Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
Оригінал українською · переклад оновлюється
Арсен КУРБАНОВ: «Несу глядачам позитив»
Слово Просвіти, №17 за 2017 рік
— Ви граєте роль Коломана Зупана уже в другій постановці “Графині Маріци”. Розкажіть про цю роботу. — Для будь-якого актора велика честь грати в такій виставі. Тому пропозицію народного артиста України Сергія Сміяна грати Зупана я сприйняв із радістю. Через деякий час оперета зникла з афіш театру, а через п’ять років відбулося нове народження “Графині Маріци” в постановці художнього керівника театру, народного артиста України Богдана Струтинського. Це вже зовсім інша постановка. Вистава стала сучасною, з іншою пластикою, іншим режисерським задумом. Глядачі дуже легко її сприймають, проте в основі сюжету — глибока драматургія, що змушує замислитися про серйозні речі. Але залишилася та ж чарівна музика Імре Кальмана. Мій персонаж наївний і щиросердий. Саме таким був Зупан. Але коли він зустрів перше кохання, то ухвалив перше у житті серйозне рішення. У людини змінився світогляд. На жаль, таких добрих і відкритих людей, як мій герой, сьогодні мало. — Як Ви сприйняли звістку про те, що стали лауреатом “Київської пекторалі”? — Для мене це була несподіванка. Не готувався до виступу. Найцінніше, що помітили саме те, що вклав у мене режисер. Вважаю, що це моя спільна заслуга з колегами по сцені. — Уже 12 років Ви соліст-вокаліст Київського національного академічного театру оперети. Аз чого почалося Ваше знайомство з цим театром? — Моя мама часто водила мене в оперету: спочатку на дитячі вистави, потім ми разом подивилися “Сільву”, “Маріцу”, інші шедеври. Вона навіть намагалася вступити до театрального вишу. Я не міг не закохатися у цей жанр. Навчаючись у Київському державному вищому музичному училищі ім. Р. М. Глієра, також відвідував вистави театру. Тут уже
Спочатку опера називалася “Альмавіва, або Даремна обережність”. Россіні дав своєму творові таку назву тому, що опера “Севільський цирульник, або Даремна обережність” до цього була написана Джованні Паїзієлло, і встигла здобути популярність на оперній сцені. 1816 року Россіні зобов’язався написати для театру Аржентіно в Римі до карнавалу нову оперу. Однак цензура забороняла всі лібрето, які запропонував композитор. Залишалося зовсім мало часу до карнавалу, і тоді вирішили використати дозволену цензурою тему. Так виникла думка про “Севільського цирульника”. Россіні звернувся до Паїзієлло по дозвіл, і той погодився, не сумніваючись у провалі опери молодого композитора. Нове лібрето написав Ч. Стербіні. А Россіні створив оперу всього за 13 днів. Прем’єра відбулася в Римі 20 лютого 1816 року. Перший показ пройшов невдало, оскільки його зірвали шанувальники Паїзієлло. Наступні виконання опери, що відбулися того ж тижня, відбулися успішніше, хоча початковий провал якийсь час ще гальмував ріст популярності твору. Після цього оперу з успіхом ставили десятки разів у багатьох країнах. 1990 року відбулася працювала моя знайома, яка теж навчалася у цьому училищі. Вирішив і я спробувати свої сили. Пройшов прослуховування, мене зарахували, а вже через п’ять днів мав вийти на сцену. Виконував роль одного з кавалерів із кабаре в опереті “Сільва”. Був впевнений у собі, але коли виходив на сцену, то відчув великий страх. Відтоді усвідомив, яка це велика відповідальність — йти до глядача. Всі ці роки хвилювання ніколи не полишає мене перед виходом на сцену. Напевне, так і повинно бути, адже коли зникає хвилювання, то, мабуть, акторові вже нічого робити в театрі.
— А вже через кілька років в опереті “Сільва” Ви грали Бонні. — Моя невелика роль у цій виставі була в першій дії. Алея завжди залишався, аби додивитися її до кінця. Це справжня феєрія, надзвичайно красива оперета, в якій поєднуються прекрасна музика і хороша драматургія. Роль Бонні — одна з улюблених моїх ролей. Цей персонаж дуже веселий, з прекрасним почуттям гумору. Він дуже душевна людина з великим серцем. З Сільвою його поєднує любов, але це любов друга. Йому доводиться приносити Сільві неприємну звістку і це його гнітить. Цю непросту ситуацію переживаю разом із Бонні. Напевне, в чомусь я схожий на героя. — Якою була Ваша перша головна роль? — Свирид Петрович Голохвостий із вистави “За двома зайцями” — велика і дуже відповідальна роль. Грати важко, бо всі бачили відомий фільм із Криніциною і Борисовим у головних ролях, тому мимоволі порівнюють. Мій образ начебто той самий, але в нього зовсім інша мотивація. Не можна грати так, яку кіно, та й не потрібно. Текст залишається той самий, але намагаюся грати його по-іншому. Цей образ сьогодні актуальний і, напевне, ще буде таким багато років. Адже у нас і зараз чимало людей, які прагнуть легкої наживи, намагаються вигідно одружитися, аби вирішити свої матеріальні проблеми. Якщо у фільмі герой отримав фіаско, то мій Голохвостий продовжує жити своїм життям. Наприкінці вистави він виходить у залу і шукає “нову жертву”. — За роки роботи в театрі Ви зіграли чимало ролей. Чи мають щось спільне Ваші герої? — Мої персонажі дуже різні, але всі вони радіють життю. Це добрі і відкриті люди з красивою душею. З одного боку в моєму репертуарі начебто немає глибокоміром, прототипом головного героя є своєрідна версія сучасного іміджмейкера (чи, навіть, політтехнолога), який, як і класичний Фігаро, намагається служити двом господарям. “Севільський цирульник” містить безліч таких паралелей. Ця опера змушує нас думати, спостерігати, осмислювати, аналізувати… Тобто, не залишає глядачів байдужими! А значить — цілковито виконує свою мистецьку функцію”, — зазначив режисер-постановник. Творці опери намагалися передати суть шедевра світової класики через подолання оперних “штампів”, використали сучасні, актуальні мотиви і додали внутрішньої динаміки, поєднавши її з музикою, новим сценічним втіленням і гумором, який народжується від дотепних і зрозумілих для сучасника діалогів. Але зберегли наслідування європейським оперним традиціям, де співак на сцені є справжнім драматичним актором.
драматичних ролей, але всі створені мною персонажі насправді драматичні. А ще я завжди намагаюся нести зі сцени позитив, якого сьогодні так не вистачає в нашому житті. Саме таким є і мій новий персонаж — слуга графа Альмавіва, з комічної опери Джоаккіно Россіні “Севільський цирульник”, який робить усе для того, щоб з’єднати люблячі серця. Коли виходиш на сцену, то відчуваєш атмосферу глядацької зали. Розумієш, що ти несеш культуру, а не буде культури — не буде нації. Так само без театру не може бути культури. — Чи поєднуєте служіння в театрі оперети з роботою в інших театральних колективах? — Час від часу з’являються пропозиції зіграти в антрепризах, серіалах, рекламі на телебаченні. Але я поки що відмовляюся. Просто на це не вистачає часу. Постійно намагаюся удосконалюватись: заняття вокалом, у балетній залі, репетиції. Як буде далі, покаже час. — Як щодо творчих планів? — Багато хто з акторів прагне зіграти Гамлета. Не можу сказати, що мене не цікавить цей образ. Але це не мрія мого життя. Мене приваблюють ті образи, які несуть радість людям. Я вже встиг зіграти чимало таких ролей, сподіваюсь, що їх багато буде в мене і попереду.
Соліст-вокаліст Київського національного академічного театру оперети, заслужений артист України Арсен Курбанов закінчив Київське вище державне музичне училище ім. Р. Глієра, а потім — Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського. Активно зайнятий у класичних оперетах і мюзиклах: “Містер Ікс”, “Сільва”, “Маріца”, “Фіалка Монмартру” І. Кальмана, “Весела вдова”, Ф. Легара, “Звана вечеря з італійцями” Ж. Оффенбаха, “Летюча миша” Й. Штрауса, “Сорочинський ярмарок” О. Рябова, “Баядера” І. Кальмана, “Sugar, або В джазi тiльки дiвчата” Дж. Стайна та П.Стоуна, “За двома зайцями” В. Ільїна та В. Лукашова, “Циганський барон” Й. Штрауса. А також у дитячих виставах театру: “Чіполліно”, “Білосніжка та семеро гномів” В. Домшинського, “Лампа Аладдіна” С. Бедусенка, “Карнавал казок в Україні” І. Поклада, “Пригоди бременських музикантів” Г. Гладкова. Арсен став лауреатом 25-ї “Київської пекторалі” у номінації “За кращу чоловічу роль другого плану” — роль Коломана Зупана, “Графиня Маріца” (Київський національний академічний театр оперети). Сьогодні артист гість “СП”.
«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗
