Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Цікаво знати · “Введення в обіг кожного знаку поштової оплати – подія для філателістів”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Неопалимість поштової марки

Слово Просвіти, №15 за 2026 рік

Валерій ЧЕРЕДНИЧЕНКО Вирішити проблему вдалося завдяки ідеї елітного вчителя-реформатора Роуленда Гілла маркувати листи з передоплатою за єдиним тарифом. Для втілення її в життя знадобилося майже п’ять років колективної, під його керівництвом, напруженої творчої роботи. Так з’явилися не лише поширені твори промислової графіки у вигляді мініатюрних наліпок (які пізніше стали називатися поштовими марками), а й ще один атрибут державності та сегмент культури новітньої світової цивілізації. Перша марка, названа через її колір і номінал в 1 пенс “Penny Black” – “Чорний Пенні”, була введена в обіг 6 травня 1840 р. у Лондоні. Вітчизняна філателія бере свій відлік з початку застосування марок на українських землях: в Австрійській імперії – 1850 р. і Російській – 1858 р. Незважаючи на століття примусової асиміляції українців, уроджений потяг до поштових марок як носіїв державності зберігся й ніколи не згасав. Розглядаючи альбоми/клясери, з виставленими в хронологічній послідовності національними марками, цікаво спостерігати, як найвищі точки уявної кривої лінії філателістичного народного піднесення дивовижно засвідчують та гідно ілюструють доленосні історичні явища: державність початку ХХ ст., воскресіння Незалежності та бойову звитягу сучасної російсько-української війни. Державність початку ХХ століття Відомий німецький експерт-філателіст 20-х років минулого століття Генріх Келер, маючи на увазі марки періоду УНР і ЗУНР (біля двох десятків авторських мініатюр й понад 2,5 тисяч царських марок із надруками на них тризубів), проголосив: “Україна – це золото”. Після поразки змагань за незалежність цим привласненим спадком скористалися більшовики. З ініціативи Леніна були створені державні органи для закордонної торгівлі українськими марками, повістками (конверти, картки із надрукованими знаками оплати тощо). Але продавати тисячі різних мініатюр було неможливо без спеціальних реєстрів, був привласнений і рукописний Каталог марок, укладений В. Сапожниковим та Б. Бабицьким (очільниками філателістичного товариства “Україна” з правлінням у столичному Харкові і його відділеннями в Житомирі, Дніпрі, Запоріжжі, Києві, Миколаєві, Слов’янську). Пізніше ця праця, скорочена й “відредагована”, була опублікована під назвою “Каталог почтовых марок и цельных вещей. Под редакцией Ф. Г. Чучина, Москва, 1928”. У проміжку між двома піками популярності, в час УНР/ЗУНР й першими роками відновлення Незалежності, національна філателістична неопалимість збереглася в вигляді “жаринок” – чотиримаркової емісії УСРР та закарпатською мініатюрою. Серія 1922 р. з чотирьох марок “Пошта У.С.Р.Р. Допомога голодуючим”, була надрукована завдяки зусиллям харків’ян в Берліні і в 1923 р. короткочасно й обмежено використовувалася поштою в Україні. Північні сусіди занесли ці знаки, із зображеннями Т. Шевченка і трьох національних алегорій, у свої каталоги. Але в зарубіжних фірмових довідниках-фоліантах – включно з поважною працею в діаспорі Івана Булата 2003 р. – і в Україні вони є українськими й можуть бути “ілюстрацією” до телеграми (провісниці системного геноциду) Дзержинського, надісланої Леніну з Харкова 26 червня 1920 р.: “Місцеві комуністи недоноски, а місцева інтелігенція суцільно петлюрівська”). Другою незгасимою іскрою є марка Закарпаття, присвячена проголошенню в Хусті 15 березня 1939 р. Карпатської України. Як відомо, за роки десятиліть й зміни поколінь кривава радянська влади досягнула значних горе-успіхів в еволюції національної свідомості. У цьому була використана й філателія, яка після Другої світової війни пережила світовий пік популярності, включно з срср. У цей час в Україні з’явився понад мільйон, переважно пропагандистських, радянських марок. Воскресіння Дивом незаборонені марки УНР-ЗУНР, але без права про них писати й виставляти, колекціонували одиниці. Тоді ніхто не відав, що ці збірки – неопалимий скарб, який у свій час заполум’яніє, трансформуючись у національну свідомість, активну боротьбу за проголошення Незалежності та участь у державотворенні. Після падіння “залізної завіси” пришвидшеному національному відродженню, включно з філателією, сприяла діаспора. Стало відомо, що в зарубіжжі, українці упродовж десятиліть створили неоціненний культурний спадок – тисячі “поштових марок”, енциклопедичного, переважно невідомого, забороненого у “вільній” Україні, змісту, як, наприклад, мініатюри, присвячені 100-річчю заснування “Просвіти” (1968) та Науковому товариству ім. Тараса Шевченка – 80-річчю (1953) і 100-річчю (1973). Розпочався цей кропіткий натхненний літопис 1946 р. в італійському таборі особливого призначення Ріміні, створеному для тимчасового утримання українських борців за незалежність. У таборі, окрім церкви, клубу, діяла й пошта та було випущено біля 30 марок. Після закриття табору й розпорошення його мешканців по всьому світу відомий діяч діаспори Любомир Рихтицький за період з 1949 р. (Реґенсбург, Німеччина) по 1983 р. (Чикаго, США) випустив понад 4 тис. марок і блоків підпільної пошти України. Проголошення Незалежності, а отже, відродження національної філателії, збіглося у часі з поступовим затуханням колекціонування марок в світі. Але розпад срср та Югославії й поява нових країн і марок сприяли глобальному піднесенню царини колекціонування. Українські радянські філателісти вже 1989 р. відчули перспективу звільнення від периферійної меншовартості й нагоду зайняти гідне місце серед країн світу. Першими кроками на шляху до створення національних марок/філателії стало перейменування 4 січня 1990 р. радянського Українського республіканського відділення Всесоюзного товариства філателістів у Спілку філателістів УРСР. 16 липня цього року була прийнята Декларація про державний суверенітет, а 21 серпня правлінням СФ, очолюваним Володимиром Бехтіром, було прийняте рішення про підготовку, вільного від москви, проєкту Статуту СФ. 5 вересня 1991 р., після проголошення незалежності України, “Спілку філателістів УРСР” було перейменовано на “Спілку філателістів України”, пізніше – в Асоціацію філателістів України (АсФУ). Через тривалу денаціоналізацію та вплив на суспільство п’ятиколонної ідеології поява й становлення української марки була, у порівнянні, наприклад, з республіками Балтії, непростою. Водночас створення кожної нової марки зустрічалося великими чергами з ночівлями делегованих громадських представників у телеграфній залі столичного Поштамту. Складність звільнення від асиміляції проявилася у налагодженні власного виробництва марок. Лише в 1994 р. 5 перших знаків із 22 були надруковані в Україні, а остаточне звільнення від московських послуг відбулося з 1997 р. Поступово з кожним роком і десятиліттям українська державність міцніла, дзеркально відображаючись у філателії, яка незворотно ставала складовою європейської та світової спільноти. Залишивши труднощі та перешкоди позаду, на кінець 2014 р. кількість сучасних марок сягнула понад 1400 каталожних номерів. Найважливішими подіями, що якісно відобразилися на здобутках національної марки/філателії, були: позитивна – утворення 1999 р. дирекції “Видавництво Марка України” і негативна – її брутальна ліквідація 2009 р. Війна Про те, що в українського люду існує особливе, шанобливе ставлення до її величності марки, свідчать дві події воєнного часу: виникнення “Пошти Майдану” та на очах усього світу народний вияв патріотизму і нескореності, обумовлений поштовими знаками. “Пошта Майдану” виникла в лютому 2014 р., у зв’язку з необхідністю доставки листів підтримки учасникам бойових дій на Донбасі, у вигляді зібрань волонтерів перед центральним входом до столичного Поштамту. Активістами, далекими від філателії, було розпочато виготовлення безкоштовних марок. Серед перших таких знаків є, наприклад, мініатюра з образом світлої пам’яті Сергія Нігояна, який підкорив серця українців проникливим декламуванням віршів Кобзаря на палаючому Майдані і став одним з перших героїв Небесної Сотні. За два роки було створено понад 150 художніх мініатюр. Як і марки діаспори, вони є цінним національним культурно-історичним спадком. Введення в обіг кожного знаку поштової оплати – подія для філателістів, оскільки тільки в цей день можна виготовити цінне правдиве “свідоцтво про народження марки”, так званий КПД – конверт першого дня. 12 квітня 2022 р. поступили в обіг, з ініціативи директорки Департаменту “Укрпошти” Наталії Мухіної й члена редакційно-художньої ради Вадима Іщенка, мініатюри “Русскій воєнний корабль, іді…”. Марка, безумовно, цікава, але не настільки, щоб викликати до неї особливий інтерес. Ніхто в той день не міг відати, що назва мініатюри – це закляття, яке в наступні два дні здійсниться, і головний крейсер ворожого флоту “Москва” буде потопленим. І як тільки це сталося, марки і КПД стали відомими на весь світ, ціна на них на аукціонах світу підскочила до фантастичного рівня; кількість філателістів в Україні миттєво збільшилася у сотні разів; популярність і зиск пошти казково зросли. Черги за мініатюрними папірцями у дні війни продемонстрували всьому світові не лише потребу в збереженні марки, а й патріотизм і мужність українців. За два роки вогонь неопалимості поступово затих, але не погас. За цей час відбулося омолодження й поповнення філателістичної спільноти волонтерами та військовими. Бути чи не бути Захоплені колекціонуванням філателісти з хвилюванням усвідомлююють, що предмет їхньої уваги – історично малолітня поштова марка, внаслідок докорінних змін у споконвічному листуванні, стає для пошти зайвою. І тому, незважаючи на державну вагу мініатюрних папірців, їхній випуск в Україні, як і в інших країнах світу, з волі відомчих адміністрацій може бути будь-коли припиненим. Продовжити існування марки може наділення її статусом нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Україна, проявивши амбіційність і певні зусилля, може стати світовим лідером у реалізації такого проєкту, зважаючи на сучасний її міжнародний престиж та не безпідставні сподівання на підтримку Всесвітньої асоціації з розвитку філателії Всесвітнього Поштового Союзу і Великої Британії – батьківщини марок й володарки Як відомо, поштова марка народилася у час стрімкого виробничо!фінансового роз! витку Великої Британії з потреби реформувати пошту, щоб пришвидчити доставку й спростити розрахунки у стрімко зростаючих обсягах листування.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин