Пишуться вірші... · “Ворожі раті, відступіться, Хранить нас Господа Десниця”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Заб’ється серце джерелом щасливим… (Із кн. “Україна – Серце. Поезії 1999–2023 років”. 2-ге вид. Дніпро, 2024)
Слово Просвіти, №17 за 2024 рік
Тетяна МАЙДАНОВИЧ
Москва сльозам не вірить (За народною приказкою) І закапали сльози Ісусові… (Ів. 11:35) Знов топчуть, мов на битім склі, Любові і надій пориви… Як можна вірити Москві, Яка людським сльозам не вірить?
Незгодним карами грозить Москви державне “християнство”: Без милосердя і сльози Сердець камінних самохвальство.
…У Київ йшов як пілігрім, Як інок – у Саровськім лісі Лив сльози старець Серафим, У духові Христу молився.
Наука-істина проста Від нього ширилась в народі: “Хто діє не в ім’я Христа, Той плоду доброго не вродить”.
Йому супроти – в монастир Сестричок мельничих общину, Стяжання Духа – до цих пір Приховують християнину.
Як вірних причащав вином, Теж від начальства мав гоніння… Скорботно в Небо відійшов Біля ікони “Умиління”…
Тих заборон росте гора – Москва йде Богу в непокору. Пора залишити цей град, Цей Кремль, немов Содом-Гоморру.
О, християни, поспішіть, Покиньте мавзолей-могилу, Де жде погибель для душі, Хоч наче є догоди тілу.
Та ж там не браття, а – братва, Паханам-сатанам покірні. Хто ж ви, що ваш улус – Москва, Цей ідол, що сльозам не вірить?
Московія носити сміє Ім’я украдене “Росія”. Світ від Китаю до Європи Імперія знов кров’ю топить.
Новітні деспоти в Кремлі, Нащадки духу Чінгісхана, Беруть з усіх усюд землі – В опричники, у москалі! – В кого душа у злі захланна.
І гірко нам спостерігать, Що є такі і в Україні, – Це зрадників безбожна рать, Запеклих в заздрості й гордині.
В Русі-Украйні, в дні жаскі Воєнної руїни-сквири, Злим духом служать цій Москві, Яка й сльозам Христа не вірить! Знов топче, мов на битім склі, Любові і надій пориви... 11.03.2021
Хрест над Святою Софією
14 січня 2022 року хрест зірвано бурею, 2 березня 2022 – встановлено новий хрест над одним із куполів Софії Київської стараннями громадськості
З тисячолітнього собору Був хрест упав, та звівся знов. Воздвиг народ в воєнну пору До Бога Істинну Любов.
Так, хоч зайшла в Святу Софію Пів голорука пів пітьма, Та християни здавна сміють Духовний відвести обман.
Страшна молитва фарисея – Гордині згубна темнота!
Знялась у свято над землею Непокаянна, не свята.
Ані провин, ані спокути Пред Тим, Хто смертю смерть здолав… Молитву митаря – почути Чекає Бог в людських ділах.
Тож Україні на підмогу Як митарі молімось Богу: “Помилуй грішних, хто осліп…” А вже за тим: “…дай перемогу!” Насущну нашу перемогу Смиренно просимо, як хліб.
Така молитва – з Небом згода! – Як хрест соборний над народом. …З тисячолітнього собору Був хрест упав, та звівся знов. Воздвиг народ в воєнну пору До Бога Істинну Любов. 27.04.2022
Христос в терновому уборі Із терну нап’яли убір, Мов на тіару царську схожий… В сторожі римських вояків Знущання, насміхи терпів Ісус Христос – Син Божий.
До крові голову сколов Отой з колючок чорний каптур. “На смерть!” – волає натовп знов… За що ж карати?! За Любов, За Божу справу й правду?!!
Накинули багряний плащ, Бичами шматували спину. Стихає Вероніки плач… Страшний Твій Хрест! Помилуй нас, Воскреслий Божий Сину!
Не обминуть і муки, й смерть В земнім житті людей нікого. В нас вибір є: отрута – й мед: Земну долати круговерть Чи нам самим, чи з Богом.
Душі страждання – вірних труд В безумні ці віки останні. Хоча важкий Любові путь, Прилюдно вже не розіпнуть Кати псевдогуманні.
І звірі в цирку не порвуть, І страт за віру мов не видно… Та чинять знов неправий суд – І з терну тим убір несуть, Хто йде на Боже Світло! 1-20.08.2021
“Любіть ворогів своїх…” (Мт. 5:43¶48) 1. Син Божий на горі, у Галілеї, Ще в перших ери нашої роках, Тож і для мене, для душі моєї, Новий Завіт в нових приніс думках.
2. Прийшли до Нього дальні і найближчі, Почули люди: зцілює пророк. Прийняв усіх… і на горі учив їх, Подав Життя Блаженного зарок.
3. “Небесне Царство неминуче сходить, Йде Боже Світло Правди у народи. Та звільна діє Вишніх сил закваска, Росте у покаянні Божа Ласка…”
4. Записано ті заповіді й притчі – Багато – в силі! – мовлено всього. Й те, що пророки – не казали інші… Зловтіха й досі ворогам Його.
5. Сліпці духовні підіймають сміх: “Сказав, бач: Ворогів любіть своїх! Що – римлянам нам падати до ніг?! Який би книжник це прийняти зміг?!”
6. Лукаві! Є в обставинах – різниця. То ж на весіллі всіх вітать годиться. На похороні – інша поведінка. В народі є глузлива оповідка,
7. Як штурханців насипали негречно Безумцю, що повівся недоречно: Співав-радів, де плакати потрібно, Не розважав того, що очевидно.
8. Таких нетям обходьмо й ми так само… Не однозначно звуться ворогами, Бо недруги в людей бувають різні. Є армії, які грозять Вітчизні,
9. Є потайні зловмисники, бандити, Є здатні тіло й душу погубити… “Хто меч візьме, той від меча загине” – Ще скаже Божий Син в лиху годину.
10. А там, з Христом, зібрались під горою Не воїни, які держали зброю, І не полки, які ішли до бою. Він проповідь казав не перед військом – Про ворогів “своїх”, про особистих.
11. “Час – порізнить із батьком чоловіка, Супроти – донька з матір’ю, …невістка. Бо – вороги людині всі домашні їх!” (Мт.10) Гріхом Адама споконвік уражені…
12. Тож між людьми і Богом ворожнечу Христос – як Хрест Спокутний – взяв на плечі. Під глузи одновірців лже-побожних: “Спасав усіх?! А Сам Себе – не можеш?!!”
13.Так лицеміри й досі чинять сміх: “Що ж – “цілувати” ворогів своїх?!” І ліплять власні вигадки дурні, Безумно, з гиком, служать з л у, брехні.
14. Зневага – зло-брехні, огида, відсіч! Та не впадаймо, друзі, в лють і відчай. НенАвисть в наших душах – самовбивча. Вона серця і долі сушить-крушить. Женіть її, як тільки входить в душу.
15. Бо головний земний наш бій воскресний – Супроти духів злоби піднебесних. Зрадлива плоть безсило відступає, Коли енергій зла в собі не має.
16. Любові сила – Життєствердно діє. Із нею – розум воїнів мужніє, Сам дух Святий спішить на поміч їм У сутичках з нападником лихим.
17. Зерно Любові – Божий спис і щит, Ним сотворився і храниться світ. Лише в Любові – справжня перемога. НенАвисть, крім руїн, не дасть нічого.
18. Сказав Христос: “Любіте ворогів своїх! Благословляйте, хто вас проклинає, Добро творіть, молітеся за тих, Хто шкодить, переслідує… Бог знає І спалить сам непокаянний гріх.
19. До часу ще дощі ідуть на всіх, І так, як добрих, сонце гріє злих. Тож будьте досконалі, як Отець!” Ще доки не настав земний кінець…
20. Живі Слова – жива душа приймає, Мов джерело пульсує, прибуває. На тій горі – було весілля з Богом!!! Життя в Любові – Світла перемога. 26-30.06.2023
Слава Божій Україні!
Тому і ллється на землі кров. Війни, терор, насилля, охопили світ. …Через Своїх Пророків Господь пояснює, що існує прямий зв’язок між тим злом, яке робить людина, – та примноженням бід у світі. …Якби ж люди покаялися перед своїм
Творцем за зраду та змогли виправитися – то не виливалася б на землю повнота Божого гніву (Об.16:1-21). (Духовна скарбниця. Святе Письмо про сучасність і майбутнє світу / Укл. схимонахиня Єкатерина Київська. К.: вид-во Криниця, 2004. С. 31, 32, 34).
1. Війна гримкоче в Україні. Благають миру люди різні,
Та самолюбну й поверхову Бог нехтує молитви мову.
2. І проминає те прохання, Що без смирення й покаяння. Що кривди змовчує колишні І зневажає болі ближніх.
3. Бог впізнає, хто Божі діти, В турботах їхньої молитви. Пророкам відкриває Бог, Кого хранить Його Любов.
4. Є Божі діти в Україні! Із духом зла в борні постійній, З Христом – причастя кров’ю рідні. Заради них дається Богом Життя, і воля, й перемога.
5. Це світлі душі. Їх смирення – Всевишнього в ділах знамення. Їм подавала Мудрість вістку: “Хто хоче мир – готуйте військо!”
6. Відріксь народ, накликав горя… Немов Содом або Гоморра – Міста зруйновані повсюди. Та вибрані з них вийшли люди.
7. Збережено з віків насіння. Зросте народ у поколіннях, З’єднає ще науку й віру З Творцем Життя – у працю щиру.
8. Ворожі раті, відступіться, Хранить нас Господа Десниця, Щоб відродилася земля – Війною змертвлені поля.
9. Є в Україні вірні душі, У Правді Божій непорушні. Тримають Небо України У згоді з Богом щохвилини.
10. Страждання їхнє, кров і рани – Наш викуп за неправди й зради. Своїм життям в самопожертву Спиняють смерть – своєю смертю.
11. Перекладають день при дні Слова Небесні – на земні, Щоби Плоди Святого Духа Зростали в українських душах.
12. І сіють всюди силу Слів, Якими світ Христос учив. І кожен з Господом навзаєм Знов духів зла перемагає.
13. Є мужні душі – вірні Богу! Він їм вручає перемогу. Благословляє силу й владу, І відмітає підступ, зраду.
14. Із ними буде незборима І мирна вільна Україна. Олега Ольжича завіти У справи вводять Божі діти.
15. На них будується держава, Про них цей клич: Героям слава! Правдивий їхній заклик нині Так: Слава Божій Україні! 7-13.12.2023
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
