Духовний простір · “Діти наші мусять знати правду не від ворогів наших, а від чесних мужів науки”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Конструктивні нотатки
Слово Просвіти, №16 за 2023 рік
1. Зміна ставлення до Московського патріархату в суспільстві – об’єктивна реальність. Це фіксує соціологія. 2. Кількість релігійних громад МП та їхнє домінантне положення були сформовані переважно в період від Кучми до Януковича. Відтоді суспільство змінилося. Але структура МП лишилася значною мірою незмінною. 3. Механізм зміни громадами своєї юрисдикції під час ухвалення в грудні 2018 р. був максимально ускладнений стараннями прихильників МП і персонально Новинського як члена профільного комітету парламенту. Це створює безліч можливостей для прихильників МП розпалювати конфлікт під час вирішення питання юрисдикції та чинити максимальні перешкоди громаді в реалізації її рішення. 4. Ми зі свого боку десятки разів пропонували всім (і МПвУ, і державі) виробити певний механізм/алгоритм, який би фіксував волевиявлення громади і за дотримання якого всі сторони визнавали би його результат незалежно від власного ставлення (подобається він чи ні). 5. МПвУ протягом всього цього часу ПРИНЦИПОВО ПРОТИ будь-якого сприйняття самого факту волевиявлення громад. Вони вважають кожний вихід громади з МП “захопленням”. Тобто МПвУ системно не зацікавлена і не виявляє зацікавленості в тому, щоби знизити напруження і розв’язати проблему – навпаки, вони все роблять для того, щоби її загострювати. Відмова від діалогу з ПЦУ, відсутність адекватної реакції на запити суспільства, відсутність комунікації з державою. Натомість – ультиматуми та погрози. 6. Закон № 2662 про реальну назву “УПЦ” – Російська ПЦ (МП) в Україні, визнаний Конституційним судом, – заблокований і не виконується. Якби він працював – значна кількість людей дізналася би правду про те, що їхня громада “Української Церкви” – насправді РПЦ. 7. Доки не буде ухвалено комплексний закон, який заборонить втручання країни-агресора в релігійне життя України (а він внесений до парламенту урядом і може бути доповнений кращими елементами інших проєктів), доти ситуація розвиватиметься спонтанно. В руках парламенту – можливість перевести стихійне прагнення суспільства бути захищеними від отрути “русского міра” в річище закону. 8. Патріотизм тих, хто про нього заявляє в середовищі МПвУ, має виявитися не в співанні “Ой у лузі…”, а в конструктивній позиції щодо припинення підлеглості Москві та у реальних кроках до діалогу із суспільством загалом та із державою і ПЦУ – зокрема. Бо інакше цей патріотизм – чергова декларація без внутрішнього реального наповнення.
Євстратій ЗОРЯ, Митрополит Білоцерківський
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
