Діти#волонтери · “О, бачили б ви ці оченята! Вони сяяли, мов зірочки на небі”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
“Україна переможе, а росія програла!”
Слово Просвіти, №16 за 2023 рік
Торік восени в Гостомелі я відкрила для себе творчість дітей із гуртка малювання “Веселий пензлик”. Їхні малюнки, виставлені в Будинку культури (прикріплені кнопками в приміщенні з розбитими вікнами), який восени й узимку працював як Пункт незламності, глибоко вразили мене. Там було те, чого діти ніколи не повинні були бачити й пережити, – ракети, підвали, ворожі вертольоти, знищення “Мрії”, руїни… Діти малювали те, що бачили – і те, про що мріяли: малювати Перемогу. У ті суворі часи, коли щодня по кілька разів вимикали світло, воду й опалення через російські обстріли інфраструктури, діти однак ішли на малювання, показували приклад стійкості дорослим. І малювали, творили, мріяли. Я бачила цих дітей, їхнє щире бажання малювати. А багато хто з них провів місяць у холодних підвалах без світла й води в російській окупації. Я вирішила зустрітися з керівницею гуртка Альоною Максим’юк і записати розмову для читачів “Слова Просвіти”.
– Вітаю, дорога пані Альоно! Розкажіть, будь ласка, як і коли було створено гурток “Веселий пензлик”. І звідки така цікава на: зва? – Я започаткувала гурток малювання 2019 року завдяки підтримці директора Гостомельського будинку культури “Чотири леви” Леоніда Григоровича Драпа. Назвала гурток “Веселий пензлик”, адже сам процес малювання проходить весело. Наприклад, коли діти нарікають, мовляв, у них не виходить, я їм кажу: “То Веселий пензлик веселиться. Він танцює для тебе. Нумо потанцюймо разом з ним!” Виконуємо танцювальні рухи – і малюємо далі. Для занять гуртка виділили маленький кабінет. Перший місяць гурток відвідувало четверо діток до 6 рочків. Першою вихованицею була 5-річна Євочка. Вона ж була однією з перших діток, які повернулись на заняття після окупації. 2020 року вже було 18 дітей – три групи по 6 дітей. – На гурток ходять діти саме з Гостоме: ля? Вони самі хочуть малювати чи їх приво: дять батьки? – Гурток відвідують діти з мікрорайону, де розташований будинок культури, а також з військового містечка в Гостомелі. Нині, під час війни, на гурток ходить зазвичай 16 дітей. Вони самі хочуть малювати. Навіть коли хворіють, часом відправляють до мене батьків, щоб узяти зразок малюнка сьогоднішнього заняття. А деякі вихованці пишуть мені в особисті повідомлення і просять відправити фотографію малюнка. – Коли відновилась робота гуртка після деокупації Гостоме: ля? Чому були присвячені перші заняття? – Офіційно робота гуртка відновилася в січні 2023 року, коли замінили розбиті окупантами вікна в Будинку культури й умови для занять покращилися. Але з травня 2022 року я вже працювала з дітьми, які вийшли на зв’язок і мали бажання малювати. Перші заняття були присвячені арт-терапії. Ми малювали свої мрії після перемоги України, малювали тими матеріалами, які змогли принести – олівцями й старими фарбами, які збереглися. Гомоніли про красиві місця, які бачили, виїхавши з Гостомеля. Діти малювали свої улюблені заняття, на які ходили до війни, – бокс, карате, танці… Мріяли, що ще будуть насолоджуватися поверненням славетної “Мрії” в Гостомель. – Знаю, що ви з дітками робили патріо: тичні вироби й продавали, а виручені гроші переказували на потреби армії. – Коли я повернулася в Гостомель (під час окупації в березні ми змогли все-таки виїхати), то не могла сидіти склавши руки, створила благодійний фонд “Мрія Гостомеля”. З першим проєктом “До навчання готовий” мені допомагала донечка Ніна. Пишаюся тим, як чудово вона впоралася! Виявили бажання допомагати і мої небожата. Коли мій чоловік Павло побачив, з яким ентузіазмом ми всі дружненько працювали, запропонував наступний проєкт втілити разом. Ми вирішили робити патріотичні вази зі скляних пляшок. Діти пропонували свої варіанти. Павло купив обладнання та навчив мене розрізати пляшки. Я вибрала оформлення пляшок у стилі декупажу, і діти хотіли опанувати цю техніку. Пляшки нам давали родичі та знайомі. Ми знаходили, де можна було приєднатися до ярмарку (здебільшого в Києві та Ірпені), і їхали туди разом із моїми маленькими волонтерами. Найпершу патріотичну вазу “Бойовий Гусак” якраз у Гостомелі купила дівчина Юлія, яка приїхала зі своїм чоловіком з Києва, бо побачила пряму трансляцію з мого інстаграму на ярмарку на підтримку наших гостомельських бійців. За зібрані кошти ми купуємо засоби для гігієни, шкарпетки, передаємо або в лікарні пораненим бійцям, або нашим волонтерам з Гостомеля, які їдуть у гарячі точки. Хочу організувати групу маленьких волонтерів, щоб ми могли збиратися і творити добрі справи, але поки що для цього немає приміщення. – У березні цього року гурток помітила письменниця і волонтер Марія Морозенко й запропонувала передати малюнки дітей для поранених захисників, які проходять ліку: вання у військовому госпіталі. Розкажіть, будь ласка, як сприйняли цю ідею діти й що малювали. – Так, пані Марія запропонувала долучити наші малюнки до їхнього недільного відвідування поранених бійців у госпіталі. Якраз синхронно за кілька днів до того я вирішила започаткувати благодійний проєкт – малювати з дітьми мотиваційні листівки. На це мене надихнули діти, коли під час малювання співали пісню про пса Патрона. І я вирішила запитати, чи чули вони ще про тварин-героїв. Ніночка розповіла всім про Бойових Гусей. У дітей очі засяяли, вони з таким захопленням слухали! Тепер щонеділі ми малюємо листівку зі словами підтримки і знайомимося з патріотичними тваринами. Дізнавшись про те, що ми маємо змогу підтримати бойовий дух захисників, діти отримали нове натхнення. Старалися навіть у дощову погоду приходити на заняття. А якщо не виходило, то вдома малювали і приносили малюнки наступного разу. Тож ми дуже вдячні Марії Морозенко за співпрацю і можливість наближати перемогу України! – Я чула, що ініціатива з малюнками для захисників отримала продовження. Має від: бутися виставка робіт гуртківців? – Так, ініціативу з малюнками підтримала Любов Лавріненко. Вона запропонувала 27 квітня 2023 року на заході від Центру вільного спілкування “Діалог” Товариства “Знання” України організувати виставку наших малюнків. Тема заходу – розмова про волонтерство з волонтерами Києва та Київщини, тож і мене запросили виступити. Ми стараємося встигнути намалювати малюнки до виставки. Діти після закінчення заняття не поспішають розходитися, адже хочуть встигнути завершити свої шедеври. Нам дуже приємно, що є можливість показати свою історію, думки, емоції та почуття. – Що дає вам сили й натхнення на таку самовіддану роботу з дітьми? Адже в часи війни кошти на культуру влада не надто хоче витрачати. – Я з дитинства мріяла стати вчителем малювання. Так склалося, що навчалась яв педагогічному університеті за спеціальністю “початкові класи” і вищої художньої освіти не маю. Утім, маю вже десятирічний досвід роботи з дітьми. Для мене творчість – це життя, і я не уявляю свого життя без творчості та роботи для дітей. Люблю дітей і працюю для дітей. Діти – майбутнє нашої країни. Поруч із дітьми в мене генеруються ідеї, які сьогодні здаються безумством, а завтра стають реальністю. Вкладаючи в дітей сили, енергію, ресурси, ми ніколи не програємо. Тож вважаю свою роботу великим привілеєм і відповідальністю. – Мене вражають ма: люнки цих дітей. “Мрія”, пес Патрон, бойові гуси й коти, Захисники – в твор: чості цих дітей чітко видно їхні авторитети й ідеали. Та: кож, на жаль, видно й ті жа: хіття, які ці діти пережили, – підвали, обстріли, ракети, танки. Як думаєте, малю: вання пережитого несе для цих дітей терапевтичну мі: сію? – Малювати – це як мріяти, тільки на папері. Ось діти і малюють в основному перемогу України. Малювання дає змогу дитині висловити свої емоції, почуття, страхи. Діти пережили жахливі події. Наприклад, моя донечка дуже непокоїлася за свій садочок і школу у військовому містечку. Коли ми йшли в Києві до вокзалу, минаючи блок-пости із захисниками, вона підходила до них і казала, що краще б вони стояли біля її садочка, бо тепер його немає. Вона бачила, як вертольоти обстрілювали військове містечко, як прилітали ракети, і це довго не давало їй спокою. Досі ми боїмося звуків вертольотів. Коли на занятті діти осмислювали творче завдання намалювати свої мрії, Ніночка зобразила, як вона з Бойовим Гусаком, котиком ЗСУ і псом Патроном сидять на лавочці, дивлячись у небо, де літак “Мрія” повертається в Гостомель. Племінниці також пережили жахіття, коли снаряди приземлилися за пару метрів від нашого погреба. Це намалювала Маргарита, з малюнка видно, що в той момент віра в Україну оберігала усіх, що були там. Семирічна Євочка, коли малювала свою мрію, уявила себе феєю і підписала: “Україна переможе, а росія програла!” Творчість лікує. Малювання розслабляє дітей, дає змогу виплеснути негативні емоції, думки. А я роблю все, що в моїх силах, аби дітки долали стрес, раділи й усміхалися. – Як на мене, роботи цих дітей має бачи: ти весь світ. Вони дуже щирі й чесні у своїй творчості. “Діти Гостомеля” – це вже своє: рідний бренд, знак незламності. Що б ви хо: тіли побажати своїм вихованцям? – Нехай сонячний промінчик у вашому серці передається тим, із ким ви зустрічаєтеся на своєму життєвому шляху. Нехай втіляться всі творчі плани, ідеї і мрії, а кожен день дарує радість творчого натхнення і життєвих гараздів. Миру й добра усім! І пам’ятайте: мрії не працюють, поки не працюєте ви! — Недавно у Фейсбуці було оголошено збір на художні матеріали для вихованців гуртка. Зокрема, завдяки донатам шану: вальників, у гуртківців з’явилась навчальна дошка, фарби, маркери, папір тощо. Як діти сприйняли те, що люди згуртувалися, щоб допомогти їм мати найкращі матеріали? – О, бачили б ви ці оченята! Вони сяяли, мов зірочки на небі. Коли їм розповідала, завдяки кому вони можуть творити, деякі діти повірити не могли, що про них узагалі хтось знає! Ще з більшим задоволенням малюють, використовуючи матеріали і бережно до них ставляться. Але найбільше раділи, коли побачили дошку, сказали, що нарешті я зможу також малювати разом з ними. Ми безмежно раді, що люди підтримали нас, і щиро вдячні за донати на проєкт “Веселий пензлик”. – Які волонтерські благодійні проєкти ви ще плануєте? – Планую разом з дітками продовжити співпрацю зі Спілкою письменників. А також хочемо створити проєкт для допомоги Гостомельському притулку для тварин. І, звичайно, мрію створити власну творчу майстерню, де ми з маленькими волонтерами і творчими людьми могли б творити добрі справи і красу.
Розмовляла Оляна ЧЕРЕДНИЧЕНКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
