Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Іноді сказане тихо слово важить більше, аніж безкінечні волання”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Буковинська драма

Слово Просвіти, №14 за 2026 рік

Микола ШОТ Світлини із сайту Чернівецького муздрамтеатру Уже завчасу я був упевнений, що отримаю не просто велике задоволення від вистави, а справжній каскад емоцій, вражень, роздумів, занурюся в прекрасний буковинський простір з давніми народними обрядами й звичаями, барвистим вбранням, чудовими піснями та музикою. До того ж, кому, як не буковинцям, сповна відчути значиме й багате українське слово та струни серця самої Ольги Кобилянської. Безперечно, в театрі її імені, без творів буковинської царівни не обходиться жоден репертуар. Останні три роки тут не сходить зі сцени “Вовчиха”, маючи велику популярність у глядачів. Уперше цю новелу з народного життя (так визначила жанр сама авторка) в Чернівецькому музично-драматичному театрі поставили в 1960-х роках. І повернулася вона на тутешню сцену наприкінці 2023 року, саме коли відзначали 160-річчя від дня народження Ольги Кобилянської та століття написання “Вовчихи”. Хоча головна режисерка театру, народна артистка України Людмила Скрипка твердить, що справа полягає не в цих важливих датах – вона “завжди мала бажання поставити цей твір”. Бож який ще театральний колектив, як не з Чернівців, має доносити до шанувальників Мельпомени, хто така Ольга Кобилянська й що таке Буковина! Тому вже зараз готують нову постановку за твором письменниці, але за яким – наразі не розголошують. Інсценізацію й постановку водночас “Вовчихи” зробила сама Людмила Скрипка. Щоправда, додала деякі власні сцени. На її думку, Ольга Кобилянська – “глибока авторка, дає можливість працювати і фантазії, і ду- Наталія БІЛЬСЬКА Побувала на спектаклі Поліни Лучко про війну, Art line the- atre на Арсенальній. Перш за все, вітання з аншлагом – невеличке приміщення було забите вщерть, з двома приставними лавками майже на сцені та в проході! Вас цінують. Хоча дітям, мабуть, нелегко було грати з навислим на носі глядачем. Враження подвійні. З одного боку – чутлива тема, позитив від того, що діти, які пережили події в Бородянці, мають змогу передати, переосмислити, прожити це на сцені. І тут спектакль виступає, як арттерапія. З іншого – чи вдалося прожити, в якій мірі і що саме? І чи суголосні ці емоції та думки мені, глядачу? Декілька зауваг з цього приводу. Перша. Образ війни, як на мене, дещо ходульний. Там, де сподівалась почути гомеричний регіт, – невеличка пародія на нього. Де мені ввижались середньовічні “танці Смерті” – та ж картина (хотілось більше драматизму, протистояння, як скажімо, в танго, натомість – картинка поведінки аб’юзера та його жертви, де Україна постає інфантильною скиглячою особою. ші”. А ще пані Людмилу дуже хвилювала історія головної героїні в контексті теперішнього часу. Адже Зоя Жмут, яку з часом її чоловік назве Вовчихою, – передусім мама, нездійсненною для якої є мрія, аби її четверо дітей не працювали гірко на землі, стали багатими, а сама вона була “правдивою ґаздинею” та “правдивою панею” й усі заздрили її родині, при зустрічі на вулиці віталися, а відтак оглядалися й казали: “Жмути пішли”. Проте сліпа любов до дітей, марево багатства, непоступливість у своїх діяннях приготували їй цілком інше життя – сварки, непорозуміння у сім’ї, що призводить, зрештою, до трагедії. Тому режисерка-постановниця жанр вистави “Вовчиха” визначила як драму, додавши означення “буковинська”. Розуміємо, що географічно події розгортаються на Буковині, звідки родом і авторка. Тим часом режисерка-постановниця прагнула не просто на сцені переповісти складнощі життя і Зої, і її родини, а й допомогти глядачеві сповна відчути красу буковинської говірки, пісні, музики, вбрання, народних традицій, які глибоко закорінилися в цьому краю. Зокрема, у виставу органічно вкраплено сцени весільних звичаїв, а також пов’язаних зі збиранням врожаю, обжинками, переберією (Маланкою). Через усю постановку проходять чотири дівчини, на головах яких красується унікальний буковинський уро- Акторка Сніжана Кавулич у ролі Зої Жмут (Вовчихи) Сцена з вистави “Вовчиха” Чернівецький музично#драматичний театр ім. Ольги Кобилянської останнім часом гастролює з буковинською драмою “Вовчиха”. Ця постановка за однойменною нове# лою з народного життя Ольги Кобилянської нещодавно вже вчетверте з’являлася на сцені Національного акаде# мічного драматичного театру імені Івана Франка. Цю сце# нічну роботу в березні буковинці репрезентували також тернополянам.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин