Постаті · “У повоєнний період ще з більшою енергією продовжив справу побратимів – Романа Шухевича, Дмитра Грицая, Олекси Гасина та інших”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
З когорти будівничих нації Ким був і залишається для України Мирослав Прокоп
Слово Просвіти, №17 за 2023 рік
Давнє українське місто Перемишль, засноване ще в ІХ–Х століттях, входило колись до складу Київської Русі та Галицького князівства. Було воно важливим осередком українського культурного, політичного, церковного життя. Саме в Перемишлі народився і діяв Мирослав Прокоп, один із майбутніх лідерів національно-визвольного руху на Галичині у першій половині ХХ століття, зробивши тут перші кроки до усвідомлення себе автентичним українцем, відчувши приналежність до нації, звитяжна історія якої сягає глибини віків.
Тарас ГОЛОВКО
Його з юнацьких років вабила Організація українських націона# лістів, яка в польському середо# вищі у міжвоєнний період стави# ла за мету захист громадянських прав і політичних свобод україн# ського етносу, часто вдаючись до радикальних дій. За активну ді# яльність та відданість цій органі# зації хлопець, за вироком поль# ського суду, був засуджений до тривалого терміну ув’язнення. Ці перші випробовування долі не порівняти з тими, що чекали на студента правничого факультету Львівського університету Миро# слава Прокопа в наступні роки. Адже Галичина опинилася між молотом і ковадлом після підпи# сання сумнозвісного пакту Мо# лотова#Ріббентропа влітку 1939 року, що призвело до розчлену# вання Польщі нацистською Ні# меччиною і вступу радянських військ на західноукраїнські землі. Ще в душах тисяч українців залишався гіркий присмак від па# цифікації – каральної акції, про# веденої польським урядом восе# ни 1930 року в багатьох містах і селах Галичини, як з’явився біль# шовицький наїзник, котрий по# чав утверджувати на приєднаних територіях радянську владу, зас# тосовуючи жорстокі репресії, фі# зично знищуючи ідеологічних супротивників, масово депорту# ючи нелояльних і потенційно не# безпечних громадян до Сибіру. З ризиком для власного життя під час Другої світової війни Ми# рослав Прокоп долучився до збройної боротьби, яку бандерів# ське крило ОУН і сформована нею Українська повстанська ар# мія вели на два фронти – проти гітлерівців і радянців, чинячи відчайдушний спротив їхнім прагненням поневолити місцеве населення. Виконуючи завдання військово#політичного керівни# цтва ОУН#УПА, Мирослав Про# коп у 1942 році нелегально при# був в окупований гітлерівцями Київ, маючи на меті встановити зв’язок з підпільною мережею ук# раїнських патріотів для вироб# лення спільної стратегії і тактики збройного опору. Перебуваючи у місті, на власні очі побачив на# слідки варварського знищення більшовицькими агентами архі# тектурних споруд, що дістались у спадок з минулих часів – Успен# ського собору Києво#Печерської лаври, унікальних житлових бу# динків, розташованих на Хреща# тику, мостів, електростанцій, ад# міністративних будівель. Тактика випаленої землі на захоплених німцями територіях, придумана у Москві, завдала більше шкоди місцевому населенню, аніж оку# пантам, які у відповідь розстріля# ли багато невинних заручників, а не радянських агентів. На відміну від деяких окремих лідерів націоналістичного руху, у Мирослава Прокопа ніколи не було жодних ілюзій стосовно на# цистської Німеччини, нібито во# на якимось чином посприяє від# новленню української держав# ності. Так само він ставився і до більшовицької Росії, яка здій# снювала приховану до пори до часу мілітаристську експансіо# ністську політику щодо сусідніх держав. Добре орієнтуючись у фундаментальних засадах двох вороже налаштованих ідеологій, Мирослав Прокоп був одним з тих, хто теоретично обґрунтував право українського народу вести збройну боротьбу всіма доступ# ними методами з тими країнами, які, всупереч міжнародному пра# ву, незаконно окупували терени України, нав’язавши їй колоні# альний статус. Навколо цього то# чились дискусії на конференціях та зборах ОУН, які відбувались уроки війни і де Мирослав Прокоп постійно виступав з ґрунтовними доповідями. Став досить поширеним факт, що нібито французький генерал Шарль де Голль, очолюючи під час Другої світової війни виз# вольний рух “Вільна Франція”, захоплювався Українською пов# станською армією, її героїзмом, виявленим за вкрай несприятли# вих умовах. Адже УПА змушена була воювати не лише з Третім Рейхом та сталінською Росією, ай з прокомуністично налаштова# ною польською Армією Людовою і радянськими партизанами. Звідки ж до де Голля надійшла інформація про УПА? Можна твердити: генерал міг дізнатися про звитягу українців з передач підпільної радіостанції, організо# ваної за безпосередньої участі Мирослава Прокопа і розташова# ній у розпал війни у важкодос# тупній гірській місцевості в Кар# патах. В ефір регулярно виходили радіопередачі на кількох інозем#
них мовах (у тому числі фран# цузькій), інформуючи населення європейських країн та їхні уряди про збройний спротив упівців, які, спираючись на власні поту# ги, виявляли чудеса хоробрості і стійкості у боях з переважаючими силами ворогів на півночі, заході і півдні України. Саме тоді в екстремальних умовах прислужився нації публі# цистичний талант Мирослава Прокопа, його здатність ґрунтов# но аналізувати і прогнозувати по# дії, вказувати на тенденції. З під# готовлених ним та його соратни# ками радіорепортажів у багатьох європейських країнах, так само охоплених війною, дізнавалися, що проти військових підрозділів Вермахту, а пізніше Червоної ар# мії, воює близько ста тисяч укра# їнських бійців, очолюваних Ук# раїнською головною визвольною радою (це був орган, який здій# снював політичне керівництво українським визвольним рухом, утвореного ще в роки Другої сві# тової війни за ініціативи УПА й ОУН (б)). Навички досвідченого теоре# тика з глибокими знаннями в ца# рині філософії, історії, політоло# гії знадобились Мирославу Про# копу і після війни, коли потрібно було на міжнародній арені від# стоювати право України мати власну державність у контексті протистояння Заходу і Радян# ського Союзу з його східно#євро# пейськими країнами#сателітами, з яких Москва в 1955 році сфор# мувала військовий союз (соціа# лістичний табір), підписавши
Варшавський договір про дружбу, співробітництво і взаємну допо# могу. Для багатьох ця спілка з ра# дянською імперією з часом, як кажуть, вилізла боком, зокрема для Польщі, НДР, Угорщини й Чехословаччини, які відчули на собі усі принади комуністичної диктатури. У повоєнний період Миро# слав Прокоп, опинившись у ви# мушеній еміграції, ще з більшою енергією продовжив справу поб# ратимів – Романа Шухевича, Дмитра Грицая, Олекси Гасина, Василя Сидіра, Дмитра Клячків# ського і тисяч інших упівців, які віддали життя заради свободи і незалежності України. Він трива# лий час керував видавництвом “Пролог”, в якому переважно публікувалась література націо# налістичної тематики, що мала на меті розвінчувати радянську пропаганду, а також викривати так званий соціалістичний спо# сіб життя. Після заснування жур# налу “Сучасність” – щомісячни# ка літератури, мистецтва і сус# пільного життя, який спочатку виходив у Німеччині, а потім у США, Мирослав Прокоп входив до редакційної ради часопису, публікуючи в ньому гостроакту# альні матеріали. З чималого творчого доробку, що нараховує кілька сотень ана# літичних статей, зібраних у двох книгах “Україна й українська по# літика Москви” (1956 р.) і “Напе# редодні незалежності України” (1993 р.), особливо цінні ті, в яких автор викладає власні думки про ідейні засади націоналістич# ного руху, російську шовіністич# но#імперську політику Москви стосовно України, а також до# сліджуючи суспільні явища в ук# раїнській дійсності впродовж кількох десятиліть, починаючи із 60#х і закінчуючи початком 90#х років. Націоналістичний рух, на думку Мирослава Прокопа, за# роджувався у вкрай невигідних умовах, що склалися на міжна# родній арені після закінчення Першої світової війни. Україн# ський політикум, опинившись за межами батьківщини після по# разки української революції, зму# шений був визначитися, на кого з європейських країн спиратися для ведення подальшої боротьби з радянською Росією, яка через військову агресію прибрала до рук етнічні українські землі. Як не дивно, вибір упав на кайзерів# ську Німеччину, що, на відміну від Великобританії та Франції, зовсім не виявляла зацікавленос# ті у збереженні умов Версаль# ського мирного договору, підпи# саного у червні 1919 року. Україн# ські політики в еміграції без особливого ентузіазму зустріли цю угоду, бо вона, по суті, на де# сятиліття закріплювала колоні# альний статус України. До того ж Сполучені Штати Америки ви# знали Радянський Союз на дер# жавному рівні у рік Голодомору, встановивши з диктаторським
Мирослав Прокоп
Плакат художникаBграфіка, члена ОУН і УГВР Ніла Хасевича, створений ним у роки боротьби з радянськими окупантами
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
