Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт#калейдоскоп · “Жити, не очікуючи смерті” – це історія про мистецтво і пам’ять, про славу і самотність”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Бути живою

Слово Просвіти, №15 за 2026 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Світлини Едуарда Межула Це історія останнього літа життя легендарної французької акторки Сари Бернар. Сюжет розгортається на узбережжі Середземного моря, де хвора, але сповнена внутрішньої сили акторка разом зі своїм багаторічним компаньйоном Піту реконструює історію власної слави, сповнену іронії та гіркої самотності. Спогади про власні тріумфи, блискучі ролі та бурхливе особисте життя переплітаються з теперішнім – тихим, крихким існуванням, наповненим внутрішньою гідністю. Перед нами постає образ жінки, яка прожила життя сповна й навіть перед обличчям хвороби не відмовляється від своєї головної ролі – бути живою. “Жити, не очікуючи смерті” – це історія про мистецтво і пам’ять, про славу і самотність, але передусім про вибір жити попри все. Про здатність зберігати гідність, іронію та жагу до життя навіть тоді, коли завіса вже майже опустилась. Про роботу над виставою ми попросили розповісти акторів. Олена Хижна, заслужена ар/ тистка України, виконавиця ролі Сари Бернар: “Думаю, що кожен чув про Сару Бернар. Це був один із взірців, на який ми орієнтувалися у студентські роки. Відтоді минуло сорок років моєї роботи у Молодому театрі, і я знову повертаюся до цього славетного імені. Коли мені запропонували цю роль, то спершу була здивованість і обережність. Коли прочитала п’єсу, то зрозуміла, що грати Сару Бернар – це велика відповідальність. Адже кожен по-своєму уявляє, якою вона була, як грала. І я розуміла, що створити образ, який би подобався всім, неможливо. Але мені захотілося ризикнути. Сама п’єса давала можливість різнобічно показати характер Сари Бернар. Вона справді була великою майстринею, могла грати все. Крім жіночих грала чоловічі ролі, приміром, Гамлета. Грала і в трагедіях, і в комедіях. У п’єсі є комедійний момент, де вона грає клоуна. А щоб показати актрису, яка все це вміє, треба мати певні театральні навички і здібності. Я вирішила, що зможу це зробити, бо Міністерство культури України включило “Традицію приготування “шпачків” на Городищині” до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. “Шпачки” – це невеликі (3-5 см) смажені пиріжки з картопляною начинкою, обсмажені з двох боків на сковорідці в олії до золотистого кольору, присмачені часниково-олійною поливкою. Їх подають як окрему страву або додаток до перших страв. “Традиція приготування “шпачків” на Черкащині – це і про досвід виживання, і про зв’язок поколінь. Маємо підтримати ці практики й допомогти громадам їх зберегти. Адже саме так ми укорінюємо нашу культуру”, – сказала віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – міністерка культури маю великий досвід. Адже в театрі зіграла більше 100 головних ролей. Тому все-таки наважилася. У попередніх постановках, які ми робили разом із режисером Тарасом Криворученком (“Анархіст”, “Тектоніка почуттів”, “Осінній блюз”), багато персонажів. А в цій лише дві дійові особи. Отже, робота над новою постановкою відрізнялася тим, що це був спокійний процес усамітнення на двох акторів і режисера. Можна сказати, що це була робота в кайф. Ми працювали із задоволенням. Йшли назустріч одне одному. Я давно не “куштувала” такої класної творчої роботи. Опинилася у процесі, де все спокійно, розмірено. Звісно, ми втомлювалися емоційно, бо бували виснажливі репетиції. Хтось міг сказати: “Я більше не можу, у мене не працює мозок”. Тоді зупиняли репетиції дещо раніше запланованого. А бувало, що їх подовжували. Ми самі керували часом і процесом. Мабуть, це один із найпрекрасніших репетиційних процесів у моєму житті. Разом із режисером Тарасом Криворученком ми зробили багато вистав. Він детально розбирає для актора кожну роль, добре На камерній сцені Київського національного академічного Молодого театру відбулася прем’єра вистави “Жити, не очікуючи смерті” за п’єсою Джона Маррелла. Її жанр визначили як театральну історію.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин