Пошта “СП” · “Багато читачів вже не матимуть ілюзій щодо угод з росією, які не варті паперу, на якому будуть підписані”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Чому не варто вірити країні z?
Слово Просвіти, №14 за 2026 рік
Модрина З корою чорною. Емоційні імпульси, які, наче хвилі, накочуються на читача, викликають двояке відчуття: захоплення красою й неупокореністю модрини, яка “триває” на межі буття-небуття, і тривоги, бо “сплелася з блискавицею…”. Алітерація (звук “р”) передає і характер дерева, і переживання художнього факту читачем, продовжуючи “життя” поетичного слова. Про таке явище писав Г.-Г. Гадамер: “Структурування звуку, рими, інтонації, співзвучности тощо – стабілізуючі чинники, які фіксують і призупиняють минущість слова, що проривається за свої межі”. Образ модрини пробуджує думку, змушує висновувати павутину асоціацій, у центрі якої дві субстанції – вічність з її непроминальною гордою красою і чітко відміряний відтинок тривання людини, природи, означений у вірші останнім, а тому акцентованим, словом “чорною”. Анатолій Онишко вміє поселити читача в просторі, який зігріває пізнаваними й теплими реаліями. Цей простір часто маркований власними назвами, які породжують відчуття співперебутого часу, співпережитої історії, тісного зв’язку з батьківською оселею, рідною землею і тими, хто тривав у цьому світі до нас: “прозора й світла Лімниця стрімка”, “з-за хмари виглядає Ґрофа”, “туманами бредуть химери, Карпати дивляться похмуро”. Образ гірського потоку в останній строфі поезії “Ґрофа” надзвичайно динамічний і притягальний. Порівняння несамовитого лету потоку з таким же несамовитим бігом коня (лексеми “кінь” немає в тексті — її замінює виразний метафоричний вислів – потік “запінив кам’яні вудила”), вживання дієслів із семою руху (летить, несе, стугонять) творять напругу, пробуджують чутливість до вібрацій живого світу: Потік летить несамовито, Запінив кам’яні вудила, З ударами несе він далі Каміння зрушене у доли, І стугонять його копита. В одному з віршів автор вживає містке й незвичне звертання – “химерний Духу з крученої чаги”. Хто він, отой Дух? Без сумніву, його спільник “з карпатських нетрів, вікових лісів”. Він охороняє таємниці гір і самого автора-ліричного героя. Чи не тому А. Онишко перед вічною дорогою знову прийшов у гори свого дитинства. Із самої душі вилились рядки ностальгійно-теплої (на жаль, останньої) поезії “Гори повлягались, як ведмеді” (яка свіжа і несподівана метафора!): Гори повлягались, як ведмеді, Крізь дрімоту щось, мабуть, бурмочуть, Три модрини, як списи сторожі, Із ущелин хмар торкнутись хочуть. Дуб покорчений встелив по кручі Скорченими зміями коріння. Папороть лапата в тиші ночі, Віриться, розквітне неодмінно. Три модрини, дуб, папороть – це ті образи, які творять дивовижну знакову цілісність, котра є виявом духовно-естетичного образу нації. Поезія Анатолія Онишка просякнута всеохопним почуттям любові до Карпатських гір, до природи рідного краю, тими глибинними кодами і знаннями, які були передані йому народом у формулах Вітру і Сонця, Землі і Неба. “Отаким він був, Анатолій Онишко, — написала я у присвяченій йому книзі “Перекладач Всесвіту”, – відчайдухом, який “сам рушав то в рабство, то у січ”, не для всіх зрозумілим, може, іноді занадто експресивним та імпульсивним, безкомпромісним, коли йшлося про важливе і принципове. Мав загострене почуття справедливості й глибокої відрази до будь-якої фальші. Не боявся висот, не згубив правдивої дороги. Понад усе любив Україну, життя, своїх коханих онучат і ... гори. І Духа в горах, який його завжди оберігав. Та все ж не вберіг від присуду невблаганної долі: дочасно догоріла свіча, дочасно спинився нестримний лет великого Майстра”.
Вадим ДЖУВАГА, історик, військовослужбовець ЗСУ
Є знаменитий вислів, який приписують залізному канцлеру Отто фон Бісмарку: “Договір з Росією не вартий клаптика паперу, на якому він написаний”. І справді, за багато століть існування Московської/Російської держави, неможливо згадати ті угоди, умови яких вона дотримувалась. Хоча наведений вислів знайомий багатьом, мало хто звертав на нього увагу. І звідти – майже дитяча образа: ну чому росіяни такі? Аналізувати сутність російської держави, топтатися на власних зобов’язаннях лише декому приходило в голову. Бо росіян вважали братами. Навіть 2014 рік не змінив ситуацію. Знадобилось повномасштабне вторгнення “небратів”, щоб у багатьох розплющились очі. І нарешті прийшло розуміння, що необхідно серйозно проаналізувати справжню історію стосунків росіян і їхньої держави з сусідами та іншими країнами, до яких здатні дотягнутися їхні загребущі лапи. Минулого року колишній голова київської “Молодої Просвіти”, популяризатор і дослідник історії України, публіцист Євген Букет, який з початку повномасштабної війни є співробітником інформаційного агентства Міністерства оборони України “АрміяInform”, на сайті агентства опублікував кілька десятків матеріалів щодо кричущої практики порушення московією/росією міжнародних зобов’язань. Цього року матеріали
Ольга ЛЕДО ГАЛАНО, поетеса, перекладачка, посол української пісні у світі, членкиня Координаційної ради МО “Поступ жінок-мироносиць у діаспорі”, м. Мадрид, Іспанія
До вшанування постаті Володимира Івасюка – легендарного композитора і співака, одного із засновників української естрадної музики, посмертно нагородженого званням Героя України, з нагоди його дня народження було організовано гостьову лекцію “Пісня буде поміж нас: роздуми про творчість Володимира Івасюка”, що відбулася в межах серії просвітницьких вебінарів та онлайн-лекцій “Цвіт української педагогіки: сучасне і минуле”. Велика вдячність організаторам: Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, відділу змісту і технологій педагогічної освіти, Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича, факультету педагогіки, психології та соціальної роботи, кафедрі музики, філологічному факультету, кафедрі історії та культури української мови, Чернівецькому обласному меморіальному музею імені Володимира Івасюка. Подія стала змістовним простором для осмислення спадкоємності поколінь і сили українвийшли окремою книжкою. 26 березня у Києві в Національній історичній бібліотеці України Євген Букет презентував свою книжку під назвою “Мирні угоди країни z”. У презентації взяли участь кандидат історичних наук, співавтор YouTube-каналу “Історія без міфів” Владлен Мараєв, історик, офіцер 112 окремої бригади ТрО ЗСУ майор Ігор Полуектов, начальниця управління гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України підполковник Діана Копаниця та виконувач обов’язків генерального директора Національної історичної бібліотеки України Тарас Боровський. На презентації побували представники бібліотек Києва. У вступному слові автор книжки “Мирні угоди країни z” Євген Букет наголосив, що він зібрав близько 50 договорів, які уклав і порушив теперішній агресор, починаючи з XIV до XXI століття. Особливу увагу автор звернув на договори московського царства з українськими гетьманами, які укладалися у XVII — XVIII століттях після кожних виборів наступного гетьмана України. Всі вони були порушені. Тому, зазначив Євген Букет, тепер – як Україні, так і іншим країнам, – підписуючи будьякі домовленості з країною-агресором, треба зважати на історичний досвід та не довіряти будь-яким обіцянкам російського хижака. Історик Владлен Мараєв нагадав, що вміння обдурити вважалося ознакою ро-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
