Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Слава Героям! · “Наш обов’язок і в наших силах робити реальні речі, щоб зупинити війну”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Білоруські ангели

Слово Просвіти, №16 за 2026 рік

Сергій ЛАЩЕНКО Можливо, Кремль вважав, що з боку Мінська політичних сюрпризів уже не буде, тож не варто влаштовувати репресії проти національно свідомих білорусів. А ті, скориставшись нагодою, суттєво збільшили свою активність, тому елементи “м’якого спротиву” в республіці були нерідкістю. Скажімо, студенти філфаку могли на досить високих тонах, привертаючи увагу покупців, розмовляти з кіоскерами, які замість затребуваної газети “Вячэрні Мінск” пропонували їм примірник… “Вечернего Минска”. Білоруський варіант у республіці також видавався, але його кіоскери за звичкою накривали російським, бо саме останньому віддавали перевагу міські читачі. І от знайшлися люди, готові конфліктувати з мимовільними порушниками мовних прав білорусів. Ще вони закидали державні установи листами з вимогами збільшити відсоток білоруськомовних вивісок, а також “білорусизувати” транспорт, зокрема метро. Звичайно, на тлі сусідніх Латвії, Литви та України ситуація була складнішою, але я загострюю увагу саме на тому, що в республіці вже було кому боротися за мову. В середині 1980-х привезені з Мінська бобіни з піснями білоруських бардів чи рок-груп добряче піднімали настрій фанатам українства у Києві, Дніпрі чи Львові. Звісно, це не були пісні на зразок наших повстанських, однак у сябрів вистачало творів національно орієнтованих, поетично довершених, з глибоким філософським змістом. На початку 90-х суттєво побільшало білоруськомовного культурницького продукту. Негативний перелом стався в 1996 році, коли Лукашенко відкрито пішов у наступ на все білоруське. *** Нині досить часто лунають звинувачення білорусів у тому, що вони не проявили достатньо національної згуртованості та політичної стійкості. Можливо, й так, але ж і ми могли більше допомагати північному сусідові, тим паче, що це було в наших інтересах. Подекуди звинувачують білорусів і в тому, що ті у 2022 році не зупинили просування ворога на територію Чернігівської та Київської областей. По-перше, білоруси не приймали присяги на вірність українському народові, на відміну, скажімо, від українських силовиків Криму, Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Миколаївщини та Запоріжжя. І не були зобов’язані ризикувати своїм здоров’ям та життям, а також долею своїх рідних. Попри це, спроби допомогти ЗСУ були неодноразовими. Вже 24 лютого 2022 року Спілка білоруської опозиції BYPOL розпочала низку акцій, спрямованих проти тилового забезпечення російських військ. Окремі осередки BYPOL отримали інструкції щодо знищення транспортної інфраструктури на білоруській залізниці. У Брестській, Гомельській та Могильовській областях було знищене сигнальне обладнання, а залізничні колії були заблоковані. Рух російських військових ешелонів було повністю припинено в нічний час. Білоруські машиністи масово відмовлялися від управління локомотивами. “Наш обов’язок і в наших силах робити реальні речі, щоб зупинити війну, звільнитися від окупації російських військ та відно- Олексій Лазарев вити добре ім’я наших предків. “Рейкова війна” – це знання, які нам дісталися у спадок. Це те, що ми вміємо і що під силу кожному з нас”, – говорили тоді білоруські антифашисти. У ніч на 2 березня 2022 року у Стовпцях затримали Сергія та Катерину Глібків, які на залізничних коліях підпалили колоди. Подружжя мало трьох неповнолітніх дітей, але це не зупинило їх від ризикованого кроку. В Осиповичах затримали 43-літнього Олексія Шишковця, який не лише готував акції на залізниці, але й активно виготовляв “коктейлі Молотова”. А наступного дня силовики затримали ще одного “рейкового партизана” в районі міста Жодіно. Схоже, що білоруські патріоти повірили у свої сили, пригадавши подвиги батьків та дідів. Однак репресії не забарилися. 4 березня у Світлогорську затримали групу місцевих жителів. З’ясувалося, що 28 лютого вони прийшли на залізничний перегін за містом. Облили релейну шафу сигналізації, централізації і блокування (СЦБ) та підпалили її. Лінія, яка вела на український Овруч, була виведена з ладу. Підпільників вдалося розшукати. Проти них порушили кримінальну справу за вчинення акту тероризму. Внаслідок хвилі проведених акцій, побоюючись диверсій, білоруська залізниця припинила транзит військових ешелонів. 19 березня 2022 року голова правління “Укрзалізниці” Олександр Камишін, який перед тим офіційно звертався до білоруських залізничників з проханням не виконувати злочинні накази Росії, повідомив, що залізничного сполучення між Білоруссю та Україною більше немає. І подякував за це білоруським патріотам. *** Варто зазначити, що спротив білоруській владі – це зовсім не те, що спротив українській, грузинській чи, скажімо, вірменській. Батькові Героя Небесної сотні Сергія Нігояна не довелося вислуховувати від своїх земляків докорів, що його син, прийшовши на Майдан, підтримав українських “нациків”. Білорусам було значно складніше. Якщо згадати іншого Героя Небесної сотні Михайла Жизневського, то після його загибелі на Майдані родина Жизневських в Білорусі перетворилася на ізгоїв. Їх ображали на вулицях і в лікарнях, до помешкання кілька разів намагалися проникнути незнайомі люди, поруч із будинком довгий час чергували машини спецслужб, а могилу Героя України двічі оскверняли вандали. У 2018 році підозріло раптово, одне за одним, пішли з життя батько й мати Героя… Натерпітися лиха довелося і сестрі Наталії. Нашим сепаратистам, які “зливали” позиції воїнів ЗСУ чи коригували ворожі обстріли, як правило, давали сміховинні строки, немовби заохочуючи до подальшої протиправної діяльності. У білорусів же було все інакше. Героям “рейкової” війни дали величезні (за українськими мірками) строки. Вирок Олега Марія Зайцева Молчанова – 21 рік тюремного ув’язнення, Дмитра Равича – 22. А Денису Дикуну дали аж 23 роки! Дещо “пощастило” Віталію Мельнику – він отримав “лише” 16 років суворого режиму. Щоправда, під час затримання хлопцю прострелили обидва коліна, так, ніби він був неперевершеним майстром з бойових мистецтв на кшталт Брюса Лі і його неможливо було приборкати в інший спосіб. Тепер у колонії суворого режиму Віталій пересувається лише на милицях. *** Але найбільше на тепле слово заслуговують білоруси, які зі зброєю в руках пішли захищати українську незалежність. Адже це не “одноразова акція”, коли шанси вижити досить високі. Воювати з набагато сильнішим, а головне – жорстоким, безжальним противником, – це зовсім інше. Тут шанси не повернутися з війни досить великі. Тим не менше, через бойові дії пройшло вже набагато більше, ніж тисяча білоруських хлопців. Назавжди залишаться в нашій пам’яті білоруси, які віддали своє життя за Україну (вже близько 70 чоловік). Думаю, колись і повісті, і оповідання, і художні фільми з’являться. Український глядач з екрану почує милозвучні позивні білоруських героїв: “Литвин”, “Мінськ”, “Брест”, “Волат”, “Тур”, “Сябро”, “Тарас”, “Жнець” та інші. Але це буде колись. Поки що дивляться нам у вічі білоруські герої, які відійшли у вічність. Дивляться з надією і вірою в те, що Україна вистоїть. І що разом із нею вирветься з цупких імперських обіймів їхня рідна Білорусь. Полк ім. Кастуся Калиновського є одним із символів нашого бойового братерства. Боляче, що неможливо воювати без втрат. На початку 2026 року цей полк втратив чудового бійця Олексія Лазарева. Він став на захист України одразу після повномасштабного вторгнення. Брав участь у битві за Київ, у поході за визволення Херсонської та Миколаївської областей, у боях на Луганському та Донецькому напрямках. До повномасштабної війни в Україні Олексій був інженеромпрограмістом, брав активну участь у політичному житті Білорусі. У 2019 році став одним із наймолодших кандидатів у депутати на парламентських виборах. Брав активну участь в Михайло Жизневський Зараз у це складно повірити, але був у нашій історії період, коли імпульси національного оптимізму йшли з Білорусі в Україну, а не навпаки. Йдеться про останнє десятиліття існування Радянського Союзу. Українські дисиденти відбували чималі терміни, а потім ще й заслання, тоді як білоруська інтелігенція не відчувала особливого тиску.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин