Суспільство · “Під час презентації говорили не лише про художню вартість книги, а й про її документальну силу”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Людський вимір війни
Слово Просвіти, №14 за 2026 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО
“Ехо голосів до Бога” – це сценічна рефлексія документальних історій жінок, які пережили війну. Дев’ять голосів розповідають про втрату, біль, силу та віру, що допомагає вистояти навіть у найтемніші часи. Мистецький проєкт покликаний нагадати про людський вимір війни та підтримати культурні ініціативи, які зберігають українську ідентичність. – Все почалося 8 березня 2022 року, – пригадала Ірися Руда, авторка п’єси, за якою була поставлена вистава. – Саме того дня я дізналася, що загинув син моєї подруги, якого змогли поховати лише 7 квітня. У п’єсі цю історію розповідає Секлета. Друга історія про хлопця, який загинув у 26 років, а через три дні після цього народилася його дитина. Почали збирати ці історії до купи і вирішили, що їх треба розповісти зі сцени. Це мій перший досвід як драматургині. Звернулася за допомогою до моїх подруг ротарійок Вікторії Гавренкової Rotary Club Kherson та Лариси Гутаревич Rotary Club Kyiv Balzac. Ми зателефонували директору-художньому керівнику Херсонського академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша, народному артисту України Олександру Книзі і запитали, чи не може він запропонувати нам режисера для роботи над виставою. Він сказав, що нам залюбки допоможе Сергій Павлюк. Друзі допомогли з приміщенням для репетицій. А потім вирішили: навіщо виїжджати, якщо можна показувати виставу й тут. Декорації допоміг зробити брат Сергія Павлюка Руслан, який займається виготовленням автентичного одягу. Учасниці вистави непрофесійні акторки, крім Єлизавети Сердюк, яка навчається в Національному університеті культури та мистецтв. Це Ганна Гришанкова, Вікторія Гавренкова, Лариса Гутаревич, Юлія Магомедова, Олександра Магомедова, Людмила Нізберг, Яна Слабінська та Світлана Юсубова. Працювали всі разом протягом трьох місяців.
Устигли показати виставу тричі. Вона вже живе своїм життям, з’являються нові емоції. Кожен глядач знаходить для себе свою історію, яка для нього найближча. Є плани показувати виставу й далі, можливо, навіть за кордоном, аби й там люди бачили та знали, наскільки болюче все те, що відбувається в Україні. А я маю плани як драматургиня, але про це трохи згодом. – Цей проєкт виник у бомбосховищі на паркуванні, – продовжив Сергій Павлюк, режисерпостановник, заслужений діяч мистецтв України. – Як на мене,
В Арт-просторі бізнес-центру “HERITAGE” (м. Київ) відбувся благодійний мистецький захід – вистава “Ехо голосів до Бога”. Проєкт створений у співпраці Театральної школи “Театріка” та Херсонського театру імені Миколи Куліша за підтримки Rotary Club Kyiv Synergy, Rotary Club Kyiv Balzac та Rotary Club Kherson.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
