Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Погляд · “Деколонізація України і розвал росії – це пов’язаній неминучі процеси. Вони вже почалися”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Від Бастилії до “тюрми народів”

Слово Просвіти, №17 за 2023 рік

Віктор ТЮТЮН, м. Херсон Деколонізація України почалася без оголошення. Хоча таке завдання виникало на всіх переломних етапах нашої історії. Ці наміри приховували ретельно, а коли в метрополії зауважували “смятєніє інород# цев”, то розправу не відкладали, застосо# вуючи різні каральні заходи, включно з убивствами й каторгами. Часто “деколонізацію” підміняють розмовами про можливий (і бажаний!) “розвал росії”. Український народ зіграє вирішальну роль у житті власного пасин# ка, що виріс виродком. Однак процес “оз# доровлення” після вбивчих “братніх обій# мів” не означає, що монстрові слід повід# рубувати руки й ноги. Навпаки: розчлену# вання т. зв. росії станеться через її самогуб# ний характер і повернення етносам їхніх прав. Два великих євреї – Зеєв Жаботин# ський (1880–1940) і Збігнєв Бжезінський (1928–2017) передбачали таку можливість. Третій, послідовний апологет “СССР – Вєлікой Росії” Генрі Кісінджер (1923 р. н.) нещодавно визнав і проголосив Україну як нового лідера “вільного світу”. Можливо, є четвертий... Все, пов’язане з “росією”, як і з сересе# ром, починалося з брехні, вигадками су# проводжується і заводить в місця непевні. На кожну критичну пору є свій Сусанін. Історія, котра сміється або плаче, обрала могильником “тюрми народів” чекіста пу# тіна. Те, що він проголосив себе її рятівни# ком, зіграло з імперією злий жарт. Сьогод# ні кремлівський гном лякає світ іграшко# вими “уральцями” й “московитами”, хоча всі вже дізналися про справжніх бурятів і якутів, татар і чувашів... 19 лютого 2023 року на Мюнхенській конференції з безпеки Михайло Ходор# ковський закликав європейців не мазати одним миром путіна і “рускіх” як народ. Цей лідер антипутінців не вперше повто# рює подібне прохання. І лише для того, аби запобігти розвалу росії імперської, всупереч історичному розвиткові. Тим часом деколонізація з боями йде в Україні. У світі вона почалася з декомуні# зації, встановлення історичних наукових фактів, повернення питомої топоніміки і знаменитих “блудних синів”. Українцями з народження названо художників Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського, Іллю Рєпі# на. Міжнародна спільнота сприйме деко# лонізаційні заходи, як це вже відбулося протягом відмови від загарбницьких заво# ювань. Колишні імперії напрацювали до# свід, і лише московська зчинила ґвалт. Крах московського улусу завершує іс# торію самозваної “російської імперії”. Во# на вже зруйнована, як Бастилія. Королівська тюрма у Франції символі# зувала необмежену владу монархів. 14 лип# ня 1789 року парижани штурмували й за# хопили Бастилію. У сутичці загинули 98 осіб. Ця “небесна сотня” пожертвувала со# бою, щоб кожен француз здобув право на# зиватися “громадянином”. У серпні того ж року Національна асамблея ухвалила Конституцію з “Декла# рацією прав та свобод людини і громадя# нина”. Значно раніше, 5 квітня 1710 року Пилип Орлик написав перший у Європі найголовніший суспільний закон: “Кон# ституція обмежувала привілеї гетьмана та старшини, вирівнювала козаків у правах, зберігаючи при цьому окремий статус за# порожців”. Отже, Гійом Лавассер де Бо# план запорожцем би не став, хоча грома# дянином би вважався. Як сказали б тепер, “перехідні положення” передбачали полі# тичну незалежність України від московії та розбудову незалежної української Церкви. У 1869 році сталася непересічна подія: 72#річний французький політик, банкір і газетний медіамагнат Казимир Делямар звернувся до сенату своєї країни з петиці# єю під назвою “П’ятнадцятимільйонний європейський народ, забутий в історії”. Йшлося про українців. А вислів про росію як “тюрму народів” належить також йому. 70 років поспіль українські письмен# ники, політичні дисиденти переконували вільний світ у тому, що “росія – тюрма на# родів” і “Колос на глиняних ногах”. Їх чу# ли, але вдавали, що не розуміють, як “чер# воний терор”, Голодомор, зневага до прав людини і чужих кордонів впливають на політику “мирного співіснування”. Тота# літарний комуністичний режим трансфор# мувався з розпадом сересеру в одноосіб# ний культ вождя. Поява фюрера завжди і всюди супроводжується ксенофобією і те# риторіальними зазіханнями. Військова аг# ресія путіна проти сусідів викликала сто атомних, бактеріологічних, хімічних пере# ляків. Не варто міжнародній політичній спільноті боятися “страшилок” путіна. За# раз він вдався до нуклеарного шантажу. За# буто “віруси” з Чорнобильської АЕС. Від# летіли “бойові гуси” – повертаються справжні й мирні на острівці Перекопу і в гирло Дніпра. Досить лиш перехреститися після проклять біснуватого – і переляк мине, бо ми згадаємо, що в кожній державі є проти# епідеміологічні методи, є засоби протира# діаційного захисту, діють антитерористич# ні служби і розвинена мережа психотера# пії. Тоді ми отямимося від злих чарів крем# лівської “крихітки Цахес”. Зрозуміємо, що малі тварини з переляку намагаються зда# ватися більшими, ніж є насправді. Такий у них перший захисний рефлекс. “Вєлікіє” князі, царі, гєнсєкі – дрібні хижаки. А “гєо# політічєская катастрофа” – лише процес у часі, як світанок і ніч. Московії, що роздулася жабою на бо# лоті до імперії, потім до сересеру, не впер# ше сплітати лапті. Її рятують ті, хто мав би вбити осиковий кілок там, де “на груди цар поклав Вкраїні камінь...” (Дмитро Он# кович, 1934–2011 рр. Я знав і весь вірш, розповсюджуваний таємно, на цигарково# му папері, і самого Дмитра Юліановича). Імперська й колоніальна історія тих рухливих територій, що називаються “ро# сією”, переповнена спробами етносів утекти з “тюрми народів”. Десь є в геномі північних племен пам’ять про опір. Най# довше билися зі “служивими стрєльцамі” якути, чукчі, ханти й споріднені з ними мансі. Символом упокореного краю ставав острог – та сама тюрма, але менша за роз# міром. Велетенська тюрма приростала колоні# альними завоюваннями. Так настав полу# день імперії. Тому я не згадую національ# но#визвольної боротьби українців, башки# рів (повстання Салавата Юлаєва), чечен# ців (30#літню війну імама Шаміля) та чис# ленних інших етносів. Надвечір’я імперії ще не настало. Революційний вибух охопив у 1916 ро# ці ряд районів Узбекистану, Киргизстану, Казахстану і перекинувся на території по# вітів Сибіру, Нижнього Поволжя (Калми# кія) та Північного Кавказу. Згущалися су# тінки імперії. Ще в 1905 році відбувся “Конгрес поневолених народів Росії”, у роботі якого “...під головуванням Я. Боду# ена де Куртене, взяли участь представники народів, поневолених у Рос. імперії, – азербайджанці, вірмени, грузини, естонці, 22 січня 2017 р. на Антонівському мосту біля Херсона. Сьогодні не зайдеш на поруйнований міст. Але є Дніпро, стоїть Херсон, і його прапороносці цими стягами зупиняли окупантів. Вони ж оновлять переправу на лівий берег Херсонщини. Автор євреї, киргизи, латиші, литовці, поляки, татари, українці” (Вікіпедія). Вже у вересні 1917 року в Києві прой# шов з’їзд поневолених націй. 21–22 листо# пада 1943 року Українська Повстанська Армія провела Першу конференцію поне# волених народів Східної Європи та Азії. (Кремлівські брехуни стверджують, ніби наслідком розпаду останньої в світі дикої імперії стане кривава міжнаціональна рі# занина. Наведені факти, як і згадані рані# ше, спростовують ці “страшилки”). ...Довга#довга ніч “тюрми народів” за# кінчується. Тюремникам сняться “моско# вити” з “уральцамі” – камери відчиняють# ся. Коли Сталін вивішував “залізну заві# су”, черкав світову мапу червоним олів# цем, у нього на кордоні стояли 50 дивізій. Сьогодні біля “сундука мерця” майже стільки ж “санітарів” – учасників наради на німецькій авіабазі в містечку Рам# штайн. Не Потсдам, але й час інший, як і завдання. Першочерговими визнано: поразка аг# ресора, повернення ЗСУ на міжнародно визнані кордони (1991 р.), обнадіюють перші формулювання європейського і без# пекового майбутнього нашої країни; інші проблеми названі й реалізуються в блоці юридичної та економічної відповідальнос# ті окупантів, політичних лідерів. Окремо напрацьовується інструментарій кримі# нальної відповідальності військових зло# чинців. (Лише українські уповноважені органи документували понад 80 тисяч фактів порушень Женевських конвенцій). Що ближче час відплати для убивць і мародерів, то сильніші спроби уникнути кари. Не згадуватиму, як Ангела Меркель, Франсуа Саркозі, Папа Римський і якийсь найвеличніший король з Африки пробува# ли “зупинити спецоперацію” таким чи# ном, щоб путін досяг мети, заявленої ще в 2013 році. Схожі наміри “адвокати крем# лівського гнома” маскують під різною пе# леною. Хоча колоніальне минуле затьма# рює біографії кількох держав (вони по#різ# ному позбувалися рабовласницьких мето# дів), я в цих нотатках цитував лише фран# цузів. Ця нація важко виборювала свою іден# тичність та державність. Тому обурливою здається пропозиція прем’єр#міністра дружньої Франції. “Нагадаємо, Еммануель Макрон у виступі в Європарламенті 9 травня зазначив, що Україні може знадо# битися дуже тривалий час для вступу до ЄС. Водночас він запропонував створити новий формат співпраці, який гуртував би демократичні європейські країни довкола спільних цінностей і охоплював усі сфери, та був би відкритим для країн поза межами ЄС”, – пише “Європейська правда”. Ще раніше він умовляв Президента Зеленського поступитися нашою землею. Ще два моменти. Вони поясню# ють, чому так надовго в часі “застряг# ла” імперія московитів. Тому що вона не муміфікувалася, як лєнін, а руха# лася і хапала живих. Її кордони не бу# ли сталими на довший історичний час. Вони цим пишаються: “У росії нєту граніц!” По#друге, якщо ранні імперії, змінюючись економічно, напрацьовували вищі соціальні фор# мації, то московія – царська, імпер# ська, соціалістична, федеративна – залишалася азійською деспотією зав# жди і хоче повернутися в часи не ста# ліна#брєжнєва, а Батия. Подібний візит Івана Васільєвича в московську квартиру можливий у кіно, марить чимось таким хворобли# вим Дугін, “недомірок” путін бага# тозначно вручає перстні членам ОДКБ, але народи й країни живуть і розвиваються в поступальному нап# рямку, а не рачкують. З тих же причин мобільності не варто боятися хаотич# ного розпаду ерефії. Татарстан ще в 1992 році провів референдум про не# залежність і готовий його підтверди# ти. Незалежною врешті постане Ічке# рія (Інгушетія її визнала, включно зі спірними кордонами). Сильні націо# нально#патріотичні нахили є в Якутії, Ко# мі, Адигеї... Саме через це путін та патру# шев готують “приватні армії” – каталіза# тори керованого хаосу. То не лєнін назвав росію “Колосом на глиняних ногах”. Ця притча є в Старому Завіті. Здається, страшний цар Навуходо# носор перелякався сну. І лише один про# зорливий чоловік наважився витлумачити сновидіння: “Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без сприяння рук, і вдарив боввана, в залізні та глиняні ноги його, і розбив їх. Розторощилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і слі# ду не залишилося від них; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю. Оце той сон”. Немає міцнішого матеріалу, ніж воля народу. Український народ її демонструє у бою із загарбником. І зброя агресора пе# ретворюється на “полову з току”. Отже, деколонізація України і розвал росії – це пов’язані й неминучі процеси. Вони вже почалися. Проте кожна країна розв’язуватиме різні завдання: нам треба стати національ# ною державою, їм – знайти прийнятну комбінацію етносів для конфедерації рес# публік. У революціях, битвах і війнах українці об’єдналися з такою міццю, що незламни# ми зустріли свого першого ворога – мос# ковію. Тепер ми покажемо світові наш ро# довід, справжню історію та культуру, пред’явимо рахунок агресорові за цю війну і вимоги до правонаступників РФ – сере# сер – росії. Раптом спадкоємців не знай# деться – українці назвуть правих і винува# тих.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин