Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Національна еліта · “Його живопис – це живопис вершника, який завжди на коні”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

“Я сколихнув цей світ” Виставка до 90-річчя народного художника України Івана Марчука

Слово Просвіти, №16 за 2026 рік

Інна КАЗІМІРОВА, Людмила ЛУК’ЯНЧЕНКО Фото з відкритих джерел “Виставку слід відкривати там, де нею переймаються, де вона живе в душах і діяннях зацікавлених людей”, – вважає народний художник України Іван Марчук (О. Климчук, “Я єсмь”, 2013). Цьогорічна виставка творів митця в Музеї історії міста Києва – яскравий приклад плідної взаємодії музейної інституції з творчістю Майстра-новатора, чий неповторний авторський стиль став одним із символів української культури у світі. 13 березня тут відкрився виставковий проєкт “Іван Марчук. Я сколихнув цей світ”, приурочений до 90-річчя художника. До цієї поважної дати наукові співробітники музею готувалися ретельно, продумуючи кожну деталь і довершуючи художнє оформлення проєкту. На виставці “Я сколихнув цей світ” представлено понад 400 експонатів, серед яких 250 творів Івана Марчука з музейних і приватних колекцій, а також із особистого зібрання митця. Експозицію доповнюють матеріали з архіву художника: ескізи, замальовки, документи, філателістичні видання, нагороди, книжки з власної бібліотеки та речі з майстерні. Виставка розгорнулася на чотирьох поверхах музею, відтворюючи цілу епоху, в якій вмістився багатовимірний світ художника – поетичний, містичний, незбагненний і глибоко закорінений у національний ґрунт. Доробок Івана Марчука – близько п’яти тисяч картин і 16 тематичних циклів. Два з них, “Голос моєї душі” та “Шевченкіана”, у 1997 році були відзначені Національною премією України імені Тараса Шевченка. Саме ці цикли представлені на другому поверсі музею. “Моя Україна завжди в мені, завжди зі мною”, – говорить Іван Марчук. І щоб відчути глибину цих слів, варто пройти виставкою разом із митцем – віхами його життя і творчості. Розповідь про Майстра починається в залі з промовистою назвою, “У витоків цвітіння”. Тут представлені ранні пошуки художника, образи, що згодом наповнять його творчість. Вперше експонуються студентські роботи, поруч – уже впізнавані пейзажі й мотиви цвітіння. Експозиція “Я єсмь” на другому поверсі занурює в київський період (1960–1980-ті роки) – час формування власної художньої мови в умовах тоталітарного тиску. “Десять років не давали працювати, – згадував митець. – Це був страх від системи. Я ховався по селах, щоб віднайти себе” (з фільму “Голос моєї душі”, 1998). Показово, що перша персональна виставка Марчука відбулася саме в Москві (1979), де він здобув визнання. В Україні ж його творчість довго залишалася поза офіційним простором: виставку 1981 року в Києві, у Спілці письменників, було закрито вже за кілька днів. Перша офіційна виставка художника в столиці відбулася лише у 1990 році, в Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва (нині – Національний художній музей України). 140 робіт Івана Марчука тоді побачили кияни і гості столиці. “Коли настав переломний момент, то і Київ став для мене гарнішим, і я вже Києву не заважав. Захотілося жити, творити”, – згадував митець. Цьому передували роки еміграції – понад десятиліття випробувань і водночас творчого зростання. За кордоном Марчук вільно працював, експериментував із технікою, кольором, формою, формуючи свій унікальний стиль. У США художник створив дев’ять циклів і написав близько 500 полотен. Значна частина цих робіт залишилася там, зокрема картина “Пробудження” (1992), символ відродження незалежної України. Під знаком цього твору і слів митця “Україна мене не відпустила” представлені роботи еміграційного періоду на третьому поверсі Музею історії Києва. “Я винайшов власну техніку – безконечну плутану лінію, яку треба снувати, як павук… (“пльонтанізм”). У мене є і реалізм, і сюрреалізм, і абстракція – усе переплелося в “марчукізм””, – пояснював художник. Зазирнути до творчої лабораторії митця можна на четвертому поверсі музею – у просторі, де відчувається сам процес народження образу, стирання меж між задумом і втіленням. Виставка супроводжується екскурсіями, майстер-класами та публічними подіями. Стежити за ними можна на сторінках Музею історії міста Києва в соціальних мережах. Нещодавно тут також презентували каталог “Іван Марчук. Пробудження”, що продовжує життя попереднього виставкового проєкту. Директорка Музею історії міста Києва Вікторія Муха під час імпрези зазначила: “Символічно, що презентація каталогу відбулася під час виставки “Я сколихнув цей світ”, приуроченої до 90-річчя від дня народження Маестро. Ці два проєкти вступають у діалог про творчість Івана Марчука – глибокий, багатошаровий і надзвичайно актуальний сьогодні. Для нас важливо, щоб ця подія мала благодійну складову. Спільно з організацією “Благодійний фонд Лелека-Україна” ми перетворили каталог на можливість підтримати бойових медиків, які щодня рятують життя на передовій. Каталог “Іван Марчук. Пробудження” можна отримати в музеї за донат. Усі зібрані кошти спрямовуються на підтримку фонду та порятунок життя наших Захисників і Захисниць. Водночас підтримати збір можна і без отримання каталогу – кожен внесок важливий і наближає нас до спільної мети”. Серед відвідувачів виставки – військові та учасники бойових дій, які проходять реабілітацію. Для них мистецтво стає простором відновлення і тиші. Одну з таких екскурсій до музею зорганізували волонтери благодійного фонду “Братство добрих сердець”. “Мистецтво і культура такого рівня здатні відродити оптимізм, продовжити його. Коли у нас є такі художники, як Марчук, то є й Україна”, – вважає кінознавець Сергій Тримбач. Глядачі залишають щирі відгуки – про енергію, спокій і внутрішню рівновагу, які дарують роботи митця. Іноді в картинах Марчука вбачають лише драматизм. У відповідь доречно згадати слова мистецтвознавця Олександра Федорука: “Коли Іван Марчук, мій товариш, песимістично налаштований, то я його розумію, бо його життя – це життя відлюдника і страдника. Це було страждання – йти через муки, крізь спротив, нерозуміння і доводити, що маєш право на те, що бажаєш творити, що ти є вільний художник. І. Марчук – це художник надзвичайно ніжний, надзвичайно романтичний, поетичний. Це художник одного дня, якщо вважати людське життя одним днем – днем щастя. Його живопис – це живопис вершника, який завжди на коні. Він має це щастя, тому що він ствердив своє щастя ціною гіркоти, ціною сумнівів і страждань. І в результаті він переміг. Він завоював глядача, і глядач його полюбив”. Глядач справді полюбив цього художника. На його виставки йдуть тисячі людей – мов до свя-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин