Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “У 2000"х рр. зародилось поняття трьох “П”: патріотизм, порядність, професіоналізм”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Дерусифікація, деолігархізація, депутінізація України

Слово Просвіти, №16 за 2023 рік

Під такою назвою 11 квітня відбувся круглий стіл, організований Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Світлана ФЕЩЕНКО Не менш значущим для України, в умовах російсько-української війни, є інтелектуальний фронт, для якого проблеми дерусифікації, деолігархізації і депутінізації сьогодні є основними. У вступному слові голова ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, відомий політик і громадський діяч Павло Мовчан окреслив значення цих понять та важливість їх вирішення для України. Він наголосив на тому, що сигнали русифікації України йшли ще задовго до початку повномасштабного вторгнення, і навів цитати з висловлювань відомих у московії людей, що були видрукувані ще на початку 2000-х. Зокрема Рустама Рахматауліна, який згодом став радником Путіна. Ще в 2009 році той застерігав про загрозу військового розладу між складовими колишнього СРСР і про те, що українське питання залишається головним не вирішеним питанням російської етнополітики. А Олександр Дугін у своїй книзі “Основи геополітики”, виданій у Москві в 2000 р., пише про те, що Україна як держава не має жодного політичного сенсу. Цю фразу ми неодноразово чули з вуст московського диктатора, нею він апелює сьогодні. Ще в 2000 році Дугін зазначає, що українська проблема була і залишається головною проблемою, яка стоїть перед Москвою і її треба негайно вирішувати, бо існування України в тих кордонах і зі статусом суверенної держави тотожне нанесенню нищівного удару по геополітичній безпеці росії, рівнозначне вторгненню на її територію. Підготовка до війни почалася ще на початку 2000-х. І “Просвіта” неодноразово зверталася до тодішньої влади, та наші впливи були незначними, закінчувалося тим, що до влади приходили політично чужі люди, які не розв’язували наших національних проблем. Тоді і зародилось поняття трьох “П”: патріотизм, порядність, професіоналізм. Так-от для їх реалізації вже тоді потрібно було реалізувати три “Д”: дерусифікація, деолігархізація і депутінізація. Виступили: Іван Заєць, відомий політик і громадський діяч; Георгій Філіпчук, заступник голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук України; Василь Куйбіда, політик, громадський діяч, науковець; Микола Голомша, юрист, політик, лідер політичної партії “Патріот”; Василь Глаголюк, культурно-просвітній діяч, голова Коломийського міського об’єднання “Просвіта”; Сергій Присухін, доктор філософії, громадський діяч; Володимир Семистяга, голова Луганського обласного об’єднання “Просвіта”, історик і громадський діяч; Петро Чернега, доктор історичних наук, професор НПУ імені М. П. Драгоманова; Людмила Лисенко, мистецтвознавець, етнограф, фольклорист, телеведуча; Кирило Стеценко, голова Київського міського об’єднання “Просвіта”, скрипаль, громадський діяч; Петро Шимків, голова Тернопільського обласного об’єднання “Просвіта”. Запис повної версії круглого столу можна переглянути на ютуб-каналі “ПРОСВІТА ТБ” під назвою “Круглий стіл ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка: “Дерусифікація, деолігархізація, депутінізація України””. лише живі, а й мертві відіграють значущу роль у сучасному житті будь-якого народу. Вони творці його моралі та несвідомі рушії його поведінки”. Ці невигадані оповіді, сюжетна лінія яких побудована виключно на реальних подіях, – ґрунтовна документальна проза, змодельована у форматі вільного викладу, що постає на документах, через спогади очевидців та самого автора. Для означення такої літератури активно використовується англомовний термін “нонфікшн” (англ. non-fiction, літер. – “невидумка”). В останні кілька десятиліть вона викликає підвищений інтерес, що дослідники пов’язують зі значними політичними й соціальними потрясіннями сучасності. Оскільки людина розуміє всю ілюзорність можливості цілісно виразити саму сутність буття, вона, натомість, починає шукати засоби відображення різних його відтінків, замінюючи “великі наративи” різноманітним “фрагментарним досвідом”, локальними історіями й увагою до окремих персоналій. Іван Малюта вже давно працює з таким матеріалом, увиразнюючи, “підсвічуючи” його через долі реальних героїв та змушуючи читача співпереживати минуле. З-під його пера вийшли книга-поклик про дисидентів “Агов” (2012), історико-краєзнавчі нариси “Одна із трьох” (2013), “На потреби душі. Фольклорні релікти отчого краю” (2018), повість “Двічі не вмирати” (2021), численні документально-публіцистичні статті в різних ЗМІ. І в усіх роботах відчувається власний авторський стиль, який сприяє кращому осягненню читачем психології головних героїв, яскравої, живої картини відтворюваних подій, спонукає до їх переосмислення. Така література апелює до роботи естетичної уяви і співтворчості з читачем. Можу лише пожалкувати, що наприкінці книги бракує переліку прізвищ людей, які стали героями книги, а назви статей у змісті знеособлені, тому важко зрозуміти, про кого йдеться. А ще шкодуватиму, що у цієї вельми потрібної книги мізерний наклад, якого не вистачить навіть для головних бібліотек. Звісно, можна було б додрукувати, якби відгукнулися спонсори… Письменник в анотації висловив сподівання, що його писання постануть заслоном проти забуття імен тих, хто був заслоном у духовному опорі, совісті нації в Імперії зла. Приєднуймось до сподівань автора. Вони того варті!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин