Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Історія «Просвіти» · “Вороги страшенно боялися впливу “Просвіти” на широкі українські маси”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті ««Просвіти» світло незгасиме», с. 6

«Просвіти» світло незгасиме

Слово Просвіти, №14 за 2019 рік

Остап Нижанківський молочарню. Разом з учителем П. Корбатом О. Нижанківський засновує в с. Завадові кредитівку. Згодом О. Нижанківський переїжджає до Стрия, де у 1907 р. стає одним із засновників Крайового господарсько-молочарського союзу (пізніше “Маслосоюзу”) і його директором, де головою Наглядової ради було обрано Є. Олесницького. Основу “Союзу” склали близько 20-ти сільських спілок. 1909 року О. Нижанківський видав брошуру “Як реєструвати спілки молочарські”. Увересні 1909-го відбулася перша хліборобська виставка у Стрию. Є. Олесницький виконував функцію директора, а членом комітету для організації виставки, зокрема пасічництва, був О. Нижанківський. Від 1908 року він голова Товариства “Просвіта” у Стрию. Організовує філію Товариства у Сколе. Виступає ініціатором і організатором політичної організації “Підгірська рада”. І “Крайовий союз молочарський”, і “Підгірська рада” мали свої пресові органи. Здобутки стрийської громади під керівництвом Є. Олесницького та О. Нижанківського у різних ділянках громадсько-політичного і господарсько-економічного життя були справді значними. Керований О. Нижанківським “Крайовий молочарський союз” експортував масло навіть у Данію. О. Нижанківський знаходить час і на культурно-суспільну працю. Цілеспрямоване і довготривале керівництво “Стрийським бояном” вивело цей колектив на високомистецький виконавський рівень. Відчуваючи потребу музичної освіти української молоді, композитор ще у 1907 р. за сприяння І. Франка видає у Львові “Українсько-руський співаник з нотами”. З початком Першої світової війни Галичину займають російські війська. Дипломатичний хист О. Нижанківського допоміг йому уникнути арешту і врятувати багатьох українців і поляків від російської тюрми. Вир національно-визвольного руху, що породив Українське Січове Стрілецтво, захоплює і родину Нижанківських. Троє синів отця вливаються в його лави. У вересні 1914 року О. Нижанківський привів до військової присяги 2500 вибраних стрільців до Легіону УСС у Стрию. Коли росій- Закінчення. Початок на стор. 6 “Просвіти” майже на чверть століття, та ледве залічивши рани, завдані білими москалями, взагалі війною, “Просвіта” знов опинилася під обухом, коли поляки захопили Зах. Україну. Зайнявши 22.XI.1918 р. Львів, поляки вже на другий день почали виливати свою лють на українські установи, переводячи по них ревізії. І найгірше повелися вони тоді саме з “Просвітою”, по-варварськи погромивши її переплетню, та й пізніше не раз давали вони вияв своєї ворожости до неї яку Львові, так і на провінції, мстячи за її велику національно-освідомну діяльність. Так, 21.IX.1922 р. підложили вони бомбу в будинку “Просвіти” на Ринку, яка, на щастя, не зробила більшої шкоди. Польська поліція вчинила тоді справжній штурм на дім “Просвіти”, намагаючись розбити браму і вдертись досередини. Ще з більшою силою повторилися польські напади в часі т. зв. пацифікації 1930 р. Тоді польське військо брутально нищило домівки читалень “Просвіти”, руйнувало їхнє устаткування та бібліотеки, топчучи й деручи книжки та викидаючи їх на вулицю в болото. Великих знущань зазнали тоді й просвітянські діячі на місцях. Те саме повторилося перед Другою світовою війною. Та все ж-таки польська влада не наважилася заборонити діяльність “Просвіти” в Галичині, рахуючися з тим, що населення могло б боляче зреагувати на заборону так довго існуючого й заслуженого тва. Зате відразу не дозволила засновувати “Просвіти” на Холмщині, а засновані заборонила. Незабаром заборонила “Просвіти” й на Волині. Коли ж восени 1939 р. Зах. Україну “визволили” з “панського польського ярма” большевики, то, незважаючи на свої “визвольні” кличі, зараз почали нищити українську національну культуру, а передусім “Просвіту”, як ворожі “мазепинські гнізда”, що далися їм в знаки ще на Наддніпрянщині в пам’ятних роках визвольних змагань і боротьби за українську національну державність. Насамперед накинулися вони на львівську централю. Усадовившися в будинку “Просвіти”, по-варварськи знищили все, що в ньому було. Добре впорядкований дуже цінний архів “Просвіти” поскидали большевицькі варвари з полиць на підлогу й зробили з нього “кашу”. Всі сходи згори додолу були устелені цілими верствами рукописів та відірваних сторінок книжок, що їх виносили большевики з приміщень “Просвіти” й редакції “Діла” на знищення. Так само пішли на фабрику паперу й друки, що були на складі в пивницях “Просвіти”. Серед важливих документів архіву “Просвіти” пропала дуже цінна збірка воєнних спогадів з років визвольної боротьби. Цю збірку був заініціював проф. М. Галущинський. Не тільки старшини, а й вояки писали свої спомини. Це була велика і цінна збірка. З архіву “Просвіти” врятувались тільки протоколи, які передав був В. Дорошенкові тодішній секретар “Просвіти” Семен Маґаляс. Нічого й казати, що на провінції було не краще. Большевики понищили передусім усі читальняні бібліотеки. Всі взагалі публічні бібліотеки влада наказала звезти до обласного центру, де їх мали перевірити большевицькі цензори. Усе, що противилося комуністичній ідеології й московському режимові, підлягало конфіскації і в дальшій консеквенції знищенню. Видання ж “Просвіти” большевики нищили незалежно від змісту — так ненависною була для них сама назва “Просвіта”. І саме та скажена нагінка на “Просвіту” наших національних ворогів, незалежно від їх масти — мадярів, москалів, німців, поляків, румунів і чехів, заборона й нищення їхніх домівок, бібліотек, переслідування їхніх діячів свідчить про ту велику ролю, яку відіграла ця установа в житті українського народу. Всі ці вороги страшенно боялися впливу “Просвіти” на широкі українські маси в напрямі їх національно-державної свідомости й активности. Залишилися “Просвіти” тільки поза територією України — на еміґрації. Перша “Просвіта” в Бразілії виникла в Курітібі 1898 p., a між роками 1900 і 1913 на терені провінцій Парана і Санта-Катеріна знаходимо вже 32 т-ва з цією традиційною назвою. Але з приходом у 1933 р. диктатури і націоналізаційної політики всі “Просвіти” були ліквідовані. По скасуванні націоналістичного режиму нові українські організації приймали вже інші назви. В Параґваї першу “Просвіту” створено в червні 1937 р. в Енкарнасіоні. В Уруґваю “Просвіта” виникла в Монтевідео 1934 р. В Арґентіні перша “Просвіта” виникла в Беріссо в лютому 1924 р., а в Буенос-Айресі, столиці Арґентіни, 1-го серпня 1924 p., на Док Суді — в листопаді 1926 р. В 1928 р. ці “Просвіти” об’єднуються в одне т-во, з тим, що “Просвіта” в Буенос-Айресі стає централлю, а Беріссо і Док Суд філіями. Були “Просвіти” і в Юґославії по українських колоніях, і на Карпатській Україні — перша в Ужгороді в 1920 р. Мала вона в 1935 р. вже 8 філій, 235 читалень із бібліотеками, 146 театральних гуртків, 21 оркестру, 98 хорів та 48 спортивних гуртків. Завдяки діяльності “Просвіти” почала тут ширитися українська національна свідомість та рідна освіта і культура. Але й тут московські большевики зліквідували ввесь просвітянський рух. Відомості про “Просвіту” УМЕ почерпнула головно з праць В. Дорошенка “Просвіта”, її заснування й праця”: Короткий історичний нарис” (1959) та “Вага “Просвіти” в житті України”, а також із статті В. Мудрого “У 90- ліття Просвіти” (“Свобода”, 18.XII.1958). Євген ОНАЦЬКИЙ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин