Письменники і час · “Справжні поети таки народжуються на небі, але жити і творити їм доводиться на землі”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Дарунок неба Олесь Воля. Осяяння. Мудрості життя. – Житомир: Вид. “Рута”, 2025. 288 с.
Слово Просвіти, №14 за 2026 рік
“Що розумніша людина, то її спокусливіше тягне в товариство дурнів”, “Рай набагато гірший пекла, але ж цього по-справжньому ніхто не знає”, “Не обов’язково стріляти в когось, щоб убити себе”, “Релігії – одне з найдурніших, заплутаних занять, без яких людство не жило, не живе йне житиме”, “Великі поети зазвичай живуть бідно”, “Пиши брехню про себе – вийде правда про всіх”, “Розум – дурень, тож і заводить часто у безвихідь”, “На самому дні дурниць мудрість”, “Пам’ятники, як не крути як не верти, а виходить, призначаються для забуття тієї чи тієї конкретної людини, ніж для її показушного увічнення”, “Зазвичай, що дорожче обходиться жінка для чоловіка, то вона дешевша”, “Саме на програшах і виграю”, “Таким розумним став, що навіть усвідомив власну дурість”, “На те й пам’ять, щоб думки губити”, “Влада обмежених необмежена”, “Найбільші богохульники самі віруючі”, “Любов сама по собі ненависна”, “Найдужче люблять парадокси дурні й мудреці”. Відомий релігійний наратив “Не згадуйте Бога всує” Олеся Волі, здається, не стосується: він апелює до Бога часто з різноманітних приводів, але досить неоднозначно: то з позитивом, то з негативом, що викликає іноді подив, сумнів, а то й незгоду. Декілька прикладів: “Настояне на негараздах горе Богові миле”, “Не Природа на службі у Бога, а Бог Природі догоджає”, “Найбільше заплющує Господь Бог очі свої на творців малого калібру, бо ті не його конкуренти”, “Для Бога всі рівні. Навіть ті, котрі мізинця твого не варті”, “Час – кінь, загнуздати якого не під силу самому Богові”, “Нещасні й нещасливі завжди в дурній претензії до Бога”, “Любов, як і все інше, в руці Божій.
Але, Боже милий, як часто та рука чинить не по-божому…”, “Самотність дозволяє мені щомиті спілкуватися з Богом”, “Революціонер – це і є пряме посягання на Бога”, “Безкорисливі лише батьки й Бог”, “Бога завжди мало”, “Світ хоча й Богом створений, але якийсь недороблений”, “Бог такий самозакоханий, що до роздратування прикро займається суцільною дидактикою й цитуванням самого себе”, “Бог визнає тільки тих, що йому рабськи поклоняються, а не сумніваються як у ньому, так і в самому собі”, “Таке враження, що Бог служить високому начальству, агресивним паразитам та іншій – багаточисельній нечисті”, “Якщо жінка надумала зрадити своєму чоловікові, її не втримає сам Бог”, “Богинею не станеш, поки Бога не спокусиш”. Насамкінець автор зазначає: “З Богом і в Бозі не тільки жити, а й помирати не страшно”. Чимало афоризмів ілюструють прагнення письменника оригінально осмислити сьогодення чи узагальнити минулий досвід, хоч і констатує, що “афоризми не вигадують – їх посилає Небо”: “Таланти на прив’язі приречені”, “Якщо немає лю-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
