Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Оригінал українською · переклад оновлюється
ЖИТТЯ ЇХ КРАЩЕ ВЖЕ СЬОГОДНІ. А НАШЕ?
Слово Просвіти, №15 за 2011 рік
Іван ТОМИЧ, почесний президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України
2010-й — рік, який нинішня влада пов’язувала з низкою соціально-економічних реформ. Якщо взяти, для прикладу, аграрний сектор, наше село, то в цій царині ще торік було обіцяно “краще життя вже сьогодні”. На превеликий жаль, ні конкретних кроків уряду, ні програми завершення реформ в аграрній сфері суспільство так і не угледіло. Маю власну думку з цього приводу. Насамперед усі реформи в сільському господарстві держави було розпочато ще в дев’яності роки минулого століття. І сьогодні просто не коректно заявляти, що ми буцімто тільки-но стартували. Реформи дев’яностих були першим етапом. Другий етап — це кінець 1999-го — 2000 рік. Час, коли тодішньою владою — адміністрацією Президента та урядом — справді зроблено серйозні кроки назустріч селянам у реформуванні аграрного сектору, і ми отримали незабаром позитивні результати. Так, за підсумками 2000 року українське фермерство збільшило площі земель для свого користування вдесятеро, тобто настільки, скільки було набуто за всі дев’яності роки до 1 січня 2000-го. Це свідчення того, що старт у реформуванні був справді активним і результативним. На превеликий жаль, “відкат” реформ відбувся вже наступного року… Намітилася тенденція формування великих латифундій. Це стало поворотом у реформах, які були започатковані у кінці 1999- го. Нині було б логічно проаналізувати, оцінити стан реформування аграрного сектору, розвитку села. А в цьому контексті запропонувати хліборобам план продовження реформування. Як не гірко, але такого підходу до цієї вкрай важливої справи й на обрії не помітно. 2010 рік називають “реформаторським”. Як можна порівнювати його з 2000-м, коли кількість фермерських господарств за “реформаторський” рік зменшилася на дві тисячі? Було 43 тисячі, лишилась 41… Із тих, що залишилися, лише невеличка частинка діє достатньо активно, а більшість ледь тримається на плаву. Це яскраве підтвердження того, що декларації влади щодо реформ і запевнення щодо зміцнення села були дешевим базіканням. Тепер звернімо увагу на ситуацію, що склалася в аграрному секторі та в сільській місцевості країни торік, порівняно з 2000-м роком. Десять років тому ми мали зовсім інше територіально-адміністративне обличчя. В Україні нараховувалось понад 31 тис. населених пунктів. На сьогодні їх менше 28 тис. У 2000-му діяло близько 18 тис. різних форм сільгосппідприємств. Нині — лише близько 14 тис.
Світ не перестає дивуватися: як може така багата на землі й працьовиті руки країна нидіти в бідності й рабстві? Не розуміє й того, як може влада кидати напризволяще свого годувальника. Нищення українського селянина як носія національної ідентичності триває не одне століття. Суспільство від того не виграє. І те, що відбувається сьогодні на селі — це ніби проекція нашого майбутнього. Про причини й наслідки — стаття людини від землі.
Структура сільськогосподарських земель за формами власності (станом на 01.01.2001)
Площа с>г угідь Вид господарських формувань Кількість формувань, од. Всього тис. га В середн. га/1 ф>ня
Господарства громадян — 9736 —
ФГ 38 400 1992 52
СГП 17 422 25 688 1500
Агрохолдинги 15 203 14 500
Середні розміри ферм*
Країна Первинний рік обліку Розмір, га Первинний рік обліку Розмір, га Серед. річний темп прир., %
Австрія 1980 12 1990 12 —
Бельгія 1979 12 1997 18 2,8
Канада 1981 207 1991 242 1,6
Данія 1979 24 1993 37 3,2
Франція 1979 23 1993 35 3,1
Фінляндія 1970 7 1994 10 0,5
Німеччина 1979 14 1993 20 2,6
Греція 1979 4 1993 4 —
Ірландія 1975 22 1993 27 1,1
Італія 1979 6 1993 6 —
Японія 1975 0,8 1993 1,2 2,6
Нідерланди 1979 14 1993 17 1,3
Нова Зеландія 1977 310 1990 224 -2,7
Норвегія 1975 8 1993 11 2,4
Іспанія 1987 14 1993 18 4,1
Швеція 1975 23 1990 29 1,8
Великобританія 1979 64 1993 67 0,3
США 1970 368 1993 473 1,2
ЄС (12 країн) 1980 12 1997 16 2,4
* Джерело: OECD. Agricultural policy report and the rural economy in OECD Countries. Brussels, 2001. P. 32–33.
пінь демографічно-економічної анемії українського села. Але повернімося до наших латифундій. Сьогодні деякі компанії загарбали по півмільйона гектарів земель сільгосппризначення. Є й такі, що ось-ось стануть “мільйонниками”! Подібного нема на жодному континенті світу. Якщо збережеться така тенденція, то в 2012-му агрохолдинги користуватимуться вже половиною сільгоспземель держави. Це — соціально й політично небезпечно для країни, це пряма загроза нових кризових явищ. А тепер конкретніше. Близько ста компаній нині володіють понад десятьма мільйонами гектарів землі. Вони спромоглися створити для селян лише близько ста тисяч робочих лем, коли поголів’я худоби та птиці там зменшилось у 20—30 разів, де на всю вулицю кукурікає один півень і де корова мало не релікт? До речі, у порівнянні з 1990 ро" ком поголів’я великої рогатої худо" би по Україні зменшилось уп’ятеро. Цілком зрозуміло, що це призво" дить до вимирання та знищення на" ших сіл. Ми перетнули критичну межу з виробництва молока. Щоб наповнити внутрішній ринок споживання цим продуктом, вже сьогодні мусимо докласти титанічних зусиль, аби мати позитивний результат бодай років за п’ять. Така ж ситуація з м’ясом. Лише один показник із тваринництва в нас успішний: зростає кількість поголів’я кіз. Він свідчить лише про одне: високий сту-
Проте великі сільгосппідприємства (латифундії), яких у 2000- му нараховувалось трохи більше десятка (мали приблизно 200 тис. га землі), розрослися, як гриби після дощу. Нині вони володіють 10 млн гектарів землі, і кожна латифундія має в середньому не 14 тис. га як у 2000-му, а 100 тис. Таким чином, близько сотні вели" ких грошових мішків підгребли під себе третину українських чорно" земів. Це вкрай негативна тенденція для розвитку українського села. Бо саме через латифундистів кількість наших сіл зменшилася більш ніж на чверть, повним ходом занепадає сільська інфраструктура. Масово відпливає працездатний людський капітал. Вітчизняні та іноземні власники компаній не переймаються проблемою створення нових робочих місць, державною продовольчою стабільністю, нарощуванням сільськогосподарського виробництва. Яскравий приклад — криза з гречкою, картоплею, овочами, борошном… Це дуже небезпечні симптоми. Однак якщо у рослинництві потенціал хоча б частково збережено, то в тваринництві бачимо справжнє цунамі. Як же сподіватися на село у вирішенні продовольчих проб-
Частка виробництва продукції особистими селянськими господарствами
98
100
88 86 82
80
51
60
%
40
20
0
Карто ï ля Î во чі Фрукти Ì î ло ко Ì 'ясо
«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗
