНУ іме ні Іва на Фран каліч но, ад же це де ре во жи ве, і дум - ки ці єї книж ки теж жи ти муть. Се ред при сут ніх бу ло чи ма ло мо ло ді. Я рад жу про чи та ти книж ку бра тів Тер пи л усім, хто шу кає се бе. І ав то ри у пе ред мо ві пи шуть: “Не - хай же пос лу жить на ша пра ця ве - ли ко му ді лу ро зу мін ня лю дейI ге ні - їв, що вно сять в людс тво ві ру, на - дію й лю бов”. Фі нан со во ви дан ня під три ма ла при ват ний під при є мець Лю бов Ста нець ка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин