Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “23 квітня 1828 року зійшла нова зоря – Олександра Білозерська, а в її галактиці з’явилося аж три сонця – Куліш, Шевченко і Костомаров”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Мемуарно0епістолярна Галактика Ганни Барвінок

Слово Просвіти, №15 за 2025 рік

У Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбулася презентація другого тому “Зібрання творів” Ганни Барвінок. Книга вийшла друком ВД “Простір” 2023 року. Упорядники видання – Василь Шендеровський та Василь Яременко. Присутні мали унікальну можливість заглибитися у світ літературної спадщини Ганни Барвінок – талановитої авторки, що відображала у своїх творах глибину народного життя, психологізм людських взаємин і боротьбу за українську ідентичність. Василь Шендеровський, упорядник книги, детально розповів про дослідницьку роботу, представив унікальні архівні матеріали, які стали її основою. Його доповідь пролила світло на маловідомі факти з життя Ганни Барвінок, її вплив на формування українського літературного простору та роль у культурному середовищі XIX століття. Окрему увагу було приділено зв’язку Ганни Барвінок із видатними постатями того часу, такими як Іван Пулюй, Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко. Вони, кожен у своїй сфері, сприяли розвитку української мови, науки та літератури, залишивши після себе неоціненний спадок. Атмосфера заходу була сповнена натхнення, глибокої поваги до української культурної спадщини та її значення в сучасному контексті. Учасники мали змогу не лише більше дізнатися про творчість Ганни Барвінок, а й подискутувати про роль жінок у літературі XIX століття, їхні виклики та внесок у розвиток української думки. Модерувала Олена Нужна, директорка ВД “Простір”. Пропонуємо вашій увазі вступне слово до другого тому – “Мемуарно-епістолярна Галактика Ганни Барвінок”. Сподіваємося, що вона не лише відкриє нашим читачам цю дивовижну постать, а й заохотить когось придбати книжку, яка вийшла коштом упорядників. Тетяна ОЛЕЩЕНКО, Василь ЯРЕМЕНКО В епістолярній спадщині Ганни Барвінок справді стільки листів, як зірок у Чумацькому Шляху, і кожен присилає нам світло з віддалі майже в 195 років. Тоді у чернігівському небі над Борзною, а точніше над хутором Мотронівкою, 23 квітня 1828 року зійшла нова зоря – Олександра Білозерська, а в її галактиці з’явилося аж три сонця – Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко і Микола Костомаров. На жаль, ще жоден літературознавчий телескоп не заглянув у цю, образно кажучи, галактику із науковою фундаментальністю. Початок уже є. Письменник Іван Корсак написав історичний роман “Перстень Ганни Барвінок” (2015), щоправда, використав тільки львівські джерела і переважно ті, що стосуються її чоловіка, чи, як вона називала, – дружини – Пантелеймона Куліша. Не так давно Ірина Власенко подарувала читачам книгу “Саша” (2022) – так звали в юності майбутню письменницю. Цього ж року Григорій Самойленко видав монографію “Пантелеймон Куліш і Ганна Барвінок: доля, Україна, любов Олександра Білозерська*Куліш з чоловіком Пантелеймоном Кулішем. 1877 р. (мотронівський період життя і творчості)” (2022), в якій на великому фактичному матеріалі розкрито багатогранні та специфічні особливості життя і творчості цих видатних людей. Щодо епістолярної і мемуарної спадщини також є початки... Професор Василь Шендеровський, пишучи книгу про славетного українського вченого-фізика Івана Пулюя, не міг обійти його листування з Ганною Барвінок. Книга “Ганна Барвінок” (2001) побачила світ до 170-річчя від дня народження письменниці (за упорядкування Володимира Яцюка). У 16-томному зібранні наукової і епістолярної спадщини Бориса Грінченка опубліковано його листування з Ганною Барвінок (“Епістолярна спадщина”, кн. І, с. 46-168): разом 96 листів. Але всіх листів Ганни Барвінок до Бориса Грінченка – 175. У “Епістолярній спадщині” подано тільки ті листи, на які Борис Грінченко відповів. У цьому виданні подаємо всі 175 листів до Бориса Грінченка. Ерупа науковців Чернігівського музею ім. В. Тарновського під керівництвом директора музею С. Лаєвського підготувала ґрунтовний том листування письменниці з чернігівським адвокатом Іллею Шрагом. Кожен лист має многоцінні в науковому значенні примітки і коментарі. Пані Світлана Короненко в кількох номерах журналу “Київ” публікувала працю чернігівських науковців, але, довідавшись, що музей має видати це листування окремим томом, на жаль, припинила публікацію в “Києві”. Журнальна публікація не завадила б. Коли 2-й том творчої спадщини вже підготували до друку, пощастило виявити у московському “Российском государственном архиве литературы и искусства” (РГАЛИ) два фонди Кулішів – 235 і 238. 235 фонд має 574 одиниці збереження матеріалів Ганни Барвінок. Враховуючи, що окремі одиниці збереження, як наприклад “Листи до невідомих адресатів”, налічують 114 сторінок, записи Ганни Барвінок українських пісень – 74 сторінки, зберігаються тут також недруковані ще оповідання, повість, водевіль, оперета, записи для написання спогадів, дві фотографії, вірші – то це все може скласти два спорих томи по 600 сторінок кожен. За всі роки радянської влади у фонди Ганни Барвінок не заглядав не тільки літературознавчий телескоп, а навіть звичайне око науковця. А там листи Ганни Барвінок до Н. Кобринської, М. Лободовського, М. Грушевського, листи зі звертанням до адресатів по імені і по батькові, але без вказівки прізвищ, які московські архівісти встановити, зрозуміло, не могли. Ці фонди – українське національне багатство, яке досі не зацікавило жодну з наукових інституцій чи бодай якийсь національний університет, що їх сьогодні в Україні пів сотні. Все це викликає сумні роздуми. Щоб повернути сьогодні це багатство бодай у копіях, потрібні не лише значні зусилля науковців, але це вимагає належної урядової програми. У 60-х роках я (В. Я.) познайомився з професором Г. Колядою, який врятувався від репресій, виїхавши в Душанбе (колись Сталінабад), де працював в університеті. Закінчилась “хрущовська відлига”, і він знову поїхав у Душанбе, залишивши у Києві збережену бібліотеку, а з собою забрав велику колекцію прижиттєвих видань П. Куліша з дарчими посвятами Ганні Барвінок. У 1973 році я (В. Я.) був на факультеті підвищення кваліфікації Московського університету. Там перебувала також колишня аспірантка Г. Коляди в університеті Душанбе. Як виявилося, вона переглядала ту колекцію у професора і була захоплена книжковими раритетами. Думаю, що книги Куліша після смерті Г. Коляди потрапили до неї, а можливо, перейшли до якихось наукових фондів. Пошуки тієї колекції також мали б підтримати на державному рівні. Отже, наукове вивчення спадщини Ганни Барвінок ще попереду. Наше видання хай буде його добрим початком. Центральним у комунікаціях Ганни Барвінок є її листування з Борисом Грінченком. Частково на ньому і зупинимося, залишаючи читачам самостійно вчитатися і вслухатися в ті проблеми, які були актуальними у добу Куліша, Ганни Барвінок, Бориса Грінченка, Івана Нечуя-Левицького й інших її адресатів. Після смерті Ганни Барвінок залишилася не лише літературна, але й чимала епістолярна спадщина (листи до офіційних осіб – цариці, великого князя, в редакції журналів і газет, до рідних – сестер, братів, племінниць). Більша частина її архіву ще потребує детального дослідження. Близько двох з половиною тисяч листів Ганни Барвінок можуть скласти цілу бібліотеку. Укладаючи том епістолярію Ганни Барвінок змушені були подавати не вибрані листи, а вибраних адресатів – письменників і вчених: Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Івана Пулюя, Василя Тар- Хата Пантелеймона Куліша у Мотронівці на Чернігівщині. 1899 р. Олександра Білозерська*Куліш у молоді роки. Художник Андрій Горонович. 1847 р. новського, Івана Нечуя-Левицького, Миколи Шаховського, начальника Головного управління у справах друку, керуючого III відділом власної Його Імператорської Величності канцелярії і начальника штабу Окремого корпусу жандармів, генераллейтенанта Леонтія Дубельта, шефа жандармів, начальника III відділу імператорської канцелярії Олексія Орлова та інших. Листування Ганни Барвінок умовно можна поділити на два періоди: перший період (тривав до смерті П. Куліша) і другий період (після його смерті). У перший період Олександра Куліш листувалася переважно зі своїми родичами. Це було родинне листування. Із адресатів, з якими письменниця не була споріднена, – імператор Микола І. Л. Дубельт, О. Орлов, яким вона писала, клопочучись за свого чоловіка, засланого в Тулу, прагнучи полегшити його долю і повернути із заслання. Важливе із джерельного погляду листування з Іваном Пулюєм, з яким активно листувався Пантелеймон Куліш. Ганна Барвінок шанувала Пулюя, ставила на один рівень зі своїм чоловіком. Це була дуже висока оцінка. У листах Пантелеймона Куліша до Пулюя часто є її приписки. Після смерті Пантелеймона Куліша листування не тільки не припинилося, а й пожвавилось. Іван Пулюй підтримував письменницю, допомагав їй. Завдяки його зусиллям побачив світ переклад Біблії українською мовою, зроблений Кулішем, Нечуєм-Левицьким і Пулюєм. Пулюй назвав Олександру Куліш “українською Беатріче”, порівнюючи її з коханою італійського поета Данте Аліг’єрі, символом ідеального кохання (лист від 19 липня 1882 року). Другий період листування почався після смерті чоловіка. Трохи одійшовши од горя, Ганна Барвінок узялася за справу свого життя – видання всіх творів Пантелеймона Куліша. Відчуваючи брак досвіду і освіти, нестачу коштів і фізичних сил, письменниця почала активну переписку з різними культурними діячами, сподіваючись на допомогу у виданні спадщини Пантелеймона Куліша. Одним із найактивніших адресатів (і адресантів) Ганни Барвінок був видатний український письменник, громадсько-політичний діяч, вчений Борис Грінченко. Активне листування між ними почалося у червні 1897 року, невдовзі після смерті Пантелеймона Куліша. У кожному листі Ганни Барвінок сум за покійним чоловіком, згадка про його невтомну працю і їхнє спільне життя, а головне – про його заслуги перед Україною. У листі до Бориса Грінченка від 18 квітня 1898 року Ганна Барвінок інформувала: “Багато за прірвою (за кордоном. – Т. О., В. Я.) лежить добра, надрукованого моєю дружиною! “Товітові словеса”, “Дзвін”, “Хуторна філософія”, “Шекспірові твори”, “Позичена кобза”, “Магомет і Хадиза”. “Маруся Богуславка” я і не знаю, чи є надрукована. А скілько лежить недрукованого!”. Пись-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин