Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Як прийде мирний час до України, поглянь на небеса, мій друже, у вечірній час”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Легенда про Київського Привида

Слово Просвіти, №17 за 2024 рік

бо перезвали трохи згодом. Зростав хлопчина швидко, міцнів не по літах, хоч вгору не поспішав рости – все більше в плечі. І дуже він любив дивитися на небо. Десятки раз на день воно міняє в Україні кольори: то синє, волошкове, а вже за мить рожеве і наново блакитне, ласкаве й добросердне, для сонечка притулок голубий. Завмерло все навкіл і стало небо білим, мов лебедя крилом закрилося сяйливими хмарками. Та ось засвистів двожильний дужий вітер, край неба став червоним, ще мить і чорними хмарами його заволокло. І вітер вже не лагідний, а лютий: порозкидав зелені віти, дерева повалив, гриміла й виблискувала блискавиця, зайшовся з неба дощ. Пролинула година й хлющем злилася хмара. Ізнову небо ясно-синє. Вдивлявся в небо хлопчик. За любов до небокраю прозвали рідні Соколом хлопчину. Ні на мить не покидала мрія злетіти в небо, бо він же Сокіл. І мрія заповітна та збулась, став льотчиком юнак. Літав він так, що заздрили йому птахи. Наш Сокіл став частинкою небес, такою самою як і посріблена хмаринка, яснолице сонце або небесний підхмарний птах. Не знав він рівних в небі! Аж ворог не дрімав. Підступний, хижий, лютий, мерзенний і брехливий напав зненацька, підлим нічним татем. Триклятий звір оскаженілий до Києва підповз, гули ворожі літаки понад беззахисною рідною землею, понад Дніпром-Славутою, над сивим Борисфеном. І наш герой крилатий злетів у лютневе ранкове чорне небо. Піднявся сам один і бити ворога звитяжно розпочав, а той оторопів і не чинив опертя, і падали стерв’ятники на землю, на своїх, на каїнів заклятих. Осипались ворожі літаки, як ягоди з гнилого грона. Таким був перший день війни, такими ставали і наступні. Страшніше всіх зеніток світу став ворогу наш Сокіл і його надзвуковий літак. Як від писку птаха-сокола розлітаються в метушливій паніці ворони, не розбираючи шляхів, так розліталась від героя рашистська нечесть. Нерідко наш пілот влітав у стрій ворожий непомітно, з нівідкіль, тікати супостатам було вже пізно. Збивав по ланці в день, а то й пів ескадрильї. За це боягузливі вороги його Київським Привидом охрестили. Він був не проти, як “кіборги” колись, як “бандерлоги”. Хай буде привидом, якщо для ворогів. Стерв’ятники кремля поста-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин