Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Дебют в “СП” · “Хочете відплати і вам одинаково, скільки віків поспіль доведеться вертатися за відомстою, ви отримаєте її, рано чи пізно видерете з грудей чужинців”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Безіменна

Слово Просвіти, №16 за 2023 рік

Инша Война.. Власне, ти знаєш її. Дуже добре. Минулого віку ви запізналися аж надто близько, тоді її називали Другою, відтак перейменували на Велику Вітчизняну (война вітчизняного виробництва – жарт, а доля правди-таки є, вітчизняки прикликали її й направили на вас, і вона, озвіріла, ревучи ішла навстріч, розкидаючи тілами врізнобіч, як пожежа, спопеляючи все живе на своїм шляху). Виверження її жорстоке і конечне. Щонайменше для тебе. Кому доводилось хоч раз зустрітись із нею, ніколи не зможе забути, та пам’ять проноситься навіть крізь смерть, як гріхи, і оживає в наступному житті спершу легким мулянням, відтак поколюванням, а за тим уже нестерпимим болем, як в плоти застряглий осколок, котрий не можна витягти. Як он у Мирона, що пройшов Чечню, подавшись у добровольці армії Дудаєва. Він також має спорідненість з нею, навіки поділену навпіл контузію. Власне, щоночі вибігає у двір з криками, які важко розтлумачити. Це його мова, та, на котрій поминає загиблих, що ще вважає просто безвісти пропалими. Вірить, що вернуться. Так, вернуться... Неодмінно. Инколи здається, що воно у нього загострюється, відчуття Її приходу, розростається в нутрі болями, які лікарі списують на банальний таки обман розуму, тобто мозок грається з мироновими відчуттями; ага, звідки їм знати про те, чим відає сей чоловік, котрий ще до анексії Криму бігав до військкомату, щоб його туди направили. Звісно, його не взяли. Не придатний-бо. Хворий. Вселенська несправедливість – якби сказала сусідка, бабця Віра, але таки ісполняється. Бо не вільно бач, ніззя. А Мирон, здається, теж відчуває її наближення, тепер, коли наростила сил, коли поживилась, вона муситиме просуватись. Мусить, бо таке її призначення. Власне, свій свого, як говориться. Ота контузія у них спільна, поділена навпіл як остання кацавайка, на двох і порівну. Втім, її прикликали, попри травмованість, а його увільнили. Хоче раненість в Мирона одна, а в неї число Пі з двома хвостиками. Та й узагалі, ти допевне знаєш, що такі там конче потрібні, як страві сіль, бо його досвід, ота сама травма, працює уже на самозбереження, як рефлекс у звіра, що випручався з капкану. Звідтоді відчуття незахищенности стократизується і інстинктивно помагає оминати всілякі засідки. А Мирон-таки звір. Тепер таких одиниці, але ти зна-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин