Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Мовні експерименти геополітичних пройдисвітів

Слово Просвіти, №16–17 за 2020 рік

Володимир СЕМИСТЯГА, голова Луганського обласного об’єд­нання Товариства “Просвіта” Тиждень тому у псевдовладних коридорах так званої “ЛНР” відбулась чергова очікувана подія. Після рішень верховодів самоназваної республіки про використання “історичної” назви обласного центру і новоявленої столиці — “Ворошиловоград”, процес поступової ліквідації квазидержав у Донбасі став набувати реальних рис. Триває односторонній рух позазаконних верховодів ОРДЛО з російськими паспортами в бік інтеграції до “матінки Росії”, що, втім, не знаходить підтримки — принаймні всебічної — з боку останньої. Приєднувати до власної неосяжної території норовливий Донбас на кшталт Криму до геополітичних планів Путіна й Ко, обтяжених міжнародними санкціями, не входить. І все ж проводирі псевдореспубліканських утворень на тимчасово не контрольованих українською владою східних теренах Донбасу запобігливо прагнуть засвідчити свою вірнопідданість кремлівському вождю. Цього разу — через “ухвалення” “народним собранієм” чергового антиукраїнського “закону”: “Державною мовою ЛНР є російська мова”. Тобто, відтепер українська мова в так званій ЛНР позбавлена статусу державної. Що ж ці дії луганських колаборантів реально означають на практиці? З одного боку, значення згаданого вище акту для мешканців окупованого рашистами Луганська й околиць близьке майже до нуля. Адже всі шість попередніх років існування проросійських квазідержав ніхто з провідників ЛНР українською не виступав, офіційні документи нею не оприлюднювали, пресу не видавали, а викладання в навчальних закладах було переведено на “общєпонятний чєловєчєскій”. Для України правова нікчемність аналізованого рішення “лнрівських депутатів” дорівнює нікчемності інших їхніх “законодавчих” потуг, бо зумовлена нелегітимністю ЛНР як такої, а відтак — будь-яких її “законів”. Але з іншого боку, ця подія несе велике інформаційне та пропагандистське навантаження: для мешканців “псевдореспубліки” створюється ілюзія нестримного руху до “культурної, освіченої й сильної” Росії, а українцям, які нині мають слабкого й невиразного президента і таку ж його команду, нав’язується уявлення про нібито остаточну й безповоротну втрату Донбасу. Як же в Україні зреагували на чергову антиукраїнську провокацію луганських сепаратистів? Антиукраїнський і антидержавний наступ колаборантів і їхніх хазяїв проаналізували й засудили лише “Просвіта”, низка громадських організацій національно-демократичного спрямування та деякі українські ЗМІ. Наше малоросійське державно-політичне керівництво в особі президента та голови Верховної Ради України взагалі зробили вигляд, що його не помітили і досі “бєзмолствують”. Як і раніше, мовно-культурні права українців вони трактують у колоніальному дусі. Слуги народу, зайняті “боротьбою” за вищість мовних та культурних прав національних меншин, перш за все — російської, фактично відверто ігнорують Конституцію України і Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Пояснюють свої дії сентенцією, що набила оскомину — мовляв, мовного питання в Україні не існує, його роздмухують начебто лише під час виборів до законодавчого і представницьких органів влади. Та при цьому прозоро натякають, що, мовляв, все ж таки українці в своїй державі повинні пристосуватися до прав, звичаїв і традицій національних меншин та чужинців, а не навпаки. Чому?! І переконують, що Україна — багатонаціональна країна, а не моноетнічна. Ось тому навіть в умовах російської військової агресії вони не насмілюються прибрати з нашої Конституції посил, що держава українців захищає російську мову, бо ж дбає про захист та розвиток мов національних меншин. Адекватної відповіді чому і як росіяни з’явилися в Україні, що насправді вони не корінний етнос, який має свою історичну батьківщину, звісно ж, немає. У цій ситуації однозначним є те, що путінська Росія за жодних обставин не захищатиме ні Донбас, ні Крим, ні “гарматном’ясний” інструмент — своїх найманців. Війна може тривати достатньо довго, і українці мусять пильнувати й щохвилини бути готовими до визволення (а не пресловутої “реінтеграції”) окупованих Росією Криму, частини Луганської і Донецької областей. Лише відновлення української влади на окупованих територіях, повернення їх в правове поле України, розумна і наступальна інформаційна політика вкупі з продуманим національно-патріотичним вихованням населення визволених регіонів дозволять покласти край московській політиці мовного експерименту геополітичних пройдисвітів. КРОВ МОЯ ВІД ПРАДІДІВ УПЕРТИХ... ПРО ВІЧНЕ Й БЕЗВІЧНЕ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин