Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Вернісаж · “Це не просто виставка, а концентрат духу, незламності, любові до України і, звісно, Таланту від Бога”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

“Скажи мені, хто твій учитель…”

Слово Просвіти, №14 за 2025 рік

У Київському Будинку вчених відкрилась виставка художниці Марини Соченко – героїчної і харизматичної особистості, патріотки, матері двох Воїнів-захисників, волонтерки, великої подвижниці просвітницької ідеї, заслуженої діячки мистецтв України. Виставка присвячена 100-річчю від дня народження шістдесятника, художника-живописця, учителя пані Марини Віктора Зарецького. Це був вечір теплих і водночас трагічних спогадів про Учителя, про лиховісні часи несвободи у тоталітарній державі, про власні – “через терни до зірок”, про велетів духа Аллу Горську, Василя Стуса… – Дякую всім, хто прийшов на мою виставку, дякую Ользі Зарецькій і всій родині, яка запропонувала провести цей захід, директору і колективу Київського Будинку вчених, які підтримали ідею. Дякую друзям і гостям за теплі слова і побажання, за нашу багаторічну співпрацю і дружбу, всіх вас люблю, глибоко шаную і ціную, – сказала пані Марина. – Душа “повинна перебувати в аурі прекрасного”, любив повторювати Віктор Іванович. Саме така надихаюча атмосфера панувала на відкритті виставки. А ще розмова про мистецтво, про зміст, смисли, мистецькі ідеї, їх практичне втілення і саму кухню мистецтва. Не забуваймо – світом правлять Ідеї. Було відчуття, що ми в майстерні художника – неформально, тепло, в колі друзів. Це була саме та атмосфера, в якій генеруються ідеї. На виставці представлена як ретроспектива усіх віх моєї творчості різних років, починаючи з зовсім ранніх – “Гусячий рай” – і закінчуючи останньою на сьогодні – “Портретом Ірини Фаріон”, так і всіх тем і жанрів, у яких я працюю: портрети, жанрова, історична картина, пейзаж, натюрморт, розпис. Усі ці роботи пов’язані з моїм учителем Віктором Зарецьким, який мене навчив школи і ремесла художника. Життя художника нелегке і загрожене в тоталітарній системі, як і в будь-які часи, коли художник робить всупереч, а не гнеться під неї. “Україна повинна бути тому, що всупереч”, – сказав колись мені вчитель у далекі 80-ті. На цьому і стоїмо, на цьому стоїть наша Армія і вистоїть наш народ. “Всупереч ворогам, бо разом ми велика сила”, – підсумувала пані Марина. “Дивилися, слухали і чули, черпали з глибинного джерела спадщини нашого талановитого народу! У Марини Петрівни кожна робота, як – Пісня, як – Легенда, такий особливий, щемний гомін Душі. Це кроки до нашої Перемоги! Нас – Є!” – написала у Фейсбуці одна з шанувальниць творчості Марини Соченко Ольга Добровольська. Художній керівник театру “Дзеркало” Володимир Петранюк сказав: “Марина Соченко – членкиня Конгресу Українських Націоналістів, Українська майстриня художниця вищого ґатунку. Тож Театр української традиції Дзеркало вітає вірну доньку України з черговим мистецьким здобутком. Слава Нації!”. На думку учасниці хору “Гомін” Лесі Діденко, “тут представлені краса і талант, витонченість і велика любов до України і до її унікальної багатющої культурної скарбниці, з якої пані Марина черпає своє натхнення. Свого часу пані Марина написала і картину, присвячену нашому хору і Леопольду Ященку. Марина Соченко і її чоловік пан Петро Дейлик також співають у нашому хорі, а їхні сини захищають рідну Україну. Це дивовижний вечір серед краси українського мистецтва і людей, однакових по духу. Такі виставки надихають, українська пісня і рідна мова об’єднують, все наповнене світлом і почуттям радості. До того ж тут лунали пісні, що їх співає хор Гомін у виконанні всіх присутніх під акомпанемент нашого концертмейстера. Україна – це світло, а світло – це прояв Бога. Тож нехай Бог буде з Україною!”. Роксолана Хмара, дружина легендарного державника, Героя України Степана Хмари, так відгукнулася про унікальну виставку Марини: “Я завжди знала її як гарну художницю. Вона разом із чоловіком, розмалювали нашу військову капличку в церкві на Аскольдовій. Там ожили, під її пензлем, наші Герої, теперішні і минулі. Вона з часів Революції Гідності, з Майдану, постійно малює наших Героїв – живих і полеглих. А сьогодні я нарешті дійшла на її чергову виставку в цьому році. І знаєте, це правда, що все треба бачити вживу. Я вражена – нею як оповідачкою і її картинами, які бачив і виділив сам Маестро Віктор Зарецький, чоловік Алли Горської, яку знищили комуністи... Пані Марина багато розповідала нам про свого вчителя і натхненника Віктора Зарецького, який був фантастичною людиною і вчителем, говорив афоризмами і був неймовірно начитаним та дуже суворим до учнів. Часто говорив: “Якщо хочеш щось зробити, починай зараз, бо потім – це ніколи!”. Його величезний портрет закривавленої дружини Алли Горської, яку Ангел забирає на небо, не зітреться з пам’яті ніколи, – говорила нам Марина Соченко. На виставці мене ж особливо вразив портрет полеглої за Україну Ірини Фаріон (на фото). А також автопортрет художниці, портрети мами та баби Олени… Кланяюся пані Марині, її мужності і стійкості, адже двоє її синів на війні, молодший пішов захищати Україну, зовсім юним. Її талантові, невичерпному, всеосяжному, який охопив не лише писання картин. Але й уміння любити посправжньому, бути цілісною натурою, дієвою патріоткою”. Виставка Марини Соченко триває. Це не просто виставка, а концентрат духу, незламності, любові до України і, звісно, Таланту від Бога. Підготувала Галина ДАЦЮК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин