Події, факти, коментарі · “Є емігранти, що приїхали колись до нас із Росії, і є колаборанти, що долучилися до них”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «Агресора треба жорстоко карати!», с. 1
Агресора треба жорстоко карати!
Слово Просвіти, №16 за 2014 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
Та повернімося до України. Одразу після початку агресії з боку Росії наша країна звернулася до двох із трьох держав, які 1994 року в обмін на відмову України від ядерної зброї гарантували їй безпеку й територіальну цілісність, та до тих міжнародних організацій, які могли вплинути на розвиток ситуації. Перша реакція на ці звернення була шокуючою: виявляється, про план Росії здійснити агресію проти України американська розвідка поінформувала президента США Барака Обаму приблизно за два тижні до початку нападу. Та американський гарант не визнав за необхідне навіть поділитися цією інформацією з Урядом України! Щойно агресія розпочалась, як той самий гарант повідомив, що у боротьбі з Росією військо не застосовуватиме. Оскільки у двох країн є спільні інтереси — боротьба з тероризмом. Невже між Обамою і Путіним є приховані від світу домовленості про розподіл на сфери впливу, і останнім часом під тиском конгресменів і громадськості Обама змушений їх порушувати? В усякому разі, питання про надання Україні сучасної захисної зброї досі не вирішено. А щодо тих санкцій, що були застосовані проти Росії, то ось як оцінює їх уже цитований Д. Шушарін: “Судячи з нульових санкцій, цивілізований світ досі спить”. То що робити Україні за умов, що склалися? Відомо: в нідерландському місті Гаазі функціонують два міжнародні суди — з прав людини та кримінальний. На моє глибоке переконання, має бути сформований ще один — міжнародний суд із розв’язання міждержавних конфліктів. Що має перебувати у сфері його компетенції? Наведу паралель з іншої сфери. Якщо дві фірми або дві людини не знаходять спільної думки у вирішенні якогось питання, але бажають вирішити це у цивілізований спосіб, вони звертаються до суду. Так має відбуватись і у міждержавних відносинах. Зокрема Росія мотивувала свій акт агресії проти України нібито порушенням у нас прав “русскіх” та російськомовних. Якби існував суд, про який ідеться, то Росія ЗОБОВ’ЯЗАНА була б звернутися до нього з поданням, а не вчиняти акт агресії. Суд, розглянувши це подання, прийняв би ухвалу. А якщо акт агресії відбувся? Тоді…
Засадничою складовою функціонування такого суду має бути наступне: будь-які силові дії, вчинені будь-якою країною проти іншої країни, визначаються актом агресії, а країна — агресором. За вчинення акту агресії суд має визначати агресору покарання. Деякі види покарань (зазначимо — не найефективніші) вже застосовані проти Росії: заблоковані банківські рахунки причетних до акту агресії посадовців (щоправда, не покараний головний винуватець — Путін); цим посадовцям відмовлено у можливості в’їзду на територію країн ЄС та НАТО; призупинено співробітництво у деяких галузях; призупинені перемовини про запровадження безвізового режиму. Та цього, виявляється, замало — має заговорити “важка артилерія”. Країні-агресору має бути оголошена економічна блокада, яка полягатиме в тому, що агресор позбавлятиметься можливості будь-що експортувати, тобто поповнювати свої валютні резерви. Усі країни світу будуть зобов’язані припинити співробітництво з агресором в усіх галузях — науковій, технічній, військовій, культурній, спортивній тощо. Якщо внаслідок здійснення акту агресії в країні-жертві з’явились вбиті, поранені, ушкоджені та зруйновані споруди, завдано шкоди довкіллю тощо, то за скоєння кожного з цих злочинів країна-агресор має сплачувати великі суми штрафів. Окрім того, агресор має бути зобов’язаний сплатити країні-жертві визначену судом суму вже за сам факт агресії. До того ж, агресор повинен буде сплатити певні суми на функціонування згаданого суду та на діяльність ООН. Слід рішуче відмовитись від аморального гасла “Спорт — поза політикою”. Згадаймо, що відбулось після проведення 1936 року Олімпійських ігор у Берліні та під час цьогорічних Зимових Олімпійських ігор у Сочі. Отож спортсменам — громадянам країни-агресора необхідно заборонити брати участь у будь-яких міжнародних змаганнях, а артистам — виступати за кордоном й організовувати міжнародні мистецькі заходи. Перелік покарань можна продовжити, аж до застосування проти агресора сили. Які з покарань застосовуватимуться — визначатиме суд. Та одне з них повинно застосовуватись НЕОДМІННО: усі високопосадовці, причетні до скоєн-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
