Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Повірив: Схід, свій шлях і тишу Ми відвоюєм у боях”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Поезія теж в однострої Спогад про одну презентацію

Слово Просвіти, №17 за 2025 рік

Петро ШКРАБ’ЮК, доктор історичних наук, письменник, м. Львів Наприкінці грудня минулого року у василіянському видавництві “Місіонер” вийшла моя нова книжка “Поезія в однострої (Есеї і вірші 2014–2024 років)”, 224 с. Проте у цьому виданні вміщено не тільки поезію (понад 50 творів), а й спогади про три мої поїздки на Донеччину (дві останні – в Бахмут, Костянтинівку, Покровськ; це травень і листопад 2016 р.), опісля три незабутні мандрівки до Чернігова, Херсона й Житомира під орудою світлої пам’яті Люби Хомчак, яка створила й провадила так званий “Книжковий дворик на колесах”. В книжці є розповідь про моє з товаришами патрулювання Залізничного району Львова в перші чотири місяці повномасштабної аґресії московитів, а також цикл “Сильветки без балаклави” – про воїнів, головно науковців, які воюють, як-от молодий доктор історичних наук і поет Роман Тарнавський, кандидати наук Петро Біляковський, Богдан Пастух, Володимир Конопка, вчителька Лідія Ільків, а з тих, що на початках патрулювали зі мною, – Богдан Мартиник та Андрій Дунас. Окремі сильветки увічнюють воїнів, які загинули: історики Сергій Зайцев і Микола Майорчак, археолог Андрій Филипчук, підприємець Остап Іськів, рідні брати отців-василіян – Володимир Гурняк і Сергій Якимчук, чотири випускники Бучацького василіянського ліцею святого Йосафата: Назар Грабар, Микола Мялковський, Іван Вика, Назарій Сержанюк. Називаю ці імена, аби ще раз нагадати про них, ще раз вклонитися їхній пам’яті – і насамперед пам’яті Героя України Тараса Матвіїва з Жидачева, випускника факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка, який, рятуючи бійців свого взводу, загинув у липні 2020-го, тобто раніше від згаданих тут побратимів. 8 січня цього року, в Інституті народознавства НАН України, відбулася презентація “Поезія в однострої”, на яку прибули і батьки Тараса Матвіїва, і Всеволод Іськів, і пані Катерина – мама Романа Тарнавського та його друг, командир роти П. Біляковський, який лікувався в госпіталі після важкого поранення, і доброволець ЗСУ Б. Мартиник, який, після семи контузій, служить тепер на Львівщині (як і етнолог, капітан В. Конопка). До сліз зворушували і виступ Валентини Матвіїв, вчительки й талановитої поетеси, і присутність на презентації трьох молодих жінок, які втратили чоловіків, – Галини Филипчук, Василини Зайцевої, яка прибула на презентацію з донечкою Дарусею, і зовсім юної Вікторії: її чоловік, Роман Шпитко, командував ротою, в якій передніше служив Тарас Матвіїв. Роман приїжджав на похорон Тараса, а 12 березня 2022-го і сам загинув. Презентація (а вона була велелюдною, з душпастирським благословенням і співом колядок) засвідчила нашу віру в перемогу, в Україну, як вірили в неї і воїни УПА (див. Додаток “Поезія в повстанських строях”), хоч для них її державна самостійність була ще за обрієм, а для нас стала явою. А тому Перемога над рашею неминуча. Про неї говорять і мої вірші, деякі з них пропоную читачам. Разом До зброї стали всі герої, щоб світло поховало млу… Поезія теж в однострої – вона на фронті і в тилу. Її земна й небесна мова веде у сповідальний храм. Вона втирає сльози вдовам і не прощає ворогам. Вона гуртує і гартує. Вона за край наш у бою. І рани воїнам бинтує. І їхні подвиги нотує… І я із нею у строю. Від сина малого – на фронт Шлю батькові вістку на фронт, Що з мамою ми у підвалі, Що бомби свистять із висот І вирви у нашім кварталі. Я глухну від грому війни. Мій песик тремтить на колінах. Та чуєм відбій… Пів стіни Лежить перед нами в руїнах. І бабця зітхає: “Ой-ой!” І хреститься кожну хвилину. А мама – що тато герой – Нагадує нам без упину. Екран, голоси… Край доріг Ворожий брухт вщент догоряє. А песик мій ліг на поріг І батька-героя чекає. Дивлюсь на людей бойових У формі, і кожен при зброї. І батька впізнати між них Не можу, бо всі тут – герої. 8 березня 2022 р. Тост Гвардійцям Олені та Олександрові, які 8 березня 2022 року повінчались на блокпості (Вінниччина); це також присвята іншим бойовим парам От-от прилетять солов’ї. Край встелить зелений покров. І враз серед смертних боїв Заквітла весняна любов. Кохання – від Бога талан. Це вірних сердець таїна. І шлюб їм дає капелан, Бо воїни – він і вона. У квітах суворий блокпост, В привітах бійці, командир… Прийміть і цей вірш як мій тост За Вас, перемогу і мир. З нас кожний сестра Вам і брат. Ви там у строю, а ми тут. І грім переможних гармат – Це Вам як весільний салют. 3 березня 2022 р. З майбутнього спогаду: пологи Народжена я в укритті, Ховались там після тривоги. В півтемній сухій тісноті У мами настали пологи. І кинулись жони на скрик, Позвала усіх гостра скруха. Хтось воду приніс, хтось – рушник, І навіть знайшлась повитуха. Засяяло враз укриття. Усе породіллі скорилось. Усі рятували життя: Дитя в час війни появилось. Любов об’єднала людей, Вгорі ж шаленіла навала. І мати в сльозах до грудей Дівчатко своє пригортала. Ангели над ними святі Ширяли, і кожен молився. ……….. Так само колись в укритті Спаситель Ісус народився. 11 березня 2022 р. Петро Шкраб’юк під час презентації Рідня Ми як ніколи однозгідні. Ми, як брати і сестри, рідні. Все рідне: море, степ, тополі, Вершини гір на видноколі, І трелі птиць, що будять ранки, І дивовижні вишиванки. Все рідне: дім, сім’я, герої, І ті, що впали у двобої, – І перед ними на коліна Стає вся наша Україна. Все рідне: пам’ять про минуле, Душевність, певність, серце чуле, Любов – і віра в перемогу, Що нам осяює дорогу… І навіть світ, що шани гідний, Іде до нас, щоб стати рідним. 22-24 березня 2022 р. Тиша Так хочеться у довколишші Дзвінкої тиші, тихих снів. Так хочеться тих благ колишніх, Коли ще простір не гримів. Так хочеться небес погідних, А не сирен, нічних заграв. Так хочеться обняти рідних, Іти босоніж серед трав. Так хочеться, аби неложна Душа зверталася: “Повір! Безцінне все: людина кожна, Комашка, пташка, сяйво зір”. Так хочеться, коли се пишу, Не бути осторонь, бо я Повірив: Схід, свій шлях і тишу Ми відвоюєм у боях. 15 квітня, 9 травня 2022 р. Учасникам заходу та бібліотеці були подаровані буклети з портретом та біографією І. М. Овчаренка, підготовлені В. Романьком. Власн. інф.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин