Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Наша незагоєна рана

Слово Просвіти, №16 за 2026 рік

його словами, ймовірність такої аварії була дуже низька, але вона сталася через конструкторські прорахунки, а не через помилки в експлуатації, як про те було вигідно заявляти владі. “Експлуатаційників просто оббрехали”, – заявляє пан Володимир. Він вважає своїм обов’язком говорити правду. “Я не пригадую жодного випадку дезертирства за неймовірно важких умов. Це не був радянський патріотизм, я, наприклад, був патріотом своєї АЕС”, – зізнається. За словами Володимира Шовкошитного, більше за нього знають про трагедію Володимир Холоша – ексміністр у справах Чорнобиля та Михайло Борисюк – член Нацкомісії з радіаційного захисту населення, які також виступили на конференції. Зокрема, пан Борисюк зазначив, що неможливо забути безстрашність ліквідаторів, але треба пам’ятати і позицію радянських вчених. Так, тодішній головний атомник срср, уродженець Таращі з Київщини академік Александров хвалився, що Виступає Павло Мовчан реактор в Чорнобилі настільки надійний, що його можна ставити на Красній площі... (Шкода, що не поставили! – І. З.). Іван Заєць – громадський діяч, ексміністр екології та природних ресурсів України, народний депутат України (І–VІ скликань), погодився з думкою колег про те, що радянська імперія спеціально вирвала частину нашу історичної землі Полісся, і зауважив, що список втрат ми такі не склали. На думку пана Зайця, наразі ми не знаємо, чому ворог легко захопив ЧАЕС в 2022 році і що насправді коїться в зоні відчуження, і що робити з цією землею далі. Своєю стурбованістю наслідками Чорнобильської трагедії поділився Георгій Філіпчук – громадський діяч, заступник голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, ексміністр охорони навколишнього природного середовища України. Його розлогу статтю до теми конференції читайте на шпальтах номера. Про те, чому після обстрілів рашистами Києва потребують порятунку артефакти Чорнобильської зони, розповів Ростислав Омеляшко, директор Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Кінорежисер Леонід Мужук на прикладі свого документального серіалу “Чорнобиль: два кольори часу” (1986–1988) розповів, з якими труднощами пробивалася правда про Чорнобиль в радянський інформаційний простір. До учасників заходу також звернулися доктор медичних наук Анатолій Радзіховський та доктор історичних наук Ярослав Калакура. Додали оптимістичного настрою присутнім виступи народного артиста України Кирила Стеценка та Заслуженого народного ансамблю пісні й танцю України “Дарничанка” на чолі з Петром Андрійчуком.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин