Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Столиця · “Київська Оранта – не тільки оберіг міста, захисниця всього народу, але й лагідна мати, до якої можна прийти і попросити допомоги”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Про Київ знаний і невідомий

Слово Просвіти, №16 за 2025 рік

У Національному музеї літератури України відбулась презентація книги “Легенди Києва: міфи і реальність” поетеси, перекладачки, авторки семи збірок поезій Інни Ковальчук. Презентоване видання – друга книжка циклу “Київ знаний і незнаний” авторки, що побачило світ у видавництві “Друкарський двір Олега Федорова” 2025 року. Це путівник у світ таємниць нашої столиці. Авторка зібрала найвідоміші легенди стародавнього та сучасного Києва, розповіла про загадкові символи, містичні місця й архітектурні родзинки, що приховують безліч нерозгаданих історій. Київ завжди був оповитий містичним флером, майже на кожному кроці зустрічаються згадки про міфічні істоти та події. Під час презентації авторка читала міфи про “Велесову сопілку”, “Видубицький монастир”, “Кирилівську церкву”, “Києво-Печерську лавру”, “Золоті ворота”, “Собор Святої Софії”, “Андріївську церкву” та ін. Перед присутніми виступив також лавреат всеукраїнських та міжнародних легенд розповідає, що колега Городецького архітектор Олександр Кобелєв, приклавши руку до лоба майстра, сказав: “Тільки божевільному може спасти на думку така ідея!” Вони побилися об заклад, а через два роки будівля вже дивувала киян. Будинок неймовірний як зовні, так і всередині, особливо вражає парадний вестибюль. На стелі розмістився величезний спрут, риби та черепашки, зроблені так майстерно, що їх важко відрізнити від справжніх. Фасад будинку прикрашають десятки бетонних скульптур, творіння геніального скульптора Еліо Саля, і що цікаво: серед них немає жодної химери, бо химера – то потвора з головою і шиєю лева, тулубом кози і зміїним хвостом. Мабуть, розгледіти до ладу всі ці фігури кияни не змогли, от і назвали особняк будинком з химерами, надто вже химерний у нього вигляд. Кияни кажуть: під час будівництва Владиславу Городецькому допомагало саме Сонце. Річ у тім, що видатний архітектор зробив віялове планування по ходу руху світила. Спочатку Сонце зазирало до кімнат прислуги (бо вона встає раніше за всіх), по обіді – до кабінету архітектора, а ввечері переходило до вітальні. У 1998 році будинок практично розколовся посередині через неоднорідність фундаменту. Почалася термінова реставрація, і тільки в 2004 році кияни знову побачили улюблену споруду в звичному вигляді. Сьогодні в будинку з химерами розміщується Мала резиденція Президента України. Немає нічого дивного в тому, що будинок Городецького оповитий легендами. Найпопулярніша – про дочку архітектора, яка потонула в морі. Насправді з дочкою Владислава Городецького не сталося нічого лихого. Скоріше за все, легенда з’явилася на світ завдяки професору Мерінгу, який був власником садиби до того, як ділянку викупив знаменитий архітектор. Дочка Мерінга таки потонула, але вона ніколи не була ріднею Городецьким. Найпрекрасніша легенда – про дівчину-красуню, викрадену морським царем. Жив колись у Києві знаменитий будівничий, слава якого сягала самих небес. І була в нього дочка прекрасна, як Сонце. Дивувалися на неї люди, дерева, квіти. Вітерець розчісував їй волосся, місяць сипав конкурсів Олександр Ткаченко. Одна з пісень, яку виконав співак, – “Музикант” – на слова Інни Ковальчук. Власн. інф. Фото з відкритих джерел зорі на золоті коси. Поїхала якось дочка будівничого на море відпочивати, побачив її там цар морський. Побачив – і закохався. Викрав тоді він дівчину, сховав у палаці на самому дні моря. Не дочекався будівничий дочку, пішов світом її шукати. Прийшов на берег моря і раптом побачив серед хвиль золотий відблиск волосся красуні. Здогадався майстер, де його дочка, і став просити морського царя: “Поверни мені мою дитину, а я зроблю тобі все, що забажаєш”. “Добре, – відповів морський цар. – Поверну тобі дочку, а ти за це зведеш на пагорбі в Києві будинок, і на ньому будуть зображені всі морські істоти”. Став тоді майстер будувати, вкладаючи в роботу всю душу, всю свою любов. Невдовзі в Києві з’явився на світ небачений досі будинок, прикрашений десятками фігур морських жителів. Подивився морський цар і сказав: “Добре ти зробив, виконав мою умову, але немає серед морських істот головного – їхнього царя”. Сказав так – і зник в безодні моря, де навіки оселилася дівчина-красуня. А ще кияни вірять: якщо серед численних скульптур знайти прихованого маленького крокодильчика, то можна загадати будь-яке бажання. І воно обов’язково збудеться. *** Ласую містом по шматочку – вулиці крають його на скибки, немов хлібину, оту незміряну хлібину, яка виростає з біблійних істин. Запиваю повітрям, настояним на тисячах знайомо9незнайомих облич, і відчуваю себе живою, доки пульсують в мені ритми мого міста, доки ми дихаємо в унісон… Київський національний академічний театр оперети Троїцький народний дім Київського Товариства грамотності – а саме так називався колись майбутній будинок Театру оперети – був офіційно відкритий 2 грудня 1902 року на вулиці Великій Васильківській, де він знаходиться і донині. Невдовзі кияни стали називати цей будинок скорочено і просто: Троїцький будинок. Фасад будинку прикрашали бюсти Тараса Шевченка і Миколи Гоголя. Відразу після відкриття там почали виступати театральні

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин