Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 16 (1203), 20—26 квітня 2023 Два Ангели з Берестечка ЮРІЙ ЩЕРБАК

Слово Просвіти, №16 за 2023 рік

Промова генерального директора Львівської національної галереї мистецтв Тараса Возняка в Академії Карра (Бергамо, Італія) на відкритті виставки робіт львівського майстра XVIII ст. Франциска Олендського Шановні Пані і Панове! Відкриваючи художні виставки, прийнято розказати в кількох словах про предмет виставки (а в даному випадку про наших двох скромних і, як бачите, понівечених Ангелів львівського різьбяра XVIII сторіччя з містечка Берестечко в Україні Франциска Олендського) і потім дякувати організаторам виставки. Тож дякую. Однак було б неправильно не сказати тут про те, що коїться в моїй країні. За дев’ять років війни Російської Федерації проти України було безневинно вбито близько 200 тисяч моїх співгромадян – вбито не на території Росії, а у нас вдома. Окупанти знищили в Україні 22 музеї та галереї, 9 театрів та філармоній – в тому числі театр у Маріуполі з сотнями людей, які ховалися від їхніх бомб у підвалах театру, зруйновано 155 бібліотек. Музеї росіяни або вивозять повністю, як це сталося в Херсоні, або ж спалюють ракетним ударом, як це сталося з Музеєм українського філософа Григорія Сковороди. І нічим ця політика щодо культури не відрізняється від грабунків “великого колекціонера” Германа Геринга чи решти нацистів. Ми це вже проходили – наша Львівська національна галерея мистецтв теж була пограбована нацистами. Наші роботи Альбрехта Дюрера потрапили до колекції Адольфа Гітлера. Росіяни свідомо нищать історичну пам’ять та національну ідентичність українців. Тобто однією з головних цілей окупантів є не так міста, які вони зрівнюють з землею, як свого часу Герніку, Дрезден чи Алеппо, як українська культура – те, що робить нас самими собою, те, що робить нас українцями. Ви бачите цих двох понівечених Ангелів. Їх понівечили не сьогодні. Ще в 1950-х роках окупаційна російсько-більшовицька влада викинула їх разом із рештою величної обстави з храму в Берестечку під дощ та сніг, палила цими шедеврами пічки – бо це ж просто дерево. Дивом уціліло кілька фігур високого бароко. І ці Ангели не лише свідчать про те, що нищення культури ордами чужинців зі Сходу розпочалося не сьогодні. І навіть не сто чи двісті років тому, а тоді, коли ростово-суздальський князь Юрій Долгорукий 1151 року спалив нашу столицю Київ. Але вже тоді пришельці з лісів, де 1147 р. заснували Москву, палили храми та книги. Та ці два Ангели свідчать і про інше – про те, що ми, українці, все-таки інакші. Що спільного у цих двох Ангелів із тим, що зазвичай відноситься до російської культури? А зовсім нічого. І саме тому вони мали бути знищеними, щоб не свідчили про нашу ідентичність. Однак вони пережили більшовицьке лихоліття, як пережили наші родини і ми самі – хоча нам прийшлося мільйонами перейти через російські концтабори та заслання. І моя родина перейшла через десятиріччя сталінських концтаборів та заслань. Я довго думав: звідки в ХХІ столітті у тих людей, що прийшли зі Сходу, така лють? І для себе зрозумів – вони не перейшли цілий каскад історичних епох. У Московії не було Ренесансу, а, отже, і гуманізму нових часів, який зародився тут, в Італії. А в Україні Ренесанс був. Моє місто Львів і є породженням вашого і нашого Ренесансу. У Росії насправді не було бароко і епохи просвітництва отців єзуїтів. А в Україні і бароко, і просвітництво нових часів було. Наша новітня ідентичність сформувалася в ту епоху. Ми горді з так званого козацького бароко, яке стало маркером України. Тому ми забираємо своїх полеглих воїнів з поля бою за всяку ціну. Ми цінуємо людське життя. Ми ставимося до людей як до людей. Натомість наші вороги сьогодні рясно вселяють нашу землю своїми полеглими і зовсім про них не піклуються. Для них люди так і не стали людьми. Вибачте за жорсткість слів, які я не міг не сказати, тому що ми боремося і будемо боротися, як казав Сер Уїнстон Черчилль: “…ми не здамося і не програємо. Ми підемо до кінця, … ми будемо боротися на морях і океанах, ми будемо битися зі зростаючою впевненістю і зростаючою силою в повітрі, ми будемо захищати наш острів, якою б не була ціна, ми будемо битися на узбережжях, ми будемо битися в портах, на суші, ми будемо битися в полях і на вулицях, ми будемо битися на пагорбах”. Хоча знаємо, що щодня на фронті гине кілька сот, а бувало, що й тисяч, наших найкращих чоловіків і жінок і російська машина смерті не зупиняється. Однак країна за їхніми спинами живе. Я знаю, що ми переможемо. Ми вже перемогли, хоч нас ще очікують незліченні жертви – і ми до них готові. Ми переможемо, тому що з нами не лише наш дух, наш із вами гуманізм, але і ці два Ангели з Берестечка. Вибачте за мою емоційність і щирість. Напевно, так не прийнято на світських заходах. Ще раз дякую за вашу відкритість до України і ваші великі серця! Тарас ВОЗНЯК Бергамо. 14 квітня 2023 р. БОГДАН ГАСЮК ОЛЯНА ЧЕРЕДНИЧЕНКО ПЕРЕДПЛАТА—2023 Тижневик “Слово Просвіти” (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях “Укрпошти” за допомогою Інформаційного листа № 1 (вкладка № 1) додатку до “Каталогу видань України “Преса поштою” на 2023 рік (I півріччя)” з доставкою: 1 міс. – 28,39 грн. 3 міс. – 80,17 грн. 6 міс. – 154,34 грн. Також можна передплатити нашу газету на сайтах “Укрпошти” https://pered- plata.ukrposhta.ua/ та ДП “Преса” http://presa.ua/

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин